Нові адреси Києва: на Куренівці з’явилася вулиця Тараса Трясила

Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування понад 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації була перейменована вулиця Олександра Лодигіна у Подільському районі столиці.

Вона виникла у середині XX століття в історичній місцевості Куренівка, а з 1953 року отримала назву на честь відомого російського електротехніка, який вважається одним з винахідників лампи розжарення.

У серпні 2022 року рішенням Київської міської ради, міський топонім отримав нову назву на честь легендарного козака та військового діяча Тараса Трясила.

Тарас Федорович (Тарас Трясило, Хассан Тарасса, Гассан Траса) (рік народження невідомий — помер у 1639 році).

На думку істориків, він вперше згадується у джерелах, як татарин з Криму на ім’я Хасан, але це лише одне з припущень науковців. Принаймні це ім’я фігурує в документах королівського суду від 1617 року.

Вважається, що під час походу з військами Речі Посполитої на Москву у 1618 році, татарин Хасан прийняв християнство та нове ім’я — Тарас Федорович.

Іншої точки зору був історик Віталій Щербак, який стверджував, що майбутній отаман був вихідцем із чигиринської козацької родини.

Під час Тридцятирічної війни 1618–1648 років, Тарас Трясило командував загоном козаків (козацькою кавалерією та інфантерією) на боці Габсбургів. З 1625 року — Корсунський полковник, згодом став кошовим отаманом Війська Запорізького.

У 1629 році, після загибелі гетьмана Михайла Дорошенка, Тарас Трясило став гетьманом нереєстрового козацтва. У цей час він активно протидіє реєстровому гетьману Григорію Чорному, який прагнув установити дружні стосунки з польським урядом.

Наступного року Тарас Трясило очолює козацьке повстання проти Речі Посполитої.

У боях під Корсунем та Переяславом козаки розбили коронне військо та підписали угоду у Переяславі з польським шляхтичем та воєначальником та державним діячем Речі Посполитої — Станіславом Конецпольським.

Деякі історики стверджують, що сам гетьман не бажав дотримуватися ніяких домовленостей з поляками та почав здіймати друге повстання, яке виявилося невдалим. Незабаром він втратив гетьманську посаду, та вже за деякий час, разом з частиною козаків, які розділяли його погляди, відступив на Запорізьку Січ.

Згодом брав участь у Тридцятилітній Війні (військо Габсбурзької Імперії), московсько-польській війні 1632—1634, що велась за Чернігово-Сіверську і Смоленську землі.

На козацькій раді в Каневі взимку 1634—1635 рр. Федорович закликав до повстання проти шляхетської Польщі. Потім із частиною козаків пішов за Дон. У 1635 р. вів переговори з московським урядом про переселення 700 козаків на Слобідську Україну.

У козацьких літописах згадується, що Тарас Трясило «перебував зі славою дев’ять років і помер спокійно у 1639 році». Є припущення, що він помер у Корсуні, де був похований на Богуславському цвинтарі.

Нащадками Тараса Трясила вважався відомий козацько-старшинський рід Тарасевичів (XVII–XVIII століть).

Життєвий шлях легендарного козацького отамана надихнув Тараса Шевченка на створення поеми «Тарасова ніч», коли повстанці хороброго козака на прізвисько Трясило розгромили польське військо:

«Обізвавсь Тарас Трясило Віру рятувати, Обізвався, орел сизий, Та й дав ляхам знати! Обізвався пан Трясило: „А годі журиться! А ходім лиш, пани-брати, З поляками битись!“» — писав у своєму творі видатний Кобзар.

Також у 1972 році гетьман Трясило стає героєм історичного роману Василя Шевчука «Побратими або Пригоди двох запорожців на суходолі, в морі та під водою».

14 жовтня 2020 року 43-тій окремій артилерійській бригаді Збройних сил України присвоєно почесне найменування ― «імені гетьмана Тараса Трясила».

Також ім’ям цього легендарного козака названі вулиці в багатьох містах України.

Цікава доля спіткала також і один з перших українських німих фільмів, створеного ще у 1920-х роках. Образ Тараса Трясила втілив на екрані неперевершений Амвросій Бучма, а роль його сестри зіграла молода Наталія Ужвій, для якої це стала перша головна роль у кінематографі.

За сюжетом фільму, події відбуваються в середині XVII ст. Головний герой стрічки — селянин, який втік на Січ і підняв козаків проти польської шляхти.

Натурне фільмування відбувалося в Києві, Житомирі, Дніпрі та Умані. А в Одесі побудували ціле містечко — курені, хати, церкви.

На думку дослідників українського кінематографа, художник кінострічки консультувався з відомим знавцем історії Дмитром Яворницьким. Для фільму пошили сотні костюмів, усього було залучено близько 10 тисяч осіб. Особливо вражали батальні сцени бійок — на той час вони були дивовижними, тому стрічку часто називають її «першим козацьким бойовиком».

Прем’єра стрічки відбулася у 1926 році, однак вже за деякий час був заборонений радянською владою через «націоналізм і криваві сцени». Однак за кордоном вона мала неабиякий успіх.

У тогочасному паризькому кіножурналі «Сінеопс» вийшла рецензія на фільм, в якій відзначалася хороша гра акторів, красиві краєвиди та «могутність реалізації фільму».

А у єврейській газеті «Форвертс», яка випускалася в США, але активно поширювалася в Східній Європі, «Тарас Трясило» анонсувався як найвидатніший фільм виробництва ВУФКУ: «Фільм масовий, велетенського розміру, з участю 10 000 осіб. Могутній темп, здається чутно тисячі кінських копит козацьких коней і крики до смерті закатованих…».

Тривалий час стрічка «Тарас Трясило» вважалася втраченою.

Лише наприкінці 1990-х, одну з копій знайшов в архівах Французької синематеки у Парижі кінознавець українського походження — Любомир Госейко. Згодом її придбали для України та відновлювали мало не по кадрах в Центрі Олександра Довженка та знову повернули її українським глядачам.

***

Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.

До теми: Вулиця на Воскресенці отримала ім’я засновника місцевості — Остафія Дашкевича. Видатний український військовий та державний діяч початку XVI століття не лише є першим кошовим отаманом Війська Запорізького, але й засновником історичної місцевості Києва — Воскресенська слобідка.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»