Нові адреси Києва: вулиця та провулок Семена Палія у Голосіївському районі

Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації, свої назви змінили вулиця та провулок Тихорєцькі в Голосіївському районі столиці.

Вони виникли в історичній місцевості Ширма на початку XX століття, а з 1953 року отримали назву на честь російського міста Тихорєцьк у Краснодарському краї.

У 2022 році експертна комісія з перейменувань порекомендувала включити ці два топоніми до переліку міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією або її сателітами.

Згодом у серпні 2022 року рішенням Київради вулиця та провулок Тихорєцькі змінили назву на честь Семена Палія — українського державного та військового діяча кінця XVII-початку XVIII століття, полковника Фастівського полку, одного з керівників повстання на Правобережжі проти Корони Польської.

Семен Гурко (Палій) народився в 1641 р. у місті Борзна на Чернігівщині в міщанській родині.

Він здобув гарну освіту та історики припускають, що він якийсь час навчався у Київській колегії.

Під час національно-визвольної війни 1648-1657 років, батько майбутнього героя Пилип Гурко записався в Ніжинський полк і став козаком. Пізніше до цього ж полку вступив його син Семенко.

Сотня, де служив юний козак, стояла у села Пухівка біля містечка Остер, що на Чернігівщині. Однак незабаром Семен перейшов під булаву гетьмана Петра Дорошенка. Однак і там довго не затримався.

Переживши особисту трагедію (смерть дружини), Семен на початку 1670-х років пішов на Запорозьку Січ, де швидко завоювавши авторитет, отримав прізвисько Палій.

За переказами, козак мав зріст понад 2 метри та володів неабиякою силу, тож мало хто міг вистояти проти нього у поєдинку.

Якось поляки виставили проти полковника свого найсильнішого лицаря. Палій з одного удару «розрубав шляхтича навпіл, як грушу». Тоді поляки випустили проти нього відразу двох бійців, але він вже не захотів з ними битися, сказавши: «Вони для мене занадто маленькі».

Майже все життя Семена Палія пройшло у військових походах, де він тримав шаблю, як вдень, так і вночі. Про його знамениті походи проти турків писали в Австрії, Голландії, Венеції, Франції та Швейцарії. Гроші на війну він отримував і від польського короля, і від московського царя, і від гетьмана Мазепи.

Якщо навіть коротко спробувати розповісти про походи, які здійснював це хоробрий козак, то список вийде майже нескінченним.

Влітку 1683 року Семен Палій як отаман очолює запорожців, що відгукнувшись на заклик польського короля Яна Собеського, виступили на допомогу військам антиосманської коаліції, зосередженої під Віднем. Козаки взяли активну участь у Віденському тріумфі, а Палій, як завжди, відзначився особисто.

Згодом запорожці ще чимало погуляли по Східній Європі, звільняючи від турків фортеці Угорщини та Словаччини.

У березні 1684 року запорожці як подяку отримали привілей від Яна Собеського з дозволом оселитися на землях Київщини, а Семен Палій здобув право сформувати з них добровольчий полк. Однак згодом він прагнув розширення територій свого впливу, тож відмовившись підкорятися Правобережному гетьману Андрію Могилі, Палій повів козаків на Січ, але незабаром повернувся на правий берег з великим підкріпленням і тепер залишився там надовго.

У 1691 році війська Палія здійснили успішний похід на Білгород — столицю білгородської орди, що на Дністрі. Тоді ж почалася й уповільнена війна з Польщею, що закінчилася витісненням козаків Семена Палія з Полісся.

Коли в серпні 1699 року Вальний сейм Речі Посполитої розпорядився розпустити так звану «козацьку міліцію» (фактично це означало ліквідацію козацького устрою на Правобережній Україні), фастівський полковник Семен Палій намагався вирішити справу миром, що дозволило йому виграти час.

У 1701 році польське військо розпочало широкомасштабний наступ на Правобережжі, після чого Семен Палій публічно відмовився від протекції польського короля, оголосив підконтрольні йому землі «вільною козацькою областю» і приніс присягу на вірність лівобережному гетьману Іванові Мазепі.

Впродовж 1702-1704 років українські повстанці під проводом Семена Палія і його соратників Самуїла Самуся та Андрія Абазина розбили польські регулярні війська, змівши захопити: Вінницю, Немирів, Бердичів, Котельню, Бихів, Бар, Старокостянтинів, Дунаївці, Шаргород, Хмільник, Бушу, Рашків, Калюс та інші міста.

У 1702 році козакові вдалося підкорити фортецю у Білій Церкві, куди Семен Палій згодом переніс свою резиденцію з Фастова.

До весни 1704 року влада козаків-повстанців поширилася практично на всю Правобережну Україну, охопивши Київщину, Брацлавщину, Поділля і значну частину Волині.

Однак, вже у липні того ж року ситуація докорінно змінюється, коли Семена Палія заарештували за наказом московського царя. Цю акцію підтримав представник Петра Першого — Федір Головін, який вважав, його зрадником, що вів перемови з королем Станіславом Лещинським.

Не підтримав полковника й Іван Мазепа, який бачив у народному улюбленцеві свого конкурента.

При арешті у Палія було вилучено 2144 золоті монети, 5709 монет високої проби та 29 кг срібла. Ці кошти передали до державної казни.

Впродовж року ув’язненого козака тримали у в’язниці в Батурині, а потім на вимогу царя перевезли до Москви, а вже звідти 21 серпня 1705 року відправили в сибірське місто Тобольськ.

Після арешту Семен Палій жив у Сибіру до 28 листопада 1708 року, коли іменним указом імператора Петра був помилуваний та зміг повернутися на батьківщину. Це було пов’язано зі зміною політичних настроїв, коли після переходу гетьмана Івана Мазепи на бік шведського короля, всіх його суперників реабілітували, роздавши почесті та звання.

Полковник також брав участь у Полтавській битві 1709 року в складі військ нового лівобережного гетьмана Івана Скоропадського. Після баталії його відновили у званні фастівського полковника, і він прагнув продовжити війну проти польської шляхти, але його здоров’я було остаточно підірване постійними військовими походами та засланням.

Семен Палій помер у перші місяці 1710 року та похований у Спасо-Преображенському монастирі у Межигір’ї.

Подвигам хороброго та могутнього воїна присвячені думи, легенди та пісні. Зокрема поема Тараса Шевченка «Чернець», поема-балада Левка Боровиковського «Палій».

Також на території дендропарку «Олександрія» найвищий пагорб названий на честь полковника — урочище «Палієва гора». За переказами, саме на цьому місці у ХVІІ столітті базувався один із його козацьких загонів.

Також його ім’ям названа громадська козацька організація «Білоцерківська Січ імені Семена Палія».

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: на Куренівці з’явилася вулиця на честь Гетьмана Павла Бута.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»