Василь Стус та поезія: у столиці триває театральний проєкт «Людина і час»

Проєкт «Людина і час» у Pochayna Event Hall триває до квітня. До нього увійшли вистави, присвячені легендарним постатям української та світової культури, а також перформанси.

Однією з цілей проєкту стало бажання дослідити та переосмислити власні переживання та шлях через долі та переживання великих особистостей.

Цього місяця у межах проєкту «Людина і час» відбудеться три події. 3-го березня покажуть виставу «Василь Стус. Пісня Орфея», 10 березня влаштують вечір з поезією Ліни Костенко, а 24 березня — з сучасною українською поезією.

Детальніше про ці постановки «Вечірній Київ» розпитав акторів та режисерів.

«Пісня Орфея. Василь Стус»

Режисерка — заслужена артистка України Олена Лазовіч

Велика людина, сильний поет, громадський діяч та борець за правду постає перед нами люблячим батьком та чоловіком, який знаходиться у внутрішньому конфлікті між боргом громадянина та батька. Вистава про те, як не втратити людяність у надлюдських випробуваннях та знаходити в собі сили боротись за власні цінності та свободу.

Коли: 3 березня о 17:00
Де: Pochayna Event Hall, ТЦ Gorodok Gallery, 3 поверх, просп, Степана Бандери, 23
Вартість квитків: 250-450 грн.

Про виставу розповідає акторка Христина Урсуляк.

— Як виникла ця постановка? Що лежить в її основі?

— Колись я випадково купила книгу «Листи до сина», мене зачепила репліка «У нас з тобою доля, Валю. Тож будьмо гідні її».

Читаючи я вже мріяла про таку виставу, бо там для мене відкрився справжній скарб. І згодом принесла кілька етюдів нашій режисерці, вона теж надихнулась і ми стали працювати. Поступово додались хлопці та неймовірний актор-музикант, бо для Стуса музика була важливою темою і стало ясно, що без Баха ця вистава не станеться. Крім того, хлопці почали приносити багато поезій, яка дає вертикаль для вистави. Бо Стус перш за все поет, а далі батько та чоловік. Ось так і з’явилось поєднання і композиція.

Ми грали прем’єру в Pochayna Event Hall, вже під час війни. І сам простір — великий, білий зал, з великими проєкторами дав тон вистави. Вона створилась як аскетична, мінімалістичні з акцентами на головному.

— Які акценти вистави? Про що хотілося говорити насамперед?

— Про людяність. Стус багато чого нас вчить. В першу чергу, звісно, свого сина, але через нього — нас. По-друге, це історія, в якій ми можемо спертись на досвід іншої людини, яка пройшла неймовірно важкий та болісний шлях, але не втратила любові. Недарма в суспільстві Стус ототожнюється зі словом «Незламний». Він вчить нас бути незламними, гідно триматись перед власною долею. І зараз, це ще історія і того, на чиїх плачах ми, як нація, стоїмо.

— Чому через свої листи навчає Стус?

— Бути людиною.

— Яка ваша роль у виставі?

— Я граю дружину Василя Стуса — Валентину. Точніше, через цю конкретну жінку я граю всіх жінок, які чекають та підтримують своїх коханих. На війні, у засланні, у походах — це дуже важливий для українки міф. Від Ярославни, що оплакує князя Київського та Марусі Чурай до сьогоднішніх дружин, що чекають чоловіків з фронту.

Це якась неймовірно надихаюча та сильна історія мужності. Особливо мене вразило слова пані Валентини про те, що жодного дня вона не почувала себе нещасною. Завжди відчувала любов чоловіка, навіть попри тисячі кілометрів між ними. Сам Стус казав, що для нього Валя це його Евридіка, його Беатріче, дивлячись на яку він черпає сили жити.

«Ліна Костенко»

Вечір присвячений творам Ліни Костенко. Одна з найвідоміших шістдесятниць, нині жива класикиня, що крізь десятки років пронесла гостре слово правди та мудрості. Вірші та уривки з роману у віршах «Маруся Чурай» — це приклад жіночої боротьби та долі у різних епохах та життєвих обставинах.

Коли: 10 березня о 17:00
Де: Pochayna Event Hall, ТЦ Gorodok Gallery, 3 поверх, проспект Степана Бандери, 23
Вартість квитків: 250-400 грн.

Про поетичний вечір розповідає акторка Лєра Жилюк.

— Яка ідея та концепція цього вечора?

— Ми з творчістю Ліни Костенко працюємо третій рік. Коли війна тільки почалась, ми зустрічались в підвалі та репетирували Марусю Чурай. Ми просто не знали, що нам ще робити, бо ми вміємо тільки ось це. Тому під вибухи читали вірші та Марусю. Наразі ми маємо виставу «Гриць. Stand-up», що виросла з Марусі Чурай. Але матеріалу в нас набагато більше. Тому народилась ідея зробити такий вечір.

Подивитись взагалі на постать Ліни Костенко, яка від шістдесятників до сьогодні
пише. Це ж дуже цікаво, як змінюється поезія та теми протягом такого тривалого періоду. У вечорі братимуть участь шість акторів та музикант.

— Як побудована постановка? Можливо, є якісь тематичні частини?

— Маємо кілька тематичних блоків. Це Маруся Чурай, любовна лірика та соціальна поезія. Сама постановка — це переплетіння тем навколо основної лінії — Марусі Чурай, яка зараз дуже нам відгукується. Бо це ж наша героїня, співоча, талановита і така горда, така сильна.

— Чим особисто для вас сьогодні близька творчість Ліни Костенко? Які твори вам суголосні? Що будете читати на вечорі?

— Я люблю. Мені близька любов, про яку вона пише. Про те, що моя любов сягає неба, велика і неосяжна, але одночасно земна та проста. Читатиму «Любов Нансена», «Лейтмотив щастя» та ще деякі твори Ліни Костенко.

«Вечір сучасної української поезії»

Для вас прозвучать вірші таких авторів-сучасників: Сергій Жадан, Юрій Іздрик, Марина Пономаренко, Мирослав Лаюк, Іра Цілик, Марися Нікітюк, Артем Чех, Максим Кривцов, Павло Вишебаба, Галина Крук, Юрій Андрухович та багато інших. Цей вечір про вічні теми, які зараз звучать як ніколи гостро та болісно.

Коли: 24 березня о 17:00
Де: Pochayna Event Hall, ТЦ Gorodok Gallery, 3 поверх, проспект Степана Бандери, 23
Вартість квитків: 250-400 грн.

Про поетичний вечір розповідає актор Нікон Федотов.

— Як виникла ідея звернутися до сучаснрї поезії?

Колись наш друг, Олександр Філоненко, сказав, що під час війни люди діляться на дві категорії: ті, хто каже, що зараз не до поезії. І ті, хто вважає, що тільки вона нас і врятує. Звісно, це порятунок не фізичний, це порятунок власного серця, яке зараз, як ніколи зіштовхується з болем, горем та відчаєм.

Поезія для нас — це повітря, яким можна подихати, аби заспокоїтись, зупинитись, надихнутись, зустрітись і пережити щось через образ та слово. Коли ми плачемо від краси — ми переживаємо і свій біль.

— Чи є певні теми та акценти вечора?

Основний акцент саме цього вечора — це поезія наших сучасників. Деякі вірші, написані ще в нульових, зараз відкриваються як пророчі. Деякі написані зараз з окопів — звучать як заклик «не переставати бачити красу життя, точно знати навіщо і за що ми воюємо». Поет — це в певному сенсі пророк. Нам важливо чути куди ж ми йдемо, що чують поети зараз?

Відносно тематики, ну тут все більш менш традиційно: буде війна, буде самотність, буде щастя, і звісно дуже-дуже багато любові. Бо, як писав Жадан «Любов варта всього…».

— Як він побудований? Скільки учасників?

— На цьому вечорі грають 7 акторів та один музикант. Музика є важливою складовою, бо після слів хочеться простору побути з тим, що сталось. І музика дає цей простір. Зазвичай наш чудовий піаніст грає класичні твори, як сучасні, такі як, наприклад, Арво Пярт, так і вже відомі шедеври Моцарта, Бетховена та інших.

Вечір побудований у форматі імпровізації, ми слухаємо одне одного, слухаємо теми, які от саме зараз звучать. Куди той чи інший актор зайшов, що відбулося. Домовляємось лише про перший вірш. А далі слухаємо. Кожен з акторів має багато поезій, всі точно не пролунають, тому це дійсно унікальний вечір, точно такого ж більше не буде.

— Розкажіть, яку поезію ви будете читати на вечорі, чому обрали саме її?

— Особисто у мене є вірші Сергія Жадана, Максима Кривцова та Павла Вишебаби. Є також кілька поезій наших колег-акторів, які зараз на фронті. Їх вірші зараз для мене як певний міст, між тут і там, в окопі. І по цьому мосту до мене доходять сенси на що дивитись, коли навколо горе. Що крім розрухи та смерті. А ще це важлива історія голосу, який має звучати. Для нас всіх смерть Максима Кривцова стала точкою зупинки, це був дуже талановитий та сильний митець, і це велика втрата. Тому ці вірші мають звучати, аби нагадувати нам якою є ціна свободи.

— Як працюєте над постановкою?

— Збираємось на репетиціі, читаємо одне одному все, що нас вразило, ділимось думками про ті чи інші теми та вірші. Часто хтось приносить маловідомих, але неймовірно сильних авторів, і ми таким чином розширюємось і самі.

Поезія вимагає від актора не тільки розробити образи та тексти, але і бути живим. Бути відкритим до того, що відбувається. Тому зустрічаємось пити каву і репетирувати. Але про форму та композицію ми не думаємо, бо це точно з’явиться, головне сенси почути.

Читайте також:

• Розмови правителів та Леся Українка: у столиці презентують постановку «Камінний господар». Весну у Театрі на Печерську розпочала прем’єра романтичної легенди про владу та свободу.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»