Нові адреси Києва: на Татарці з’явилася вулиця на честь князя Володимира Мономаха

Впродовж останнього часу Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації була перейменована вулиця Отто Шмідта у Шевченківському районі Києва.

Вона з’явилася на мапі міста ще у середині ХІХ століття. У 1868 році вона вперше згадується, як Верхньоюрківська вулиця, оскільки проходила у верхній частині гори Юрковиця.

З 1944 року вулиця отримала назву на честь відомого вченого та академіка Отто Шмідта, який проживав неподалік у 1990-1910-х роках.

У 2024 році рішенням Київради міський топонім отримав нову назву на честь Великого князя Київського, Чернігівського та Переяславського Володимира Мономаха.

Рішення про зміну назви цієї вулиці викликало дискусії серед киян у соцмережах, адже у жовтні минулого року на сайті Київської міської ради з’явилася петиція щодо перейменування вулиці Отто Шмідта на честь захисника Маріуполя, воїна Азова Віталія Харчука, який тут виріс та жив.

Також деякі користувачі соцмереж висловлювали також здивування, чому на честь знаного київського правителя не назвали одну з центральних вулиць міста, натомість вона з’явилася в пересічному жилому районі, який мало пов’язаний з його історичною постаттю.

Володимир Мономах народився 26 травня 1053 року в Переяславі. Своє дитинство хлопчик провів при дворі свого батька Всеволода — улюбленого сина Ярослава Мудрого. Серед інших дітей Великого князя, він вирізнявся особливою жагою до знань та вільно володів п’ятьма мовами.

За свідченням істориків, вже у віці 12-13 році юний княжич Володимир розпочав свою діяльність, допомагаючи батькові у військових справах. Згодом він брав участь у батьківських походах і битвах. Відомо також, що у 15 років, Володимир бився у складі руського війська з половцями на Альті (1068).

З описами, князь Володимир Мономах мав привабливу зовнішність: великі очі, курчаче та рудувате волосся, високе чоло та широку бороду. Зростом він не був особливо високий, але мав міцну статуру та неабияку силу.

У 1074 році, 21 річний князь взяв шлюб з Гітою Уессекською — донькою останнього англосаксонського короля Гарольда II. Подружжя мало 10 дітей, а їхній старший син Мстислав Великий став останнім правителем, якому вдалося підтримувати єдність Київської держави.

У грудні 1078 року князь Всеволод несподівано отримує київський престол, а княжич Володимир почав правити у Чернігові.

13 квітня 1093 року, після смерті батька, Володимир не став боротися за столичний престол, погодившися на княжіння свого двоюрідного брата Святополка Ізяславича. За свідченням літописів, у такий спосіб, князь прагнув уникнути родинних міжусобиць, що негативно позначалися на тогочасній державі.

Під натиском численних родичів, Володимир Мономах був змушений погодитися на княжіння в Переяславі, де правив майже 20 років.

У квітні 1113 року, після смерті київського князя Святополка Ізяславича, в Києві спалахує постання міщан, незадоволених свавіллям місцевих бояр та лихварів.

Київська верхівка запрошує Володимира стати князем у Києві, щоб приборкати повстання. Новий правитель, якому тоді вже виповнилося 60 років, пішов на певні поступки повстанцям, приймаючи закон, згідно з яким зменшувалися відсотки за позички на 25%, скасовувалося холопство за борги.

Також князь прийняв звід з 69 статей кримінального, цивільного і судового права, відомого, як «Статут Володимира Всеволодовича», який дозволив звільнити від фінансової залежності багатьох боржників, обмежив свавілля лихварів і владу землевласників.

За ініціативою князя Володимира Мономаха, у 1116 році ігумен Михайлівського Видубицького монастиря Сильвестр переписав літопис Нестора «Повість минулих літ», продовживши його подіями 1110 — 1123 року.

До нього увійшла легенда про ймовірний родинний зв’язок київського князя з візантійським імператором Костянтином IX з македонської династії Мономахів, завдяки котрій князь Володимир Всеволодович увійшов в історію з прізвиськом Мономах.

Упродовж 12 років свого князювання князь зміг приборкати міжкнязівські чвари, зміцнити одноосібну владу, відновити єдність і централізовану монархію в Русі-Україні. Разом із тим він дотримувався принципу, що кожен князь повинен спадкувати володіння свого батька. Володимир Мономах талановито поєднав колосальну індивідуальну харизму з волею і позицією віча.

Зовнішня політика київського володаря була спрямована в основному на боротьбу з половцями та їхнім незмінним союзником князем Олегом Святославичем.

Володимир Мономах увійшов в історію також як і видатний просвітник. Також він активно підтримував у Києві сакральне будівництво. В цей час були збудовані Михайлівський Золотоверхий і Видубицький монастирі у Києві, а також чудову церкву на річці Альті, на місці загибелі князя Бориса.

Також князь вважався відомим письменником свого часу. До наших днів збереглися чотири твори Володимира Мономаха, найвідоміших серед яких є «Повчання дітям». Це своєрідна політична абетка, створена видатним державотворцем, який мав колосальний досвід управління державою та пройшов тернистий шлях до цієї посади.

Вважається, що над цим твором князь працював впродовж багатьох років. Перша його частина написана у період боротьби за київський престол. Друга частина, де в основному описано походи князя, його бойові дії, творилася в часи правління Руссю. Згадуючи минулі роки, він описує воєнні походи, не приховуючи помилок, яких він припустився, впродовж свого життєвого шляху.

Третя був створена вже у похилому віці, коли князь, незадовго до смерті, залишив свої настанови майбутнім правителям та нащадкам.

Володимир Мономах пішов з життя 19 травня 1125 року поблизу Переяслава на 73-му році життя.

У Лаврентіївському літописі так описуються події того дня:

«І посидів він у Києві на отчім столі тринадцять літ, і в рік 6633 од початку світу Преставився, травня місяця в дев’ятнадцятий день, живши од народження свого сімдесят і три роки. Вмер він на [ріці] Альті, коло улюбленої церкви, що її він спорудив великими засобами [на честь Бориса і Гліба]. Сини ж його і бояри однесли його до Києва, і він покладений був у святій Софії коло отця свого»

Володимир Мономах був похований в соборі Святої Софії у Києві поруч з дідом — Ярославом Мудрим і братом Ростиславом та сином В’ячеславом. На жаль, поховання до наших днів не збереглося.

За свідченням літописів, їх ховали один біля одного, хоча на сьогодні важко зрозуміти, де саме знаходилася княжа усипальниця. Деякі вчені припускають, що, залишки мармурового саркофага Володимира Мономаха можуть знаходитися в приділі святих Антонія і Феодосія (давній південній внутрішній галереї).

Тривалий час цей саркофаг використовувався як підставка під постамент раки св. митрополита Макарія Київського. Саркофаг являє собою довгий вузький і низький мармуровий ящик (довжина — 2,37 м, ширина — 70 см, висота — 49 см), прикрашений з лицьового боку різьбленим рельєфом.

Іменем видатного правителя названі вулиці в багатьох містах України. Також його ім’я має 53 окрема механізована бригада ЗСУ.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

Нові адреси Києва: вулиця Княгині Інгігерди в Старій Дарниці. Шведська принцеса та дружина Князя Ярослава Мудрого вважається засновницею декількох київських святинь.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»