У Києві попрощались з колишнім політв’язнем Сергієм Павліченком, який загинув на фронті. ФОТО і ВІДЕО
Воїн поліг на Запорізькому напрямку, рятуючи побратима.
У середу, 29 листопада, у столиці попрощались з колишнім політв’язнем часів Януковича та воїном 78 полку десантно-штурмових військ — Сергієм Павліченком.
Від ранку віддати шану Герою до Михайлівського Золотоверхого собору прийшли сотні людей. Серед них, зокрема, дружина, батько, друзі та побратими.
Батько Сергія — пан Дмитро, який у 2012 році опинився за ґратами разом із сином, журналістці «Вечірнього Києва» розповів, що Сергій ще у 2014-ому разом з ультрасом «Динамо-Київ» долучились до формування «Азову».
«Тоді вони захистили Маріуполь і він повернувся додому. У ті часи він закохався та одружився. Але коли розпочалась велика війна, він мені сказав: «Тато, я повинен їхати. Там мої побратими!» — згадує батько.
У відповідь на це пан Дмитро просив сина зупинитись, адже той пройшов непростий шлях, тільки-но створив родину й почав жити.
«Я йому казав: синку, ти стільки всього пройшов, будь ласка, зупинись! Але він не міг вчинити інакше. Сказав, що від нашої родини хтось має захищати країну», — додає пан Дмитро.
Побратим Героя — Ігор — нашому виданню розповідає, що спочатку Сергій Павліченко воював у складі 112-ої бригади, а згодом перевівся до 78 полку десантно-штурмових військ.
«За діяльністю Сергія я слідкував ще з 2012 року. У ті часи я також був активістом та ходив на акції підтримки його.
Так сталось, що саме із ним я разом воював. Ми тримали позиції під Кремінною — змінювали один одного. А потім обороняли Бахмут. Власне, коли він там отримав поранення, я приїхав на його заміну.
Сергій тоді був незламною людиною і такою ж залишився до наших часів», — прокоментував побратим.
Дмитро Павлюченко розповів, що 7 жовтня родина востаннє зібралась за святковим столом на день народження. Перед відʼїздом на фронт батько обійняв сина та попросив берегти себе та повернутись додому живим.
«Він мені тоді сказав: «Тату, я все робитиму, щоби залишитись живим», — важко говорить пан Дмитро.
Але вже у листопаді ворог пішов у контрнаступ в селі Вербове. Саме там і знаходився Сергій. 18 листопада воїн поїхав забирати 300-го побратима. Це не був наказ командира, він хотів урятувати товариша.
Коли Сергій до нього дістався, росіяни накрили територію дронами. Воїн отримав поранення, кілька метрів повз, але ворог вбив його…
Спочатку Сергій вважався безвісти зниклим. Однак батько каже, що вже тоді відчував трагедію. А за три дні на тому кінці слухавки пролунали найстрашніші слова.
«Це великий біль, але водночас я відчуваю велику повагу та вдячність моєму сину, його побратимам», — резюмував Дмитро Павлюченко «Вечірньому Києву».
Побратим Героя — Ахмед — нашому виданню додає, що таких людей і воїнів як Сергій Павліченко мало.
«Клянусь, скільки військових зустрічав, таких як він — одиниці. Таких би Героїв більше — ми б перемогли вже давно», — наголосив він.
Опісля прощання Сергія поховали на військовому цвинтарі на Лук’янівці.
Нагадаємо, 2012 року Сергій Павліченко отримав вирок у справі вбивства судді Сергія Зубкова. Його засудили до 13 років позбавлення волі, а його батька — Дмитра Павліченка — до довічного ув’язнення.
24 лютого 2014 року Верховна Рада України ухвалила постанову про звільнення політв’язнів. У списку було 23 людини, зокрема, й засуджені за звинуваченням у вбивстві судді батько і син Дмитро і Сергій Павліченки. 25 лютого 2014 року Сергій Павліченко вийшов з колонії на Харківщині, де відбував термін ув’язнення.
Вічна памʼять! Герої не вмирають!
***
На жаль, щодня за незалежність України віддають своє життя найкращі сини та доньки. Один з них був киянин Микита Красновід.
У мирні часи 22-річний хлопець захоплювався мандрами та мріяв про власну турагенцію. Задля того посилено вчив англійську й самостійно організовував турпоїздки за кордон. Але всьому стала на заваді війна.
Усі фото і відео з прощання — Даші Гришиної.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»