Алкоголь, сховки та голуби: як вижити у випадку бойових дій та інших катастроф у Києві

Найпоширеніша під час надзвичайних ситуацій помилка, яка може вартувати життя — це паніка.
У метушні люди не здатні приймати раціональні рішення. Виживите протягом перших 24 годин, і ваші шанси залишитися живим значно збільшаться. Повномасштабна війна навчила, що статися може все що завгодно. Тому треба бути готовими до будь-яких кризових ситуацій, зокрема й нових блекаутів.
У цьому запевняє військовий експерт, інструктор і голова громадської організації «Українська військова варта» Олександр Білецький. Свого часу він очолював Школу сил спецоперацій і читав курс з виживання військовим, але його адаптували й для цивільних.
МОЖЕТЕ СХОДИТИ ПІД СЕБЕ, ЩОБ ВИКЛИКАТИ ОГИДУ У ҐВАЛТІВНИКА? ЗРОБІТЬ ЦЕ
Білецький проводив тренінги для українців ще до повномасштабної війни, але часто чув нарікання, що своїми розповідями про те, як довго варити голубів і де ховати мертвих сусідів, він тільки лякає людей.

Але те, що здавалося неможливим, раптом стало дійсністю. Жителі зруйнованого та оточеного росіянами Маріуполя вимушені були пити воду з калюж, ловити та їсти голубів, а також ховати померлих у дворах багатоповерхівок.
За словами Білецького, багато сімей тоді готували собі їжу окремо, кожен розпалював своє багаття, тоді як не тільки харчі, але й усі види палива стають особливо цінними у кризових ситуаціях. Тому готувати обіди, нехай і з голубів, мишей або щурів, краще на одному вогнищі у великому казані на велику кількість людей. Але для цього необхідно навчитись співпрацювати.
На запрошення Управління з питань гендерної рівності КМДА Білецький провів у Центрі стресостійкості Києва тригодинний тренінг з виживання у місті під час війни та інших катастроф. Послухати фахівця та поставити запитання могли всі охочі.
Серед організаторів заходу — ГО «Українська жіноча варта», керівниця якої Олена Білецька закликала присутніх «постійно бути у строю», а для цього, за її словами потрібно вдосконалювати навички, відвідувати курси з тактичної медицини, самооборони та виживання, які регулярно проводить її громадська організація.


Звісно, що за три години ніхто не стане експертом з виживання в умовах апокаліпсиса. Але біда може трапитися конкретно з вами й тоді, коли в Україні стане все спокійно. І багато порад з тренінгу корисні, навіть якщо ви живете у найспокійнішому з європейських міст, але зненацька на вас напали.
Можете втекти — тікайте. Можете зробити щось огидне, щоб зупинити ґвалтівника, наприклад, натиснути пальцями на свій язик і викликати блювоту або сходити під себе? Не соромтеся це зробити. У 90% випадків така тактика працює. Якщо вас двоє — ризики потрапити в небезпечну ситуацію набагато нижчі. Утрьох — ризики знижуються на 90%.
МАРОДЕРИ ОМИНАЛИ БУДИНКИ, ДЕ ЛЮДИ ОБ’ЄДНАЛИСЯ ТА ОРГАНІЗУВАЛИ ЗАХИСТ
А під час війни, обов’язковою умовою для виживання стає вміння об’єднуватися, що українці й продемонстрували всьому світу на початку повномасштабного вторгнення рф. Утім, гуртуватися надовго ми так і не навчилися.
Сьогодні українське суспільство, здається розчарованим і не таким згуртованим, як раніше. Даються взнаки понад два роки повномасштабної війни, страждання, емоційне вигоряння, а також нав’язані ззовні наративи.
Втім слід пам’ятати, що виживання можливе лише там, де люди об’єднуються та співпрацюють між собою. І гуртуватися треба не тільки під час кризових ситуацій, але й у звичайних побутових справах, будь-то миття міжквартирних коридорів або посадка дерев.
Досвід війни свідчить, що мародери оминали будинки, де люди об’єдналися та організували захист житла. А принцип «кожен сам за себе» грає на руку лише ворогам.
Начальниця управління з питань гендерної рівності КМДА Тетяна Гузенко, зізнається, що якби мала наприкінці лютого 2022 року знання про принципи виживання, то уникла б багатьох неприємних і непередбачуваних речей.

«Я мало знала своїх сусідів і познайомилася з ними лише у підземному паркінгу під час перших „прильотів“. У нашій 19-поверхівці залишилось всього три сім’ї з 60. Треба було думати, як рятувати будинок і допомогти дітям і літнім людям. Сьогодні кожен має свій досвід виживання, але не хочеться припускатися одних й тих самих помилок. Тож поради Білецького, думаю, кожному стануть у пригоді, щоб не робити зайвих кроків і дурниць у кризових ситуаціях», — сказала Гузенко.
Вона також розповіла, що ніхто не думав про вогнегасники, які виявилися необхідними для захисту оселі від пожежі, а також інші речі, про які слід було подбати заздалегідь.
«Тривожну валізку збирала у паніці, й досі туди не заглядала. Тож тепер після тренінгу обов’язково перевірю, що я у неї поскладала. Вона виявилася важкою, тоді як руки повинні завжди бути вільними. Краще мати тривожну бананку, де будуть лише документи та гроші. До того ж у кожного члена родини має бути своя валізка», — каже Гузенко.
За словами Білецького, війна навчила людей багатьох речей. Люди вміють робити свічки, олійні світильники та тримають на випадок зникнення світла безліч різноманітних девайсів.
ЧИ ТІКАТИ З МІСТА, КОЛИ СТРІЛЯЮТЬ?
Білецький вважає, що тікати з великого міста — величезна помилка, якої припустилися багато киян, які сподівалися сховатися від обстрілів у селах на Київщині, але потрапили в окупацію. Деякі змушені були тижнями сидіти у погребі, харчуючись картоплею та консервацією. Сільська місцевість обмежена маленьким периметром, тоді як мегаполіс дає більше можливостей для виживання. Захопити велике місто, яке обороняється, вкрай важко. Бої ведуться на околицях мегаполіса.
«Почуєте перестрілку в місті — одразу наповнюйте ванну та все що можна водою. Але пам’ятайте, не можна розраховувати лише на уряд або місцеву владу. Держава буде робити все, щоби знизити рівень паніки та кількість жертв серед цивільних. Але ніхто не буде враховувати вашу конкретну ситуацію. Допомога може прийти, а може й ні», — каже Білецький.
Експерт також радить людям, які прийняли для себе рішення тікати з міста у кризовій ситуації, робити це одразу, після перших вибухів, пізніше — не має сенсу й дуже небезпечно. Вибиратися з зони бойових дій краще пішки. Залежно від ситуації хороший спосіб евакуації за допомогою мотоцикла, велосипеда або човна. Найнебезпечніше — виїжджати автомобілем, оскільки ворог пересувається тими ж дорогами.


ЯК ВИЖИТИ У МЕГАПОЛІСІ МІСТІ ПІД ЧАС ОБЛОГИ?
Облога може тривати довго. У супермаркетах продуктів вистачить на 4-5 днів. Білецький радить створити запаси їжі на місяць, оновлювати їх, але тримати у різних місцях. Також не зайвим буде зробити окрему схованку з мінімальною кількістю продуктів і готівки, які можна буде віддати у разі приходу мародерів чи окупантів.
«Купіть септичну сантехнічну трубу з усіма заглушками. У неї можна скласти консерви, мед (єдина їжа, яка ніколи не псується) тощо. Сховайте у підвалі або закопайте вертикально у дворі чи лісі. У такий спосіб буде менше шансів знайти вашу закладку за допомогою металошукача. Під час Голодомору 1932-1933 років українці, які встигли закопати трохи зерна у глечиках, квасолю чи картоплю виживали саме завдяки таким схованкам», — розповів Білецький.
Їжу доведеться добувати, зокрема й на чорному ринку. При купівлі хлібини решту зі 100 доларів вам ніхто не дасть, тому готівку у валюті слід тримати у дрібних купюрах — 5, 10, 20 євро або доларів. Також реальну вартість втратять ювелірні вибори. Ніхто не буде зважувати золоті сережки, але їх можна обміняти, наприклад на антибіотики.
Предметами розкоші у кризових ситуаціях стають алкоголь, цигарки, шоколад, цукор, сіль, засоби гігієни, зокрема жіночі проклади, й навіть туалетний папір. Пляшку горілки чи коньяку можна обміняти на їжу або медикаменти.
Водночас звичні для всіх предмети можуть зникнути, наприклад пластикові пляшки. Стати цінністю може будь-яка ганчірка. Зігрітися взимку допоможе вазелін, яким треба намастити все тіло — так краще зберігається тепло. А з поролону у сидіннях автомобіля можна зробити валянки.
Також добре зігріває картон, адже недарма бездомні використовують коробки під час сну на вулиці. Оскільки паперові газети майже зникли ще у мирні часи, зігрітися допоможуть сторінки книжок, якщо напхати їх у кишені, рукава та взуття.






«НАВЧІТЬСЯ ПАТРАТИ ТВАРИН, ПТИЦЮ ТА РИБУ»
«Якщо ви не можете кип’ятити воду, дезінфікуйте її побутовим відбілювачем: 4 краплі на літр води. Чай із хвої або гілок фруктових дерев і кущів, стане справжньою знахідкою під час авітамінозу. Кожен має навчитися вбивати та патрати тварин, птицю та рибу. Принаймні подивитися відео, як правильно це зробити», — каже Білецький.
Голова Спілки жінок міста Києва Лідія Москаленко, яка прослухала курс з виживання у міських умовах, зазначила, що планує організувати подібні тренінги для жінок у всіх 10 районах Києва. А її заступниця Ірина Руденко вважає за необхідне проводити такі навчання й для старшокласників.
«У кризових ситуаціях паніка починається через те, що люди просто не знають, що робити. Тому вони приймають хибні рішення, які призводять до трагічних наслідків. А коли людина знає що робити, навколо неї одразу гуртуються всі інші», — каже Руденко.
Основні принципи виживання:
- Образ мислення. (Неправильний: думати, що зі мною нічого не станеться. Ховати голову у пісок і вдавати, що небезпеки немає. Правильний: розглянути всі можливі сценарії кризових ситуацій.
- Тактика. (Набір кроків для досягнення визначених цілей, а саме особистої безпеки. Створити три плани дій на кожен випадок.
- Навички. (Набір знань і вмінь, які ви зможете ефективно використовувати незалежно від умов. Навички йдуть після образу мислення та тактики по важливості. Наприклад, якщо ваша тактика: застосувати у кризовій ситуації газовий балончик або ніж, то ви маєте навчитись і не боятися ними скористатися. Склали у тривожну валізу гачок із волосінню, але раніше ніколи не ловили рибу — навчіться. Також бажано відвідати курси з надання першої медичної допомоги.
- Спорядження. (Предмети та засоби які допомагають вам виживати. На початку повномасштабного вторгнення всі у паніці щось купували, не розуміючи часто для чого. Спорядження без вас — просто дорогий брухт. Але при правильному образу мислення, тактиці та навичках воно суттєво збільшить шанси на виживання.
Читайте також:
«Психологічна стійкість в умовах війни: у Києві говорили про ментальне здоров’я».
Олександр ГАЛУХ, Олексій САМСОНОВ (фото), «Вечірній Київ»