На Майдані попрощались з Сергієм «Нордом» Коновалом та Тарасом «Химерою» Петришиним
Добровольці із 67 ОМБр ДУК Сергій Коновал та Тарас Петришин з позивними «Норд» та «Химера» були друзями, кумами і разом воювали за Україну, вони загинули у один день.
Друг «Норд» і друг «Химера» захищали Україну з 2014 року. Сергій «Норд» Коновал, був командиром 2 стрілецької роти «Сталева сотня», а молодший лейтенант Тарас «Химера» Петришин — був заступником командира.
Обидва військові брали участь у Революції Гідності. Вони загинули під час виконання бойового завдання біля міста Часів Яр на Донеччині.
Сьогодні з ними прощались на Майдані Незалежності у Києві, а завтра, 10 квітня, проводять в останню путь у рідному місті Тернопіль.
Воїн — це той, хто живе цінностями, ідеалами, він не просто ними живе, а свідчить про них і показує.
«Він не зрадить того, кому він обіцяв вірність, він не кине слова надарма. Воїн — це побратим. Тому, що тільки разом ми продовжуємо рухатись вперед, розділяючи горе і втрату, разом дихаючи одним духом і живучи одним серцем і навіть перед лицем смерті залишаємось побратимами. Ми з вами прощаємось у центрі нашої країни двома воїнами, командирами, молодими хлопцями, які навчились любити і віддали своє життя. Вони були віруючими людьми і ми знаємо їх давно. І для кожного з них слова Христові про те, що хто любить мене, той і після смерті матиме життя, мали значення», — таким зверненням капелан закликав до спільної молитви за загиблих воїнів.
Смерть — це не кінець, адже після Христа був порожній гріб та воскресіння.
«Молимось за наших воїнів, нехай Господь веде їх до Воскресіння», — звернувся до присутніх на Майдані капелан.
Біля труни Сергія «Норда» Коновала стояли близькі та рідні. Одна з жінок, подруга його мами, пані Ірина, розповіла «Вечірньому Києву», що знала захисника з дитинства.
«Всі найкращі слова можу сказати про нього. Це була одна радість для нас всіх», — зі сльозами поділилась жінка спогадами.
31-річний Сергій Коновал одружився три місяці тому з волонтеркою Ольгою, познайомилась пара на фронті.
А його друг та заступник 35-річний Тарас Петришин мав маленьку доньку, її хрещеним батьком був друг «Норд». Вдовою залишилась дружина військового Тетяна.
Олена Чекрижова, яка народилась у Бахмуті на Донеччині, розповіла «Вечірньому Києву», що їй дуже боляче дізнаватись про загибель найкращих чоловіків і жінок, які звільняють її малу батьківщину.
Вона викладала військовим англійську у підрозділі на запрошення Сергія «Норда». Вона каже, що Сергій ходив на заняття і подавав приклад навчання та розвитку, він вивчав мову та мотивував ходити на заняття бійців.
«Розвиток, навчання, тренування, дисципліна. Цей підрозділ дуже організований. Ця «Сталева сотня» — як одна родина. І кожен там дуже поважав свого командира Сергія «Норда». Мені особисто важко розуміти, що всі ці достойні люди гинуть, відвойовуючи землі, включно з моїм рідним Бахмутом та Часовим Яром… “ — розповіла Олена Чекрижова.
«Сталева сотня» — це локальна тернопільська військова група, яка сформувалась ще до повномасштабного вторгнення.
Вони гартувались до моменту нападу.
«Ми уявляли, що росія, яка напала на нас у 2014-ому році — вони відверто знімуть усі маски і почнуть агресувати без жодних розповідей, що це не вони. Понад 100 чоловік з Тернополя, які в перший же день, 24 лютого, готові, екіпіровані, мотивовані, вирушили на оборону столиці», — розповів про бойовий шлях «Сталевої сотні»
«Ворог полює. Війна достатньо технологічна. Використовуються дрони, РЕБи, техніка, яка вишукує наші позиції. знаходять сигнали, бліндажі — і знищують. Так само, як і ми», — розповів «Вечірньому Києву» друг «Беркут».
Як вдалось Сергію «Норду» та Тарасу «Химері» створити підрозділ, який став, як одна сім’я?
«В першу чергу — це мотивація! Людина, яка прийшла добровільно, яка має автоматичне розуміння — це одна зі складових успіху. Нас, добровольців все менше і менше. Проти нас працює інформаційна спецоперація ворога. Всі ці розповіді про ТЦК, ці всі моменти типу: „Нехай син Порошенка воює!“, або „Нехай депутати воюють!“ — це все проти нас веде інформаційно-психологічну війну росія. Але Сергій та Тарас і їх побратими — добровольці і це було складовою нашого успіху на війні», — поділився друг «Беркут».
До слова, Тарас Петришин пішов на фронт попри складний стан здоров’я, він мав діабет і міг залишитись у тилу, але став добровольцем. Людина мужнього духу і самовідданості. Він мріяв написати книжку про цю війну.
Сергій Коновалов був грамотним командиром, який беріг бійців і успішно виконував завдання. Він ініціював чимало проєктів, які були спрямовані на покращення нашої оборони, виховував молодь, знімав фільми про Україну.
«Брати! Вічна вам слава і уклін! Честь! Ми будемо мститися за вас», — звернулись до полеглих воїнів побратими.
Прощання з командиром другом «Нордом» та заступником командира роти другом «Химерою» відбудеться у їхньому рідному місті Тернопіль, чин поховання відбудеться 10 квітня об 11:00 на Микулинецькому кладовищі.
«Вечірній Київ» писав про те, що у Михайлівському Золотоверхому відспівали Володимира «Найта» Основенка, який загинув у бою.
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»