Прем’єра студентського мюзикла «Чарлі, Чарлі» відбулась у муніципальному театрі «Берегиня». ФОТО

Історія Чарлі, розумово відсталого чоловіка, який працює у пекарні, зачіпає не лише людей з інвалідністю, а й всіх без винятку. Роман Кіза змушує задуматися про цінність особистості, про ідентичність, про те, що кожна людина — це цілий світ, створений Богом, і цей світ робить наше життя більш різноманітним.

«Вечірній Київ» поспілкувався з учасниками та творцями мюзиклу у день прем’єри, яка відбулась у муніципальному театрі «Берегиня».

Перше, що одразу впадало в око — переповнений зал театру. Молоді актори зізнались, що запросили рідних та друзів, але невеликі афіші, публікації у ЗМІ — зробили свою справу. Кияни прийшли підтримати творчу молодь.

Ільїна Генсіцька, керівник Київського академічного театру українського фольклору «Берегиня» розповіла, що часто запрошують студентів цього вишу на практику, а потім випускники працюють у театрі.

Валентина Синельникова, заступниця декану факультету музичного мистецтва, завідувачка кафедри фольклористики Університету подзвонила й розповіла про те, що другокурсниця сама написала музику і лібретто для вистави.

«Ми переконались, що Анастасія Прилуцька дуже талановита. Коли я почула музику вистави — ми відчули, що це чудовий музичний матеріал. Ми говорили з нашим адміністратором, що можна запропонувати їй і обробки народних пісень. завжди цікаво дивитись за молоддю: у них цікаві емоції, щирі. Молоді актори приходять у трупу і приносять запал і він передається іншим», — поділилась пані Генсіцька.

Цей проєкт створений студентами факультетів музичного мистецтва та хореографічного мистецтва КНУКіМ. Всі події у виставі розгортаються навколо Чарлі — хлопця, який має вади розвитку. Він працює у пекарні й сприймає світ виключно, як дружнє і добре середовище. Але його індивідуальність опиняється під загрозою, адже двоє вчених захотіли здійснити науковий прорив — за допомогою операції Доктор Штраус і Доктор Намюр спробують зробити з Чарлі людину з особливими здібностями. Спочатку вони провели експеримент на мишеняті — Елджернону. А потім прооперували Чарлі.

Анастасія Прилуцька — авторка мюзиклу (її музика і слова) розповіла «Вечірньому Києву» у день прем’єри, що з дитинства спостерігає, як люди з інвалідністю живуть у соціумі. Як важливо і варто зберегти індивідуальність кожного і це робить багатшим увесь світ. От тільки чи готові люди робити велику внутрішню роботу, щоб сприймати інших такими, як вони є?

«Те, що ми показуємо сьогодні — це результат нашої співпраці й бачення світу. Ніколи не треба зупинятись на місці — з кожною репетицією вистава змінювалась. І буквально днями під час прогону нам відомий театральний критик дав ще кілька порад, які використали сьогодні. Все — на краще!» — зазначила у короткій розмові перед прем’єрою Настя Прилуцька.

Тема безбар’єрності та інклюзії сьогодні — серед найбільш обговорюваних у суспільстві. Вона стосується кожної людини, але мова мистецтва — дуже емоційна і може зробити багато для розуміння людської рівності.

Саме тому роман Кіза «Квіти для Елджернона» виявився настільки актуальним.

Чарлі, зробивши операцію на мозку, набуває надзвичайних здібностей, але втрачає свої душевні якості й лишається самотнім.

Ця втрата себе у виставі дуже тонко передана музикою і грою юних акторів. Їх співпереживання передалось глядачам у залі. Відтак сцена та зала стали одним цілим.

Валентина Синельникова, заступниця декану факультету музичного мистецтва, завідувачка кафедри фольклористики КНУКіМ розповіла, що вважає роботу студентів першого та другого курсу супер талановитою.

«Дуже цікаво, що юні українці підіймають таку важливу тему, як рівність, доступність, інклюзивність. Це означає, що для них це — важливо. Їм зараз по 18 років і для мюзиклу ми залучали наших хореографів з КНУКІМ і сценографів-театралів. І дуже вдячні Київському академічному театру українського фольклору „Берегиня“, який давав безплатно базу для репетицій і прем’єри. Це все — наша підтримка молодого мистецтва».

Дар’я Сабібіна, хореографиня, розповіла «Вечірньому Києву», що іноді за день тричі робили прогони вистави.

«Ми зробили дуже велику роботу. Гарні номери — хлопці з дівчатами викладаються по повній і мені, як хореографу приємно бачити такий прогрес. Я б порадила своїм знайомим відомим хореографам подивитись цю роботу».

«Вибух таланту і молодої енергії», — так висловилась про виставу Тетяна Пістунова, заступниця декану музичного мистецтва, завідувачка кафедри фольклористики КНУКіМ. Вона зазначила, що ця робота тепер задає тон іншим.

Студенти на сцені не лише співають, тут потужна хореографічна підтримка, сценографія, світло. Прикметно, що виставу створили зовсім юні — 17, 18 річні актори та виконавці. А під час прем’єри студенти кафедри кіно та телебачення знімали телеверсію. Це велика творча робота, яка дуже важлива для молодих виконавців.

Олена-Софія Грищенко — акторка і режисер, випускниця КНУТКіТ їм. Карпенко-Карого (Україна) і The Impulse Company (Лондон) у розмові з кореспондентом «Вечірнього Києва» визнала — працювали у складних умовах і терміни «підтискали».

«Все, що ви бачите і чуєте у виставі, починаючи від костюмів і закінчуючи аранжуваннями — все своїми силами. В цьому проєкті зібралися неймовірні люди і я дуже пишаюся результатом! Уявляєте, що буде, якщо залучити до проєкту фінансування і допомогу від театральної спільноти? Я впевнена, що ми до цього дійдемо, адже ми не збираємось спинятися у розвитку. Далі — тільки більше!»

Разом з Анастасією Прилуцькою над постановкою також працював саундпродюсер Євген Лещенко, костюмерка Дарина Бородій. Величезний внесок у постановку мюзиклу внесла художня керівниця проєкту — заслужена працівниця культури України, доцентка кафедри естрадного співу Галина Гаценко.

Відзначимо також майстерну, органічну та відверту гру і спів виконавця головної ролі Чарлі — студента 1-го курсу Данила Резніченка, харизматичність та пластичність Берта Селдена та Аліси Кінніан — студента 2-го курсу Льва Білостоцького та студентки — магістрантки Дарини Бородій.

Запам’яталися образи доктора Міллігана і доктора Штрауса (Костянтин Анік’єв і Євген Лещенко), Анна Орел була щирою й лагідною у ролі Фанні Берден, Френк і Джимпі (студенти — першокурсники Ілля Пікінер і Дар’я Кук) були зіграні активно й майстерно.

«Вечірній Київ» писав про підготовку студентської вистави.

«Квіти для Елджернона» на київській сцені: студенти створили актуальний мюзикл за романом Деніела Кіза».

Усі фото Настя МИХЕЄВА,

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»