«Фундаменти Богоявленського собору на Подолі мають бути відкриті для киян», — Тетяна Осінчук

Цієї осені на території Києво-Могилянської академії проводилися археологічні дослідження залишків фундаменту Богоявленського собору Братського монастиря, що має статус об’єкту культурної спадщини.

Вони проходили за ініціативи КЗ «Центр консервації предметів археології» Департаменту охорони культурної спадщини КМДА спільно з Інститутом археології НАН України.

«Вечірній Київ» зустрівся директоркою комунального закладу «Центру консервації предметів археології» Тетяна Осінчук, яка провела для журналістки нашого видання екскурсію територією Києво-Могилянської академії, де знаходилася унікальна київська святиня, а також розповіла подробиці цих досліджень.

«У 2022 році за зверненням нашого центру ця унікальна історична пам’ятка була внесена до Переліку об’єктів культурної спадщини Києва, а вже цього року до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», — розповідає Тетяна Осінчук.

За її словами, звернення до історії втраченої святині є надзвичайно актуальним в наш час, адже на відміну від Михайлівського Золотоверхого та Успенського собору Києво-Печерської Лаври наукові та археологічні дослідження головної святині Києво-Братського монастиря майже не проводилися.

Навіть до цього часу не було відомо точну дату руйнування собору. Лише нещодавно на базі архівних документів вдалося остаточно встановити, що святиня була зруйнована у 1936 році, а не у 1935, як стверджували до цього переважна більшість джерел.

«Розкриваючи для сучасних поколінь киян цю втрачену святиню, ми прагнемо показати велич археологічної та історичної спадщини Києва минулих століть. Богоявленський собор — це унікальна пам’ятка, збудована коштом Івана Мазепи та вважалася уособленням політичного та культурного контексту його епохи…Також трагічна історія цієї святині проводить паралелі між більшовицьким беззаконням, що зруйнувало собор та злочинами рашистів сьогодні», — зазначає Тетяна Осінчук.

На підтвердження цих слів директорка комунального закладу демонструє копії унікальних архівних документів 1930-х про знищення унікальних київських святинь, які на думку тогочасного радянського керівництва не мали жодної цінності.

«Серед цих документів можна побачити і протокол Політбюро від 15 квітня 1936 року, де слухалося питання про подальшу долю колишнього Братського монастиря. За результатами голосування було прийняте рішення -розібрати на цеглу для потреб шкільного будівництва колишній Братський монастир. Також згідно цього рішення була розібрана і Стрітенська церква на Львівській (Сінній площі)», — розповідає пані Тетяна.

За її словами, згодом Богоявленський собор був розібраний, а дзвіниця колишнього монастиря була перебудована у Циркульний корпус Києво-Могилянської академії. У 1953 році до неї була здійснена прибудова, що також частково зачепила вхідну частину храму.

У 1930-х на північній частині фундаменту колишньої святині був збудований чотириповерховий Корпус №2, що слугував тоді штабом Дніпровської флотилії. Наразі він знаходиться в аварійному стані.

«На стенді у дворі Києво-Могилянської академії можна побачити світлину, де повністю відтворено місцерозташування собору. На ньому видно, як Корпус №2 частково зачіпає північну сторону та північно-східну апсиду колишнього собору. Цікаво, що якщо підійти ближче до Корпусу 1930-х, то можна побачити наскрізну тріщину», — розповідає Тетяна Осінчук.

На думку Президента Києво-Могилянської Академії Сергія Квіта та висновку, фахівців, які досліджували стан будівлі, через те, що вона частково розмішена на фундаменті, або можливо стінах колишньої будівлі храму, ця споруда істотно просідає.

«Експерти робили обстеження, щоб укріпити ці стіни, необхідно укріпити фундаменти, що є неможливим. Тому, ця будівля визнана аварійною і можливо, вирішення її подальшої долі шляхом демонтажу, дасть нові перспективи археологам та дослідникам більше відкрити фундаменти Богоявленського собору…» — зазначає пані Тетяна.

Директорка наголошує, що надзвичайно вдячна керівництву Києво-Могилянської академії за відкритість та співпрацю, що надала можливість проводити археологічні дослідження втраченої пам’ятки та віднайти поховання видатних постатей, які були поховані на території Богоявленського собору та Братського монастиря.

Адже з моменту руйнування святині у 1936 році ґрунтовні дослідження цієї пам’ятки майже не проводилися. Лише відомо, що у 1953 році науковий співробітник Інститут археології Ілля Самойловський у своєму щоденнику залишив два записи, де розповідає про археологічні дослідження частини фундаментів храму.

У першому, датованому 24.01.1953 р., зазначається, що «у середній незабудованій частині садиби почали копати котлован, натрапили на поховання у промерзлій землі на невеликій глибині, зберегли 2 черепи». У другому, датованому 17.03.1953 р. сказано, що «на будівництві, у широкому котловані глибиною в 4 м, виявлено у північній частині котловану фундамент Братського монастиря…»

За його спогадами, фундамент сягав до 2 метрів вглибину від сучасної поверхні, що дає змогу уявити масштаби та велич цієї споруди.

Крім того, у 1987 році, Подільською експедицією Інституту археології НАНУ досліджено 12 поховань на північний захід від фундаментів собору. Поховання виявлені в процесі риття котловану під прибудову до напівкруглої споруди ХІХ століття, яка є Циркульним або Третім корпусом Академії. Однак ці поховання знаходилися безпосередньо перед фундаментами собору.

Пані Тетяна також розповіла, що вдруге фундаменти Богоявленського собору були частково розкриті наприкінці серпня 2010 року, під час земляних робіт з ремонту тепломереж на подвір’ї Києво-Могилянської академії.

У місці ремонту археолог Сергій Тараненко виявив міцний цегляний фундамент, який сягав глибини більше 2 м, перекритий півметровим шаром перемішаного ґрунту та будівельного сміття.

Дослідження втраченої пам’ятки відновили лише восени 2023 року, коли комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА спільно з Інститутом археології НАН України та Національним університетом «Києво-Могилянська академія» відповідно до Меморандуму про співпрацю ініціювали проведення спільних розвідувальних археологічних досліджень на території Академії, щоб верифікувати дані щодо розміщення фундаментів втраченої святині, що наразі знаходиться під асфальтовим покриттям.

Наукове вивчення залишків Богоявленського собору проводилися під керівництвом завідувача відділу археології Києва Інституту Всеволода Івакіна, а також старшого наукового співробітника Сергія Тараненка та завідувача кафедри Археології Академії Олега Білінського.

Також до ініціативи долучився відомий архітектор-реставратор Юрій Лосицький, який свого часу розробив проєкти відродження втрачених святинь Києва, зокрема Михайлівського золотоверхого монастиря, Церкви Різдва Христового на Поштовій площі та Микільського військового собору, який так і залишився невідтвореним.

«Ми надзвичайно вдячні усім науковцям, які долучилися до нашої ініціативи, адже вона проводилася не за бюджетні кошти, а за покликом серця та справжнім патріотизмом наших відомих вчених та археологів, яким не байдуже історія нашого міста», — зазначає Тетяна Осінчук.

Вона також розповіла, що дослідження здійснювалися на підставі даних, які ще у 2021 році були отримані під час георадарного сканування місця розташування Богоявленського собору фахівцями ГО «Фонд Великий льох», з яким КЗ «Центр консервації предметів археології» підписав Меморандум про співпрацю.

«Це сканування, проведене під керівництвом доктора геологічних наук Ксенії Бондар (показало найкращу збереженість групи фундаментів західної стіни нави собору, які є найбільш перспективними для археологічного дослідження», — згадує директорка Центру.

За її словами, в межах робіт була закладена розвідувальна траншея (близько 4,2×1,2 м). Винайдено мурування з червоної цегли на глибині від 0,45 м від сучасної денної поверхні (1,7 × 1,2 × 0,8 м).

«Також в межах досліджень були виявлені чотири види цегли: прямокутна, квадратна та два фігурні різновиди. Основна маса цегли — прямокутна, гарної якості, ручного формування… Мурування лицьового боку стіни зазнало пошкоджень у період функціонування споруди і було відреставровано наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть. Також були виявлені п’ять рядів реставраційної жовтої цегли на бетонному розчині», — розповідає пані Тетяна.

За її словами, фахівці дійшли висновків, що у межах досліджень вдалося виявити нижній поясок споруди. Декоративне рельєфне мурування було досить поширеним у XVII-XVIII столітті. Археологи вважають, що наявність декоративного елементу вказує, що стінове мурування продовжується й надалі вглибину не менше ніж на 0,5 м. Однак стан підмурків можна буде вивчити після розкриття більшої площі.

Також Тетяна Осінчук зазначає, що наявні дані тепер дозволяють точно визначити та розмістити план храму на сучасній топооснові.

Вона розповідає, що наступний етап досліджень залишків собору відбудеться вже навесні 2024 року. Тоді ж розкриття залишків Богоявленського собору планується продовжити трьома шурфами, два з яких будуть закладені для визначення розмірів собору, третій — з метою пошуку підземної споруди (склепу), в якій може перебувати поховання Петра Сагайдачного.

«Подальші археологічні та архітектурні студії залишків Богоявленського собору відкриють для дослідників унікальну можливість вивчення архітектурних і будівельних практик України доби гетьманування Івана Мазепи. Автентичність та цінність залишків Богоявленського собору полягають в тому, що він був унікальним зразком храмового будівництваепохи бароко, нерозривно пов’язаним з історією Києво-Братського монастиря, Києво-Могилянської академії та Київської духовної академії», — переконана пані Тетяна.

Вона сподівається, що за деякий час частину фундаментів цієї втраченої святині зможуть побачити сучасні покоління киян, що знають про існування Братського монастиря лише за старими фотографіями та згадками у літературі.

«Наразі ми працюємо над пошуком архітектурних рішень щодо музеєфікації цієї пам’ятки, що стане частиною концепції відродження пам’ятки. З часом вона буде представлена і громадськості і можливим спонсорам даного проєкту», — зазначає пані Тетяна.

Директорка також не втрачає сподівання, що одного дня знову постане питання про можливу відбудову цього храму.

«Ще у 1999 році Богоявленський собор потрапив до Переліку пам’яток історії та культури, які передбачалося відбудувати, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Проте ця ідея так і залишилася невтіленою і навіть достеменно невідомо чи була розроблена якась проєктна документація щодо цього…» — розповідає Тетяна Осінчук.

Однак за її словами, Богоявленський собор є символом віри у Перемоги, тож ця унікальна святиня має бути збережена та відкрита для людей.

***

Нагадаємо, що Богоявленський собор був споруджений у 1690-1695 роках, як головний храм Києво-Братського монастиря. Святиня вважалася однією із найяскравіших взірців українських барокових гетьманських храмів, зображення якого було присутнім на поштових листівках та світлинах.

Собор також згадують у більшості путівників Києвом ХІХ-го — початку ХХ-го ст., оскільки він був одним із найбільш популярних столичних храмів.

У травні цього року у столиці проходила виставка «Богоявлення. Братство. Собор», присвячена історії зруйнованої святині. Згодом її також демонстрували у Київській картинній галереї.

У 2019 році в Національному художньому музеї представили унікальні збережні артефакти Богоявленського собору, зокрема чудотворну ікону Богоматері Братської.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»