Тотальний контроль та ігнорування ваших потреб: психологиня про те, як розпізнати домашнє насильство

Психологиня розповіла, як звільнитися від домашнього насильства. Фото: www.freepik.com
Психологиня розповіла, як звільнитися від домашнього насильства. Фото: www.freepik.com

«Помилкова думка, що постраждалим у домашньому насильстві нічого не вартує вийти зі стосунків, які змушують потерпати».

Під час війни проблема домашнього насильства загострилася. Лише за 9 місяців цього року зареєстровано понад 5000 кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством. Постраждали понад 4800 осіб, переважна більшість з яких — жінки та діти.

За словами генпрокурора Андрія Костіна, ці цифри продовжують зростати.

Але статистика стосується лиш офіційних звернень потерпілих. Чимало людей бояться розповісти про домашнє насильство, а тим більше — звернутися за допомогою.

«Вечірній Київ» поговорив з Ярославою Попович, головним спеціалістом управління з питань гендерної рівності Департаменту соціальної політики КМДА, про те, як розпізнати домашнє насильство, і куди звертатися постраждалим.

Ярослава Попович

— Часто люди не усвідомлюють, що вони перебувають в домашньому насильстві. Чи можете дати кілька основних ознак, які допоможуть це розпізнати?

— У домашньому насильстві дуже багато маркерів. Перший маркер завжди на поверхні видно — це побиття. Жодна людина не має права підняти руку на іншу людину.

Другий маркер — відсутність поваги до вашої думки. Якщо ваше бачення не має ніякого значення, немає поваги та уваги до ваших потреб, то це ще один сигнал.

Третій маркер дуже підступний — це коли ви під контролем. Якщо ваші фінанси контролюють, відстежують контакти з вашими друзями, обмежують коло спілкування, переглядають телефон, листування, надмірно ревнують, то це абсолютна ознака насильства.

Або ж коли вам говорять про те, що вам потрібно щось виправити у зовнішності, обмежують можливості навчатися чи займатися хобі.

Натомість ви чуєте виправдання: «Я ж дуже тебе люблю, я хвилююся» або «Я ж знаю, як краще. Я ж тебе люблю». Це маніпуляція, якою забирають вашу самодостатність та впевненість.

— Що відбувається з людиною, яка перебуває у домашньому насильстві?

— По-перше, погіршується самопочуття. По-друге, руйнується цілісна особистість. Дуже часто розвивається апатія до всього того, що приносило задоволення раніше. Погіршується спілкування з родичами, тому що дуже часто вас ізолюють.

Дуже помилкова думка, що постраждалим у домашньому насильстві нічого не вартує вийти зі стосунків, які змушують потерпати.

Перебування у цьому нездоровому середовищі впливає на фізіологічний процес, змінюється гормональна система. Особливо, якщо це триває роками. У постраждалої/лого від домашнього насильства виникає дефіцит серотоніну, окситоцину та інших гормонів, які виділяються тоді, коли ми задоволені.

Якщо людина довго знаходиться у таких стосунках, то вона справді не може легко взяти себе в руки та піти. І треба поважати її стан. Потрібно «виростити» людині повагу до себе, тому що в аб’юзивних стосунках її дуже часто принижують.

За міжнародним алгоритмом, якщо є загроза життю і здоров’ю жінки, її якомога швидше треба забрати з травматичного середовища. Буває вона не усвідомлює до кінця, що відбувається і які насправді ризики.

— Як діяти людині, яка потерпає від домашнього насильства?

— Якщо є факт побиття, то є ризик життю. Це критичний сценарій. Треба спробувати вийти з приміщення, якщо це можливо.

Ми радимо мати при собі документи. Добре, коли є «Дія», але нерідко телефон забирають. Є небезпека, — потрібно вибігати, у чому є і з чим є до сусідів або до консьєржа і звідти телефонувати в поліцію. Для допомоги є спеціальні підрозділи, які доставлять жінку у кризову кімнату.

У кризових кімнатах жінка може перебувати сама або з дітьми до 10 діб. Протягом цього часу з нею працюють соціальні працівники, юристи та психологи, які намагаються допомогти їй вийти з кола насильства.

— Але ж буває, що постраждала від насильства знову повертається до кривдника? Чому так відбувається?

— Може бути так, що жінку шантажують дітьми, через що вона може повернутися у звичну схему. Якщо відбувається найкращий сценарій і вона не повертається до кривдника, то разом з дітьми шукає, куди переїхати, щоб бути у безпеці.

Якщо протягом 10 днів жінка не знайшла безпечного місця, їй пропонують притулки, де протягом трьох місяців може перебувати безоплатно. Якщо вона потребує, їй можуть надати соціальну, юридичну допомогу, а також допомагають з пошуком роботи.

— У Києві є гаряча лінія для людей, які потерпають від домашнього насильства?

— Так, і не одна. Допомогу надають безоплатно.

— Розкажіть детальніше, куди можна звернутися.

— 15-00 зі стаціонару і 044 272 15 00 з мобільного — це гаряча лінія Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству.

15-47 — гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.

У нас є навіть громадські організації, які можуть опікуватися жінками з родиною. Є місця, куди можуть забрати з тваринками.

Важливо, щоб суспільство розуміло, що увесь цей час постраждалим жінкам не вистачало волі піти зі стосунків не через те, що вона якась не така. Вона могла бути дуже успішною жінкою «до», але перебування в умовах домашнього насильства вплинуло на її особистість і рішучість. Ми намагаємося повернути її ресурсний стан, та всіляко спонукаємо до її відновлення і виходу з травматичних стосунків.

Також Ярослава Попович дала кілька порад, як запобігти вигоранню та повернути собі ресурси.

Юлія СЕРГЕЄВА, «Вечірній Київ»