У Києві посадовці та експерти обговорили, як адаптувати військових і ветеранів до цивільного життя
У Національному агентстві України з питань державної служби провели міжнародну конференцію з питань комунікації публічних службовців з військовими, ветеранами/ветеранками та членами їх сімей «ВИКЛИК Є!».
На свої робочі місця, у тому числі в органи держвлади та місцевого самоврядування повертатимуться співробітники — ветерани та ветеранки. Актуальним сьогодні є питання: чи готові роботодавці та колективи до цього повернення?
Ветерани — це більш мотивовані люди, чий бойовий досвід дає переваги перед іншими. Водночас варто враховувати моменти, що є наслідками участі у бойових діях і відбиваються на фізичному та ментальному здоров’ї. На війні людина може травмуватися, набути інвалідність — тому роботодавець має облаштовувати безбар’єрні простори.
Після участі у війні ветерани та ветеранки можуть стикатися з певними психологічними переживаннями, як підвищена тривожність, безсоння, апатія, дратівливість, непорозуміння в сім’ї тощо. Втім люди з бойовим досвідом і надалі прагнуть бути корисними державі та готові підлаштовуватися до нових завдань і обставин.
«ЦИВІЛЬНІ НЕ ЗНАЮТЬ, ЯК ПРАВИЛЬНО СПІЛКУВАТИСЯ З ЗАХИСНИКАМИ ТА ЗАХИСНИЦЯМИ»
«Ми маємо не тільки навчитися адаптувати до цивільного життя військовослужбовців, які повертаються з фронту, але й підготувати населення до повернення ветеранів і ветеранок, правильно з ними взаємодіяти та забезпечити безбар’єрність на робочому місці. Необхідно критично оцінити, наскільки ми вміємо підтримувати своє ментальне здоров’я, бійців, а також підтримувати емоційний стан членів їхніх сімей, які кожен день моляться та з острахом лягають спати», — сказала під час відкриття конференції голова Національного агентства України з питань державної служби (НАДС) Наталія Алюшина.
За її словами, для цього власне й організували конференцію, яка має об’єднати зусилля представників органів публічної влади, освітян, психологів і громадськості задля розв’язання актуальних питань психосоціальної підтримки та реінтеграції до цивільного життя ветеранів і ветеранок. А також обмінятися досвідом зі збереження та відновлення ментального здоров’я суспільства. Ще один важливий напрям роботи — залучення ветеранів та ветеранок на роботу в органи публічної влади.
«За період повномасштабного вторгнення кількість осіб з інвалідністю в Україні зросла до 300 тисяч. Вони також мають право й можливість обіймати посади у держслужбі. У НАДС розроблені методичні рекомендації з питань формування безбар’єрності на робочому місці в органах публічної влади. Вони спрямовані на забезпечення належних умов праці для учасників бойових дій та інших осіб, які захищали територіальну цілісність держави», — розповіла Алюшина.
Своєю чергою колишній командир батальйону 95 окремої аеромобільної бригади, а нині Герой України, тимчасово виконуючий обов’язки міністра у справах ветеранів Олександр Порхун зазначив, що між закінченням військової служби та переходом до цивільного життя «велика прірва».
«По-перше, мало інформації для військовослужбовців про те, з якими проблемами вони можуть стикнутися у цивільному житті. По-друге, населення просто не знає, як правильно спілкуватися з ветеранами та ветеранками. Держава вживає заходів для допомоги ветеранам, але цього недостатньо.
Потрібно робити більше, щоб допомогти військовим адаптуватися до цивільного життя. Також необхідно комунікувати з бізнесом, тому що приватні підприємства бояться брати на роботу ветеранів і ветеранок. Адже на роботодавця покладаються певні обов’язки», — сказав Порхун, зазначивши, що в країні не вистачає психологів, які теж втомлюються, вигоряють і потребують заміни.
«ВЕТЕРАНИ ТА ВЕТЕРАНКИ НЕ ПОВИННІ БУТИ ОБТЯЖЕНІ БЮРОКРАТИЧНИМИ ВИМОГАМИ»
У ході панельних дискусій були представлені виклики під час комунікації між ветеранами, ветеранками, членами їхніх сімей з публічними службовцями, а також шляхи їх подолання. Участь в обговоренні взяла і заступниця голови КМДА зі здійснення самоврядних повноважень та впровадження безбар’єрності Марина Хонда.
Вона розповіла про досвід Києва з системної допомоги військовим та їхнім родинам. Зокрема, про програму «Реінтеграція Захисників і Захисниць», що допомагає киянам та киянкам, які повернулися з фронту, а також — роботу Центру стресостійкості, у якому за один рік роботи пройшли навчання з надання першої психологічної допомоги у кризових ситуаціях понад 6500 людей.
Крім того, у муніципальних громадських просторах Vcentry Hub проводяться тренінги для публічних службовців з етики спілкування з військовими та їхніми родинами.
Марина Хонда також презентувала учасникам конференції результати пілотного проєкту «Підтримка сімей військовослужбовців», що тривав понад 5 місяців. Він був організований на базі Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству за підтримки Фонду Народонаселення ООН в Україні — UNFPA Ukraine. У межах пілотного проєкту психологічну допомогу отримали дві тисячі людей.
«Понад 40% учасників та учасниць проєкту прийшли по допомогу в очікуванні повернення рідних із фронту чи полону, 20% — переживають втрату близьких. Ще 15% звернулися зі складнощами адаптації після повернення рідних. Серед них чимало підлітків, які не знають, як спілкуватися з татом або мамою, які повернулися з фронту.
Ми почали фіксувати факти неконтрольованої агресії у сім’ях, члени яких служать у ЗСУ. Мова йде не тільки про фізичне насильство з боку чоловіків, а й про дружин, які через стрес і тривогу спрямовують свою агресію на дітей чи інших членів родини», — розповіла Марина Хонда.
За її словами, за результатами пілотного проєкту розробили практичні рекомендації для психологів, які працюють із сім’ями Захисників та Захисниць, що допоможе також іншим містам розпочати подібні ініціативи.
Говорячи про проблеми, з якими зіштовхуються бійці, повертаючись додому, вона наголосила на необхідності скоротити кількість документів, які потрібно збирати військовим, щоб отримати належні їм пільги та соціальні гарантії. Сьогодні вони обтяжені бюрократичними вимогами.
«Наприклад, учасники бойових дій I та II групи інвалідності мають право на забезпечення автомобілями. Щоб стати на облік на отримання авто, згідно з наказом МОЗ столітньої давності людина має ще раз пройти ВЛК. У цій величезній кількості довідок уже самі держслужбовці плутаються, не кажучи вже про військових, які повертаються з фронту. Захисники та Захисниці, а також їх сімʼї не повинні бути обтяжені бюрократичними вимогами», — сказала заступниця голови КМДА.
Саме тому, за її словами Київ за дорученням Віталія Кличка розробив «Електронний кабінет Захисника». Новий сервіс зараз проходить відповідну сертифікацію. Після його запуску всі соціальні та інші послуги від столиці будуть зібрані й доступні для військових та їх родин через один ресурс за принципом «єдиного вікна».
«До початку повномасштабного вторгнення у Києві були зареєстровані 32 тисячі учасників бойових дій в АТО/ООС. З них орієнтовно 90% продовжують воювати. Загалом близько 100 тисяч киян наразі перебувають на фронті. Разом із рідними виходить 300-400 тисяч жителів столиці, які мають отримувати фаховий комплекс соціальних послуг, як від держави, так і від органів місцевого самоврядування.
І ветерани та їхні родини не повинні перейматися, хто саме відповідає за надання цих послуг. Вони мають прийти та отримати всі передбачені для них пільги, компенсації та можливості», — сказала Марина Хонда.
Втім, за її словами, на практиці виходить, що необхідність оформлювати безліч різноманітних документів стає для військових одним із суттєвих психологічних тригерів.
«На жаль, сьогодні держава досі не мінімізувала кількість нормативно-правових актів, які регулюють допомогу військовим. Дуже часто численні укази та постанови суперечать один одному та не дають можливості швидко отримувати реабілітацію чи належну компенсацію. Лише за перший квартал цього року у «Київ мілітарі хаб» надійшло понад 5500 звернень від військових, в тому числі щодо допомоги в отриманні тих чи інших соціальних послуг та виплат.
При цьому не тільки бійці, але й держслужбовці часто самі не розуміють, як правильно скласти ту чи іншу довідку, та куди її потім нести. Після Перемоги таких звернень стане набагато більше. Тому і центральній, і місцевій владі треба дуже швидко переорієнтуватися та мінімізувати ту кількість комунікацій, які ветерану необхідно вести з державними структурами», — сказала Марина Хонда.
Заступниця голови КМДА звернула увагу на ще один момент, який досі не вдалося врегулювати на державному рівні.
«У столичних лікарнях лікуються поранені бійці з різних регіонів, з них лише 30% — кияни. Соціальні сфери громад «не бачать» своїх військових, доки вони перебувають у лавах ЗСУ та не отримають статус учасника бойових дій. Тому необхідно терміново налагодити міжсекторальну взаємодію.
Щоб відповідні служби Києва могли з самого початку супроводжувати пораненого киянина, який лікується, скажімо, у Львові, а місто Лева — піклуватися про своїх військовослужбовців у столичних лікарнях. Зараз цю велику прогалину закриває громадський сектор і волонтери.
Але для соціальної сфери кожної громади важливо розуміти, хто повертається додому, яка у нього сімʼя, чи є неповнолітні діти, непрацездатні батьки, щоб з’ясувати та забезпечити потреби родини», — пояснила Марина Хонда.
«ПРОСТО ПОДЯКУЙТЕ ЗА СЛУЖБУ»
Військовослужбовець 138 бригади сил ППО, доктор юридичних наук Руслан Панчишин, який був спеціальним гостем на заході дав просту пораду, як поводити себе з бійцями.
«Захисники ніяковіють, коли їх роздивляються. Тому просто підійдіть, познайомтесь і скажіть: „Дякую за службу“. Ви побачите, як воїн розкриється», — сказав Панчишин.
Керівниця Координаційного центру з психічного здоров’я Кабміну Оксана Збітнєва додала, що не варто ставити ветеранам запитання на кшталт: «Коли закінчиться війна?». Це питання трохи не «за адресою».
«Щодня майже 77% українців переживають стрес і знервованість. Але не має потреби заохочувати кожну людину звертатися до фахівця. Важливо формувати емоційну стійкість», — сказала Збітнєва.
Військовий капелан УГКЦ Андрій Зелінський вважає, що насамперед треба адаптувати суспільство та державу до потреб ветеранів, а не навпаки.
Ще одним спеціальним гостем заходу стала відома харківська лікарка, заступниця голови Національної служби здоров’я України Ірина Кондратова. На початку повномасштабної війни вона майже три місяці приймала пологи у підвалі під обстрілами.
У березні 2022 року легендарний футболіст Девід Бекхем на добу передав їй свій акаунт в Instagram, щоб зібрати гроші на обладнання для немовлят. У тому ж році Кондратова увійшла до рейтингу сотні найвпливовіших жінок світу за версією ВВС.
«Жодної секунди не відчувала себе героєм. Поруч зі мною були колеги, які на відміну від інших залишилися у місті, щоб надавати медичну допомогу людям. Справжній герой мій найкращий друг і молодший брат, який пішов на війну 24 лютого 2024 року та загинув під час боїв у Серебрянському лісі. Цей ліс сниться мені кожну ніч», — розповіла не стримуючи сліз Ірина Юріївна.
Вона зазначила, що у кризових ситуаціях не можливо діяти за старими правилами та закликала порушувати їх, якщо вони не спрацьовують, і створювати нові алгоритми та сенси.
«Кращий спосіб передбачити майбутнє — придумати його», — сказала Кондратова.
Під час конференції голова ГО «Міжнародна асоціація психологів та тренерів-експертів» Наталія Сабліна презентувала учасникам свій посібник «Психологічна допомога та робота психолога з війковими та їх родинами у дні війни.
У конференції також взяли участь Державний секретар Міністерства оборони Людмила Дараган, заступник Міністра у справах ветеранів Максим Кушнір, військові психологи, міжнародні експерти, громадські та релігійні діячі. Захід організували НАДС, Вища школа публічного управління, Міжнародна асоціація психологів та тренерів-експертів, а також Профспілка працівників державних установ України.
Читайте також:
«Понад дві тисячі членів родин військовослужбовців стали учасниками пілотного проєкту з психологічної підтримки».
Олександр ГАЛУХ, Борис КОРПУСЕНКО (фото), «Вечірній Київ»