Нові адреси Києва: в Авіамістечку з’явилася вулиця на честь видатного поета-гумориста Павла Глазового

Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації була перейменована вулиця Григорія Онискевича у Святошинському районі столиці.

Вона виникла в історичному районі Авіамістечка ще в середині XX століття та мала назву Виноградарський провулок. З 1976 року вона отримала назву на честь радянського військового пілота-винищувача, полковника Григорія Онискевича.

З метою деколонізації столичних топонімів, у січня 2024 року вулиця була перейменована на честь видатного українського поета-гумориста, майстра української сатири Павла Глазового.

Він народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка на Миколаївщині в родині заможного хлібороба. Згодом його батько Прокіп був «розкуркулений» радянською владою, тож родині довелося тікати до індустріального селища неподалік Миколаєва.

Дитячі та юнацькі роки Павла Глазового склалися досить трагічно. В 11 років він пережив Голодомор, ставши свідком смерті від голоду свого брата та молодшої сестрички.

Після закінчення педагогічної школи в Новомосковську на Дніпропетровщині був призваний до армії, де служив з 1940-1947 років.

Воював у II Світову війну. За цей час він отримав кваліфікацію авіаційного механіка.

Після закінчення війни продовжив здобувати освіту в Криворізькому педагогічному інституті (1947–1949) і на філологічному факультеті Київського педагогічного інституту (1949–1950).

Долесною для Павла Глазового стала зустріч з видатним поетом-гумористом Остапом Вишнею.

У студентські роки молодий поет, навчаючись у Криворізькому педагогічному інституті, за порадою друзів надіслав свої гуморески до часопису «Перець», де вони потрапили до рук редактору видання Остапу Вишні. Він не лише порекомендував поставити у наступні номери одразу чотири гуморески, але й сприяв переведенню талановитого юнака на навчання до Києва.

«Пишіть, пишіть ще і ще», — захоплено вигукував Остап Вишня, читаючи вірші Павла Глазового. Дружні стосунки обидва корифеї гумору підтримували впродовж життя.

У 1950–1961 роках обіймав Павло Глазовий посаду заступника головного редактора журналу «Перець», потім був заступником головного редактора журналу «Мистецтво». Його твори друкувались у кожному номері «Перця», а наклад журналу за час його керівництва виріс до 3,5 млн примірників.

У 1968 році Павло Глазовий став членом Спілки письменників України.

З середини 1960-х до середини 1990-х років активно займався написанням збірок гумору та сатири.

Перша збірка поета «Великі цяці» була видана у 1956 р. Його творча спадщина нараховує 2 поеми («Слався, Вітчизно моя!» (1958), «Куміада» (1969)); 15 збірок гумору і сатири («Карикатури з натури» (1963), «Коротко і ясно» (1965), «Щоб вам весело було» (1967), «Байки та усмішки» (1975), «Сміхологія» (1982), «Сміхослов» (1997) та ін.); 9 книжок для дітей («Пушок і Дружок» (1957), «Старі друзі» (1959), «Іванець-Бігунець» (1963), «Перченя» (1966) та ін.), а також низку окремих сатир та віршів (наприклад, «Клани й гетьмани», «Бородате чудо», «Соловки, соловки…», «Кум-президент»).

У 1993 році гуморист отримав почесне звання заслуженого діяча мистецтв України, а у 1996 році став першим лауреатом літературної премії імені Петра Сагайдачного.

Тематика його творчості мала широкий діапазон: від легкої побутової усмішки, створеної за мотивами народних жартів, до гострих сатиричних полотен. Всі вони написані майстерно, гостро та дотепно.

Поет мав надзвичайну популярність в народі, а його гуморески лунали на всіх великих концертах того часу. Доброзичливий і дотепний гумор Павла Глазового завжди мали неабияку популярність. Його твори виконували такі майстри слова, як Андрій Сова, Анатолій Литвинов, а нині — народний артист України Анатолій Паламаренко.

Впродовж свого життя він опублікував 13 збірок гумору та сатири для дорослих, 8 дитячих збірок та багато інших творів.

Також Павло Глазовий є лауреатом премії імені Остапа Вишні в 1988 році за книгу «Сміхологія».

Він ставився до життя з гумором та іронією: «Життя — вогонь. У тім вогні серця людські палають, а сміху іскорки ясні над полум’ям літають… Якби не міг збирати я веселого й смішного, давно розпалась би душа під тягарем страшного».

Особисте життя видатного гумориста склалося не дуже щасливо. З першою дружиною Нелею разом прожили 25 років, але потім розлучилися. Син Андрій залишився жити з батьком, а донька Олександра — з матір’ю. Згодом одружився вдруге. Проте цей шлюб тривав лише рік. Мав також позашлюбного сина Олексія.

Родичі та знайомі Павла Глазового розповідали, що видатний гуморист у звичайному житті був досить складною людиною. Безкомпромісним та гострим, як його твори…

Павло Глазовий помер 29 жовтня 2004 році у Києві, похований на Байковому кладовищі.

Гуморески-усмішки Павла Глазового не втрачають своєї популярності й в наш час, залишаючись яскравою сторінкою української жартівливої поезії.

Його творчим кредо стала фраза: «Я так люблю здоровий сміх, веселий сміх, що гріє всіх»!

Нагадаємо маловідомі факти з життя Павла Глазового.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Нові адреси Києва: на Солом’янці з’явилася вулиця Григорія Кочура.

Поет, перекладач та літературознавець вважався справжнім поліглотом: вільно володів 5 мовами, а знав та розумів 26 мов та робив переклади з 33 мов.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»