Нові адреси Києва: в Дніпровському районі з’явилася вулиця Вінстона Черчилля

Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах декомунізації була перейменована вулиця Червоноткацька у Дніпровському районі столиці.

Вона виникла у середині XX століття в місцевості Соцмістечко, яка об’єднує перший на лівобережжі міста житловий масив та промзони Дарницького шовкового комбінату та заводу «Хімволокно».

У 1953 році вулиця отримала назву Червоноткацька, поєднавши в назві червоний комуністичний прапор та процес виготовлення текстильних тканин розташованого неподалік Дарницького шовкового комбінату.

Вже у роки незалежності, кияни неодноразово звертали з петицією щодо зміни назви цієї вулиці, проте ці ініціативи не знаходили належної підтримки голосів.

У 2023 році рішенням Київради вулиця змінила свою назву на честь Вінстона Черчилля (1874-1965) — видатного британського державного та політичного діяча, лауреата Нобелівської премії з літератури. Ця ініціатива є не лише проявом поваги до цієї визначної історичної постаті, а й додатковим підтвердженням дружніх відносин з Великою Британією, яка активно підтримує Україну у боротьбі проти російських окупантів.

Також поява вулиці Черчилля у Києві є знаковою, як згадка перебування цього діяча на Ялтинській конференції у Криму, що знаходиться на території України.

Сер Вінстон Леонард Спенсер-Черчилль народився 30 листопада 1874 року в аристократичній родині лорда Рендольфа Черчилля. Майже за рік до народження сина, батька майбутнього політика обрали до Палати громад британського парламенту від Вудстока, де знаходився маєток Бленгейм.

За свідченнями біографів, хлопчик народився передчасно, оскільки його мати — леді Дженні Рендольф Черчилль, перебуваючи на сьомому місяці вагітності, впала під час полювання в родовому маєтку, внаслідок чого у неї почалися перейми. Тож зранку наступного дня в Бленгеймському палаці, вона народила первістка.

До 8 років вихованням і освітою Вінстона займалася няня Елізабет Енн Еверест, яка відіграла значну роль у формуванні світогляду маленького Вінні.

«Няня була моєю повірницею, — згадував згодом Вінстон Черчилль. — Саме місіс Еверест доглядала мене і виконувала всі мої забаганки. Їй я виливав свої численні турботи».

Мати ж хлопчика мало приділяла йому уваги в ранньому дитинстві. П’ятдесят років потому Вінстон Черчилль напише про свою матір: «Вона сяяла для мене, як вечірня зоря. Я сердечно любив її, але з відстані».

У 6 років маленький Вінні почав відвідувати підготовчу школу. Успіхи в навчанні були досить середніми, окрім того, він часто порушував дисципліну. У літньому шкільному звіті про успіхи учня було написано: «У цілому задовільно. Час від часу завдає великого клопоту».

За спогадами самого політика, значні зміни у його характері відбулися коли йому виповнилося дев’ять з половиною років, і батько дав йому книгу «Острів скарбів» Роберта Льюїса Стівенсона.

«Я пам’ятаю, з якою насолодою проковтнув її, — згадував Вінстон Черчилль. — Мої вчителі раптом побачили, що я заспокоївся, подорослішав, читаю складні як на свої роки книжки — і все одно залишаюся останнім учнем у класі. Вони дратувались і випробовували на мені різноманітні способи примусу, але я був упертим».

У 10 років Вінстон переніс важке запалення легенів, після чого батьки відправили на навчання до однієї з найбільш привілейованих приватних шкіл в Британії у Герроу.

Після завершення навчання в престижній школі, юнак вступає до Королівської військової академії, а згодом стає лейтенантом-кавалеристом на Кубі, в Індії, Північній та Південній Африці.

Паралельно Вінстон отримав змогу працювати воєнним кореспондентом у провідних виданнях Британії. Його статті та книга «Війна на річці» принесли молодому чоловікові значну популярність, тож амбітний та впевнений у своїх словах Вінстон Черчилль вирішує розпочати власну політичну кар’єру.

У 1899 році він вперше балотується до парламенту від партії консерваторів, проте ця спроба виявилася невдалою. Згодом Вінстон повернувся на військову службу, під час якої навіть потрапив до полону, але зумів невдовзі самотужки вибратися звідти.

«Успіх — це ще не крапка, невдача — це ще не кінець: єдине, що має значення, — це мужність і далі боротися», — вважав Вінстон Черчилль.

У листопаді 1900 року, молодий політик робить другу спробу, щоб зайняти місце у парламенті та несподівано здобуває необхідну підтримку. За спогадами самого політика, у цей час він почувався досить невпевнено серед досвідчених парламентарів, оскільки не мав університетської освіти та ніяковів, виступаючи перед широкою аудиторією.

І лише завдяки наполегливій праці та самоосвіті, він з часом подолав свої недоліки, ставши згодом одним з кращих ораторів в історії Британії.

«Ніколи не здавайтеся — ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ні у великому, ні в малому, ні у значному, ні в дрібному, ніколи не здавайтеся, якщо це не суперечить честі й здоровому глузду. Ніколи не піддавайтеся силі, ніколи не піддавайтеся явно панівній силі вашого супротивника», — любив повторювати Вінстон Черчилль.

У 1804 році Вінстон Черчиль зустрів Клементину Гозьєр, яка за чотири роки стала його дружиною. Цікаво, що при знайомстві з дівчиною амбітний молодий політик не промовив жодного слова.

«Моїм найбільшим досягненням в житті було те, що я зміг переконати мою дружину вийти за мене заміж», — жартома зазначав політик.

Начальник штабу Черчилля генерал Гастінгс Лайонел Ісмей писав у своїх спогадах: «Без Клементини історія Вінстона Черчилля — і всього світу — була б іншою». Ці слова зовсім не були перебільшенням.

Хоча роки спільного життя подружжя не були безхмарними, проте Клементина завжди залишалася порадницею та головною натхненницею свого чоловіка. Вони мали 5 дітей, проте одна з доньок подружжя померла від важкої хвороби ще у дитинстві.

Шлюб політика тривав 57 років.

У 1911 році Вінстона призначають першим лордом адміралтейства. У роки першої світової війни він формує Королівські військово-повітряні сили Британії.

У 1919 році Черчилль отримує посаду військового міністра та міністра авіації, а згодом він продовжує роботу в парламенті, обіймаючи різні посади.

Також впродовж життя Вінстон Черчиль був професійним літератором, а вагому частину його прибутків складали гонорари від публікацій його книг, статей та читання публічних лекцій.

У 1940—1945 і 1951—1955 роках політик обіймав посаду прем’єр-міністра Великої Британії.

Його внесок у перемогу союзників у II світовій війні неможливо переоцінити, бо саме його виважена та мудра політика багато в чому зробила можливим створення альянсу країн-союзників, що дозволило їм здобути перемогу над військами Німеччини, Італії та Японії.

Ці події Вінстон Черчилль описує у своїх мемуарах, де виступає, як патріот своєї країни та людина, що надихнула мільйони людей вистояти перед нападом нацистської Німеччини.

У 1953 році королева Єлизавета II нагородила політика лицарського титулу, і він став сером Вінстоном Черчиллем. Тоді ж він став лауреатом Нобелівської премії у галузі літератури.

У 1955 році у віці 80 років він йде у відставку з посади прем’єра, присвячуючи свій час живопису і літературі.

Незабаром побачили світ його чотиритомна праця — «Історія англомовних народів».

Вінстон Черчилль помер у Лондоні 24 січня 1965 року у віці 90 років. Похований у Блейдоні, неподалік від родового Бленгеймського палацу.

За своє тривале життя видатний політик мав значний вплив на світові події, транслюючи життєву мудрість та прекрасне почуття гумору. Чимало його знаменитих висловів стали крилатими, не втрачаючи своєї актуальності досі:

«Ви ніколи не дійдете до місця призначення, якщо жбурлятимете каміння в кожного брехливого собаку», — любив повторювати Вінстон Черчилль.

Також політик стверджував, що «сокіл високо здіймається, коли летить проти вітру, а не за вітром».

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Замість Карла Маркса — німецький письменник Ґете: вулиця в Бортничах змінила назву

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»