Розмови правителів та Леся Українка: у столиці презентують постановку «Камінний господар»

1 та 2 березня на сцені Київського академічного театру на Печерську відбудеться прем’єра вистави за драматичною поемою Лесі Українки.

У «Камінному господарі» Леся Українка звертається до образу Дон Жуана, знаного спокусника жінок. Однак в її версії він сам стає жертвою жінки, яка зломила його волю.

Леся Українка так визначила задум драми: «Ідея її — перемога камінного, консервативного принципу, втіленого в командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки донни Анни, а через неї — і над Дон-Жуаном, «Лицарем волі».

Поетеса вважала п’єсу одним із кращих своїх творів. «Камінний господар» мені здавався першою справжньою драмою з-під мого пера, об’єктивною, сконцентрованою, не затопленою лірикою, зовсім новою супроти моєї звичайної манери», писала Леся Українка в листі до сестри.

До слова, «Камінного господаря» театр Миколи Садовського поставив в Києві 110 років тому — на початку 1914-го.

У новому прочитанні постановка розповідає історію про свободу і владу, а також про те, як трансформується особистість, яка цю владу отримує.

Вистава створена в рамках пошуково-експериментального проєкту, фінансованого зі Стабілізаційного фонду культури й освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut.goethe.de.

У грудні 2023 року перші напрацювання презентували в Центрі Леся Курбаса. За три місяці виставу нарешті побачать столичні глядачі.

Напередодні прем’єри «Вечірній Київ» поспілкувався з режисеркою-постановницею Ольгою Ларіною, яка у виставі також виконує головну роль Анни.

— Розкажіть, чому ви обрали саме «Камінний господар»?

— У сучасних реаліях, і особливо сьогодненні нашої країни дуже актуальною є тема влади і свободи. І ціна цієї свободи. А тексти Лесі заворожують тим, як вона геніально це написала. Ці два фактори поєдналися і вплинули на мій вибір.

— Цей матеріал досить популярний. Навіть наразі вистава за цією поемою йде в ще одному столичному театрі. Які ваші акценти?

— Особливість нашого театру полягає у дослідженні теми. Ми не намагаємося зробити постановку за пару місяців за вигаданою формою, під яку підлаштовуються актори. Це постійний пошук. Версія, яка була в грудні і та, що зараз, абсолютно інші.

Ми постійно змінюємося, використовуємо вербальну практику, особливо в двох останніх сценах, де розкриваються концептуальні теми свободи та влади, обмеження та волі. Вистава залежить від акторів, які є основою нашого театру. Під час постановки відбувається дослідження свободи, ідей відносно нас самих, сучасних реалій, нашої країни, світу. На перший погляд здається, що це історія про Іспанію та Дон Жуана. Але саме це, свобода і влада, у Лесі прописано, бо вона це відчувала ще 100 років тому.

— Вистава створена в рамках пошуково-експериментального проєкту. Що дала участь у цій програмі?

— Завдяки проєкту ми отримали кошти для репетиційного простору, пошиття необхідних костюмів, щою змогли все максимально зробити для розкриття художнього образу. За три місяці ми презентували проєкт, і це були відкриті репетиції. Наразі пройшло вже 9 місяців, як почала працювати над постановкою, тож можна сказати, що нарешті народилася дитина. Багато чого також залежить від енергії та природи акторів.

— Розкрийте, які особливості костюмів і декорацій постановки?

— Художній образ народжується у глядача, тому важливо самому подивитися. Але можу сказати, що у нас побудована візуальна гора, на якій розташовані скульптури володарів всього світу. Всіх тих тиранів, деспотів і людей, що мали відношення до влади. І у виставі вони розмовляють про владу, жінок, те, що відбувається, в іронічному ключі. Це наче музей, де оживають персонажі, сущності. І там постають донна Анна та Долорес, вони являють Дон Жуана.

Всі костюми неймовірно естетичні, в біло-чорній гамі з естетикою Іспанії і поза часом. Також у нас в проєкті є тема, пов’язана з образом кам’яніння. Досліджуємо, в який момент душа людини може стати камінною.

— Ви є режисеркою вистави, і водночас акторкою, виконавицею головною ролі. Що дає такий досвід, чому суміщаєте ці дві іпостасі?

— Це вже моя шоста вистава, де я є режисеркою і акторкою. Власне, я так і починала. В нашому театрі виховували акторів, що вони режисери своєї роботи. І в якийсь момент це вилилось в більш суттєву роботу.

Досвід неймовірний. Це непросто, як подвійна робота. Ти знаходишся і внутрішньо в роботі, як партнер і актор. І зовнішньо маєш керувати процесом. Але по-іншому ніяк. Є задум, натхнення, бажання це втілити, я не можу цього не робити.

— Якою є ваша героїня Анна?

— Це особлива жінка, особливий архетип жінки. Хоча всі герої — не просто люди чи персонажі, а якісь матерії, котрі сходяться. Ця вічна тема Дон Жуана і жінок. Анна вперше в літературі постає як рівня йому. Тут присутні теми фемінізму, вічного кохання, рівності жінок і чоловіків. Анна — навіть не жінка як жінка, а щось більше, про що й говорить в тексті Лесі Українки Дон Жуан.

«Камінний господар», романтична легенда за Лесею Українкою

Постановча група: директор-художній керівник театру Ігор Рубашкін, режисерка-постановниця Ольга Ларіна, художниця-постановниця Вікторія Романчук, автори музичного рішення Денис Мартинов та Дмитро Срібний.

У ролях: Ольга Ларіна (Анна), Денис Капустін / Всеволод Сорока (Дон Жуан), Ігор Качур (Командор), Варвара Глуховська / Тетяна Єсауленко (Долорес).

Нагадаємо, для українських театрів стартував прийом заявок на участь у фестивалі-премії «ГРА». Заявки приймаються до 15 березня 2024 року.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»