«Прийде час звільнять і Крим, і Донбас»: Патріарх Філарет у свій 95-ий день народження зустрівся з родинами захисників і полонених

Матері, дружини воїнів під час привітання Філарета ще раз наголосили на важливості підтримки, яку вони відчувають та памʼяті як про полеглих, так і живих захисників, а також подякували Патріарху за молитви та добрі справи в імʼя України та мирного майбутнього.

«Прийде час, коли Україна переможе ворога та поверне всі незаконно окуповані землі. Станеться це обов’язково. Київ стоїть? Стоїть. Україна існує. Прийде час ще і Крим, і Донбас звільнять. Це буде. Чому? Бо правда за нами. А там де правда, там завжди перемога. Наша сила — в єдності. Якщо наш народ буде об’єднаний, отоді Господь допоможе перемогти. Закликаю всіх нас єднатися в любові до України. Україна обов’язково переможе. Не сумнівайтеся», — наголосив Патріарх Філарет.

Рідні українських військових вручили ювіляру колаж зі світлинами, на яких Патріарх протягом майже 10 років війни поряд із захисниками та їхніми родинами.

«Патріарх Філарет з 2014-го року завжди із родинами захисників України — разом виїжджали на схід України, Святійший неодноразово виїжджав в різні регіони України для підтримки рідних полонених, безвісти зниклих, загиблих захисників України, — розповідає журналістці «Вечірнього Києва громадська діячка Анастасія Голішевська (2022 — 2023 рр. представниця Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин у м. Києві та Київській області — ред.). — Патріарх — людина, яка асоціюється з незалежністю України, гідністю та боротьбою українського народу, яка безумовно завершиться нашою спільною перемогою».

Родини полонених, безвісти зниклих, загиблих захисників України шанують духовну підтримку Патріарха, його важливу місію, починаючи ще з АТО/ООС.

«Ми започаткували традицію щороку, 30 серпня, у Володимирському кафедральному патріаршому соборі Києва звершувати молебень за пошук і знайдення зниклих безвісти, звільнення з полону російського агресора-окупанта наших воїнів-захисників України, за родини героїв та мир в Україні.

Щороку в цей день молебень очолює Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Така ж служба була минулого року і напередодні Великодня.

Крім того, щотижня з сім’ями полонених, зниклих безвісти, полеглих захисників проводить зустрічі з метою духовної опіки та підтримки у Володимирському соборі протоієрей собору Олександр Шмуригін», — констатує Анастасія.

«ЖІНКИ ЗІ СТАЛІ», ЯКІ БОРЮТЬСЯ ЗА ПОВЕРНЕННЯ РІДНИХ ІЗ ПОЛОНУ

За постійною духовною підтримкою до Філарета звертаються і «Жінки зі сталі» — дружини і матері військових. Сьогодні це міцна та дружня спільнота, де всі жінки — як рідні. Здебільшого, їх об’єднало спільне горе. Своїми історіями вони поділилися з журналісткою «Вечірнього Києва».

Наталя Зарицька, засновниця «Ради дружин та матерів захисників України «Жінки зі сталі». 30 травня 2022 року вона оголосила про об’єднання родичів захисників України, які опинилися в полоні, зникли безвісти або загинули, щоб координувати дії з їх пошуку й повернення, стати медіатором між родичами бійців та владою. Власне, вона була перша, хто спробував привернути до бійців «Азовсталі» окрему увагу.

«Якщо пам’ятаєте, я та сама навіжена дружина, яка разом ще з двома дружинами захисників Маріуполя — Ольгою Керод та Ольгою Бойко і матір’ю Наталією Кравцовою — поїхали у Стамбул до Ердогана домагатися порятунку своїх рідних та їхніх побратимів. Тоді військові були заблоковані у підземеллях „Азовсталі“. Світлина мого сина з плакатом, на якому червоне серце з написом „Врятуймо Маріуполь“ облетіла півсвіту. Вдалося добитися резонансу, щоб про наших азовців почули і заговорили».

Після того як фото з плакатом набуло популярності Наталія зрозуміла, як багато людей живуть тою самою думкою. І почала писати у приватні повідомлення жінкам, що мають рідних в Азові. Вони знайомилися, підтримували одна одну. А далі була міжнародна акція на підтримку героїв «Азовсталі» 4 травня. Вона стала міжнародною.

«Я дуже чітко усвідомила, що нам потрібна увага журналістів, увага світу. Зрештою, це стало запорукою того, що хлопці живі. І зараз важливо її утримувати, тому що вони перебувають у пеклі полону. І знаєте, з одного боку, я розуміла ризик, що я показую обличчя чоловіка і збільшую його вартість в очах росії. Але з іншого боку, для мене медійність стала запорукою того, що його просто не застрелять і не закатують. Далі були брифінги, акції та інтерв’ю».

Що саме спрацювало Наталія й досі не знає. Але їй вдалося повернути свого Богдана.

«21 вересня 2022 року під час обміну азовців на Медведчука, повернули і мого чоловіка. Але я не припинила боротися за наших хлопців і дівчат, бо їх там ще дуже багато. Хтось із них вже 20 місяців у полоні. Мій чоловік пробув 5 місяців і за цей час йому настільки підірвали здоров’я і психіку. Важко уявити, що з тими захисниками, які й досі в пеклі полону. Але знаєте, віра, єдність, спільна боротьба і молитва допомагають. Тому ми дуже цінуємо духовну підтримку нашого Філарета».

Неля Шестун — членкиня, а нині виконуюча обов’язки директорки ГО «Жінки зі сталі», мати двох бійців полку «Азов». Старший з них загинув під час оборони рідного Маріуполя. Його повернули на підконтрольну територію в межах обміну тілами.

«У мене два сини. Вони обоє бійці полку „Азов“. Старший — загинув у Маріуполі 1 квітня 2022 року. Менший син пройшов Маріуполь, Азовсталь, Оленівку. Був у полоні у Таганрозі, обміняний 31 грудня 2022 року. Зараз ми вже рік проходимо реабілітацію, але поки лікування не дало бажаного результату. Наші хлопці повертаються з таким посттравматичним стресовим розладом, ви навіть не уявляєте. Психологи, які з ними працюють не стримуються, плачуть від їхніх розповідей».

Родина пані Нелі з Маріуполя. Виїжджали 17 березня 2022 року — на другий день «зеленого коридору».

«Проживаємо зараз у Київській області. У мене там сестра з родиною. Вони нас і прихистили. Допомагає нам лише хаб „Я — Маріуполь“. Якщо київська влада дбає про родини своїх захисників і навіть про ВПО, які зареєстровані у столиці, то ми не маємо нічого. Якщо захисник киянин і він загинув, то родини отримують фінансову допомогу від київської влади. Якщо батьки загиблого пенсіонери, то вони щомісячно отримують по 10 тисяч гривень і 30 тисяч разово на рік. Ми зареєстровані у Київській області і не отримуємо нічого. Але ми продовжуємо боротьбу. За наших дітей, чоловіків, братів і батьків… У нас велика спільнота і ми будемо боротися доки не повернемо всіх наших українських захисників-полонених додому», — наголосила пані Неля.

«Вечірній Київ» неодноразово розповідав історії українських захисників-полонених: Азовець «Дипломат» втратив у полоні 45 кілограмів, але не втратив віри у свою країну.

Катували струмом, щоб зізнався про співпрацю із західними спецслужбами: історія полоненого.

Сніжана БОЖОК, фото Бориса КОРПУСЕНКА «Вечірній Київ»