У Києві попрощались з Володимиром Основенком, снайпером 130 батальйону київської ТРО. ФОТО
У Михалівському Золотоверхому сьогодні зібрались військові, священики, київська молодь, щоб провести у останню путь Володимира Основенка, який загинув першого березня на Донбасі.
Сьомого березня 2024 року з благословення Блаженнішого Митрополита Епіфанія, вікарій Київської єпархії єпископ Васильківський Єфрем у Михайлівському соборі Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря звершив Чин відспівування воїна Володимира «Найта» Основенка.
Загиблий захисник пішов служити добровольцем з перших днів війни. У війську служив старшим солдатом та снайпером 130 батальйону 241-ї бригади ТРО.
130 батальйон — це перший батальйон Сил Територіальної оборони ЗСУ, який за свої бойові заслуги й мужність воїнів отримав з рук Президента України бойовий прапор батальйону.
Захисник — син відомого капелана Православної Церкви України, заступника голови Синодального управління ПЦУ у справах душпастирства у пенітенціарних закладах протоієрея Павла Основенка.
Саме тому на прощання з воїном прийшло чимало духовенства. Люди згадували, як батько Володимира, отець Павло, освячував блокпости у Києві, навіть хрестив та вінчав оборонців столиці.
З початком російсько-української війни саме Українське військо та його традиції зупинили ворога.
«Наша історія показує, що Українська держава існувала, коли мала сильне військо, тому сильні Збройні Сили є запорукою Незалежності України», — переконаний батько Захисника.
Сьогодні люди згадували, яке виховання отримали діти у родині Основенків.
«Отец Павло — бойовий капелан, а про те, що Володя на фронті ми знали. У такій родині інакше і бути не могло. Ми з батьком його знайомі, ще коли за незалежність тільки боролись. Він був серед організаторів першого живого ланцюга, а також ми привозили газети „Наша віра“ з-за кордону. Потім Павло здобув духовну освіту у семінарії. У цій сім’ї українське праведне виховання, суворо правил дотримуються. У них шестеро дітей, Володя — старший», — розповів «Вечірньому Києву» друг батька загиблого захисника Андрій Хлистуненко.
Ірина, подруга дружини брата Володимира, поділилась: «Ми відчуваємо себе так, наче це у нас сталась велика-велика трагедія… Восени у його брата було весілля, Володя хотів зробити яскраву парубоцьку вечірку, але він не зміг, бо був на фронті. Величезна трагедія його загибель… У Володимира залишився без батька семирічний синок. Основенки — дуже гарна віруюча родина. І так боляче дивитись, як зараз батьки Володимира стоять біля труни сина. Їхня сім’я завжди була з відкритими обіймами до всіх. І наші серця сьогодні відкриті для них».
Єпископ Васильківський Єфрем, звернувся до присутніх після відспівування з особливими словами про те, що людська душа не припиняє свого існування.
«Пришли ми, аби зробити останнє цілування і шану нашому брату новопреставленому воїну Володимиру. Ми підносимо свої молитви за його вічне життя. Господь говорив про основи, з яких складається людина. Він говорить, що ти — земля. З пороху створений і в землю до того ж пороху повернешся. Ці слова ми щоразу промовляємо на кладовищі перед могилою спочилого, пам’ятаючи, що людина складається з тіла і душі. Знищена смерть Перемогою, говоримо ми, коли у світлі дні згадуємо Воскресіння. Смерть залишилась тільки тілесна. Сьогодні ми віддаємо шану цьому тілу, яке було вмістилищем і храмом душі, в якому Володимир звершував свій подвиг боротьби й віддав своє життя за свободу і незалежність», — сказав священник.
Він звернувся до присутніх, зазначивши, що всі моляться сьогодні до Бога, щоб він, прийняв душу воїна Володимира й оселив його зі святими, в родину святих, небесних воїнів, де немає, ані болю, ані страждання, але вічна радість і вічне блаженство.
«Воїн Володимир дав нам добрий приклад мужності та відваги, перебуваючи з перших днів на фронті, він не пожалів свого життя. І ми, стоячи перед його гробом, маємо вшанувати його подвиг. Щоб він не був даремним», — нагадав про вдячність Володимиру. Саме віруючі християни відходять від труни із вдячністю людині, яка завершила земне життя.
Єпископ Єфрем молитовно звернувся до Богородиці, згадавши, що вона сама хоронила свою дитину, а тому стане підтримкою для матері воїна Володимира та його родини.
Хоронили Володимира з військовими почестями. Люди стояли навколішках і плакали.
Капелан 241 бригади, де служив у 130 батальйоні Володимир, отець Максим «Ніл» Стрихар, розповів, що на війні справжні християни це ті, хто першим йде за Христом.
«Вони йдуть за Любов’ю, рятуючи побратимів, тому першими йдуть до Христа. Це не завжди ті, кого у суспільстві знають, як християн — хрещених, вінчаних і так далі… Це, як правило люди, які стали на засади християнських цінностей уже під час випробувань, які їм трапились на війні. Володимир — такий якраз і був. Душею він був з Церквою, армією і Вітчизною».
Володимира Основенка сьогодні поховали на Лісовому кладовищі.
Отець Максим звернувся до українців, знаючи, що їм важко бачити молоді обличчя і юність нації, яку сьогодні вбивають вороги.
«Зараз війна, але це є час, коли ми бачимо багато святих. Господь нам відкриває їх серед нас. Ми ніколи не думали, що вони святі й можуть нас оберігати та боронити. Ми самі можемо робити наше суспільство чистим, своїм життям. Зараз дуже благодатний час відкрити святість у собі та служити людям», — зазначив капелан 241 бригади ТРО Максим Стрихар.
До слова, друзі закликали докластись до збору коштів на бойовий безпілотник «Валькірія», який назвуть позивним Володимира Основенка — «Найт».
Задонатити на нього можна за посиланням:
https://send.monobank.ua/jar/VE7RuyRky
«Вечірній Київ» писав про те, що киянин, сміливий воїн, Володимир «Найт» Основенко, загинув на Донеччині.
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»