Збирають на дрони та допомагають військовим стати на ноги: киянка створює неймовірні ляльки

Ляльки, які створює киянка Світлана Зброй, народжуються під звуки сирен, рятують від ворожих снарядів, подорожують світом і збирають донати на українську армію.
До повномасштабної війни Світлана займалася бізнесом, нині вона майстриня, волонтерка та співзасновниця центру психологічного відновлення «Цінності».
Киянка створює українську ляльку у вишуканих вбраннях, а ще — національні вінки, які є оберегом та символом жіночності.
У них дівчата виходять заміж, зірки естради одягають їх під час своїх виступів, а незламні захисниці фотографуються для різноманітних проєктів. Навіть під час Шевченківського тижня у Національному музеї Кобзаря у вінок, створений майстринею, одягнули головну героїню — Катерину.
З БУДІВЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ У «ЛЯЛЬКОВЕ» ВОЛОНТЕРСТВО
Проєкти у будівельній галузі відійшли на другий план, коли почалася пандемія короновірусної хвороби, розповідає Світлана Зброй.
«Замовлень майже не було. Наш сегмент став не актуальним. Іншими словами, Covid зачинив мене вдома. А без діла я зовсім не вмію сидіти. Дістала маленькі внуччині сукні, пошила ляльку, одягла на неї вбрання і вона «ожила», — посміхається співрозмовниця.
Тоді жінка навіть подумати не могла, що через кілька років, створені нею ляльки підкорюватимуть серця людей на різних континентах. А з початком великої війни, ця маленька представниця української культури допомагатиме збирати кошти на підтримку ЗСУ.
Згодом близьких по духу жінок-киянок об’єднала спільна мета і вони створили у столиці Центр психологічного відновлення «Цінності», який популяризує українську культуру, береже традиції, єднає свідомих українців. Паралельно з цим дівчата активно займаються волонтерством, допомагають українській армії.
Співзасновниця «Цінностей» Ірина Верігіна розповідає, що ляльки й віночки пані Світлани стали доречним доповненням української духовної скарбниці. Вони привертають увагу кожного, хто сюди заходить.

«Ляльки, ніби діти. Хто б до нас не завітав, хоче обійняти. А які в них вбрання. Це все ручна робота, — показує пані Ірина українських краль. — Їх часто купують на подарунок. Ось, наприклад, один військовий нещодавно придбав ляльку в патріотичному вбранні, щоб віддячити лікарю з опікового центру, який врятував йому ноги. Захисник так і сказав: гроші медик точно не візьме від мене, а от ляльку-оберіг з чудовою енергетикою залюбки».
БОЄПРИПАС ВПАВ ПОРЯД З ЛЯЛЬКОЮ І НЕ РОЗІРВАВСЯ
Те, що ляльки Світлани Зброй є справжнім оберегом та приносять у дім мир і щастя, підтверджують у «Цінностях» історіями з життя.
«Одну з ляльок я подарувала своїй подрузі, ще перед війною. Вона живе неподалік Києва по Житомирській трасі. Там у них було пекло на початку широкомасштабної. Коли почали бомбити з повітря, на їхній будинок ворожий літак скинув снаряд і він розбив дах, впав на ліжко і не розірвався, — пригадує Світлана. — На те саме ліжко, де лежала лялька-оберіг. Моя подруга тоді мені так і сказала: «Ти врятувала нам життя».
Для киянки, яка евакуювалася у Мексику, Наталії Іман знайомство з ляльками теж було по-своєму знаковим. Навіть зараз вона пригадує його з особливим трепетом.

«Я ніби зачарована стояла і дивилась на ляльку, яка сиділа, як гостя в колонній залі. Вона була така вишукана і красива, що я не наважилася доторкнутися. Світлана побачила мою невпевненість і бажання потримати це неймовірне творіння, підійшла і запропонувала взяти „дитину“ на руки. Так відбулося перше знайомство, яке переросло у любов до творчості пані Світлани», — ділиться Наталія.
ЛЯЛЬКИ, ЩО ПІДКОРИЛИ МЕКСИКУ
Саме ця жінка згодом придбає колекцію ляльок у київської майстрині й повезе їх до Мексики, де україночки допоможуть зібрати певну суму на протезування українських воїнів, що втратили кінцівки внаслідок війни.
«Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я разом з дітьми виїхала в еміграцію. Було важко на чужині та з часом прийшло розуміння, що кожен українець за кордоном повинен мати щось своє, рідне, уособлення України, традицій та культури, — продовжує пані Наталія. — Перше, що мені вдалося привезти, це були сорочки, намисто, вінки та звичайно ж лялька-оберіг, яку Світлана пошила для мене.
Мексика хоч і далеко від України, але має багато схожих традицій та деталей, запевняє співбесідниця:
«Я почала це помічати, адже в Мексиці є своя національна лялька. Проте наша викликала неабияку зацікавленість і захоплення серед місцевих жителів. Саме тоді я вирішила знайомити місцевих з українською культурою та традиціями. Наважилася запитати у Світланки, чи можу я взяти колекцію ляльок за кордон, адже українців тут багато, а от спадщини нашої не вистачає. А мені так хотілося ділитися цим світлом і красою».






За словами Наталії, колекція українських ляльок представляла Україну на Міжнародній культурній виставці в Тулуці (Мехіко), івентах української діаспори, офіційних зустрічах в Посольстві та інших культурних заходах, що відбувалися в Мексиці.
«Спершу була ідея виставити всі ляльки на аукціон, щоб отримати кошти для протезування та реабілітації військових, що приїздять в Мехіко за підтримки проєкту української діаспори. Та самі ж українці, відмовили мене продавати ляльки, адже «своїх дітей» не продають. А вони справді як діти, кожна має своє імʼя, вбрання, історію. На заходах всі просили обійняти та сфотографуватися з лялькою. Тому основні донати були за фото.
Одну ляльку ми все ж таки виставили на аукціон і продали за 8 тисяч песо (приблизно 16 тисяч грн). Гроші передали у фонд української діаспори, для проєкту «Axolotl» — реабілітація українських військових».
Наталія запевняє, що на сьогодні, ляльки Світлани Зброй, є надбанням українців у Мексиці, мають свій імідж та популярність серед українців та мексиканців.
«На черзі у нас новий проєкт „Сила нації“, де українки в еміграції будуть презентувати свої історії, і саме ляльки відтворюватимуть колорит українського побуту та презентуватимуть нашу культуру».
Насамкінець Наталія ділиться своєю особистою історією.

«Коли Світлана готувала для Мексики колекцію ляльок, виготовила для мене весільний вінок. Саме такий, в які одягає українську ляльку. І я його одягла на весільну церемонію свого українсько-мексиканського весілля, як оберіг та символ жіночності. Скажу єдине і цього гадаю буде достатньо — я дуже щаслива в шлюбі».
ДРОН, ІНСТРУМЕНТИ, ПРИЛАД НІЧНОГО БАЧЕННЯ В ОБМІН НА ВІРШ КОБЗАРЯ
Наразі у Центрі психологічного відновлення «Цінності», де Світлана є співзасновницею, триває конкурс для військових до 210-ї річниці з Дня народження Тараса Шевченка.
«Ми разом з ТРО „Медіа“ закупили гарні призи для армії. Це дрон, інструменти для ремонту авто (408 предметів), прилад нічного бачення, військову жіночу вишиванку, тактичний військовий рюкзак та інше. Частина грошей на подарунки з продажу ляльок Світлани. Розіграємо ми їх серед захисників, які запишуть відео з улюбленим уривком вірша Тараса Шевченка й опублікують на своїй сторінці з хештегом #Поборемо. Розіграш відбудеться 12 березня. Так що ляльки нашої Світлани це не лише окраса духовної скарбниці, оберіг від снарядів, а ще й допомога нашим військовим», — констатує Ірина Верігіна.
ЯК ЛЯЛЬКА ЛЮБОМИРА СУПРОВОДЖУЄ ВАНТАЖ В УКРАЇНУ
Світлана більшість своїх ляльок дарувала, доки не виникла потреба допомагати ЗСУ. Її обереги є навіть у церквах і монастирях. В Україні й далеко за її межами.

«Одну ляльку у синьо-жовтому вбранні я подарувала нашій колежанці Любові Онопрієнко. А вона презентувала її одній із громад у Франції, які з початку війни допомагають Україні. Тепер наша ЛюбоМира, як оберіг супроводжує гуманітарні вантажі. Водії садять її на машину, лялька благословляє шлях, і лише потім вони збираються в дорогу. Кажуть — це вже як традиція у них», — ділиться Світлана.
ПРАПОР ЗАЛУЖНОГО, РУКАВИЧКА КЛИЧКА І ЛЯЛЬКА СВІТЛАНИ ЗБРОЙ: ЩО СПІЛЬНОГО
Всі ці атрибути збирають гроші на допомогу Збройним Силам України.
«Мені приємно, що серед таких серйозних лотів на аукціоні у Парижі й моя лялька-оберіг. Але насамперед це доказ того, що український народ — незламний. І це вже зрозумів увесь світ. Якби ворог підступно не намагався ламати нас, усі його спроби розбиваються об великий дух нашого народу, нашу єдність», — наголосила наша героїня.

Важко повірити, але у Світлани вдома немає жодної ляльки. Поки що… Бо найголовніша її робота попереду.
«Минулого року померла моя мама. Це була тяжка втрата для мене. Довго не хотілося нічого робити. Опускалися руки. Але потім я знайшла її вишиванку, яку вона дуже сильно любила. Тепер хочу пошити під неї ляльку і вбрати її у мамин одяг. Ця лялька й буде моїм особистим оберегом, який захищатиме мій дім і мою родину», — підсумувала майстриня.
До теми: У київському музеї показують історію країни через іграшки.
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»