«Музика здавна дає людині натхнення та підтримує в скруті», — Олена Кореняк

Олена Кореняк в експозиції народних музичних інструментів. Фото з архіву Олени Кореняк.
Олена Кореняк в експозиції народних музичних інструментів. Фото з архіву Олени Кореняк.

Про надзвичайний шлях української музики, виникнення музичних інструментів та про ті, що в нас намагались забрати та применшити їх значення в культурі, «Вечірньому Києву» розповіли Олена Кореняк та Світлана Мезіна.

Рідкісні українські народні музичні інструменти у своїй колекції має Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, що розташований на території заповідника «Києво-Печерська лавра». Нині ця колекція налічує понад шістсот одиниць.

Які інструменти найдавніші, чому вони виходили з ужитку, а які зараз відроджують, а також про особливі сенси музики розповіли старші наукові працівниці Відділу українських народних музичних інструментів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України Олена Кореняк та Світлана Мезіна, чиє життя також пов’язане з музикою та інструментами.

Олена Кореняк (ліворуч) та Світлана Мезіна. Фото авторки

В сім’ї Олени Кореняк була традиція відвідувати Музей в Пирогові та купувати там традиційні музичні інструменти — чи свистунець, чи зозульку. Вдома з молодшою сестрою Наталею вони придумували виставу для домашніх, що супроводжувалася грою на різних музичних інструментах. А ось у Світлани Мезіної все почалось з уроку музики, де викладач грав на баяні, — тоді з’явилось бажання опанувати цей інструмент. По завершенні навчання вона стала педагогом і викладала гру на баяні студентам.

ЧЕРЕЗ ВИКОНАННЯ ІСТОРИЧНОГО МАТЕРІАЛУ БАНДУРИСТИ, КОБЗАРІ ТА ЛІРНИКИ ПЕРЕСЛІДУВАЛИСЬ ТОГОЧАСНОЮ ВЛАДОЮ

— Як розпочиналася історія музики на території сучасної України?

Олена Кореняк (О. К.): Людина споконвіку жила на цій землі і була оточена лісами, полями та річками. В природі вона чула спів птахів, звуки диких звірів і намагалась їх відтворювати голосом, чи за допомогою природних матеріалів — стукіт каміння, деревини, морських раковин тощо. Мені здається, що велике значення має і наш різноманітний український ландшафт.

Відомо, що найдавнішими інструментами у світі вважаються ударні та духові, оскільки серед знахідок у стоянках — короткочасних поселень мисливців періоду пізнього палеоліту (і на українських землях також) археологи побачили ударні інструменти, а також давні флейти, які робили з кісток тварин. Для ударних інструментів характерно те, що людина вдаряла палицею в натягнену шкіру. Для їх виготовлення люди здавна використовували камінь чи деревину.

Коли вже змінювались цивілізації і культури, то кожна людська спільнота мала свої музичні інструменти. Наші археологи проводили багато розкопок на території України і серед знайдених найдавнішими із духових вважають народну флейту, а також зозульку або окарину.

— Чи є в нашому надбанні інструменти, котрі втратили уживаність, можливо, були знищені під час репресій?

О. К: Конфліктним періодом був перехід від язичництва до християнства, що значною мірою вплинуло і на культуру. Зокрема, це стосувалося скоморохів — перших професійних акторів, музикантів, а також дресирувальників тварин. Вони збиралися у скомороші ватаги, які діяли до XVII століття і налічували по 100 — 150 артистів.

Фрагмент фрески з Софії Київської із зображенням скоморохів, XI ст. Фото з відкритих джерел

Інструменти скоморохів вивозили, знищували і спалювали на вогнищах представники християнства. Першою причиною переслідувань було те, що у своїх виставах скоморохи висміювали представників вищої влади і духовенства. Другою було те, що вони не лише грали на музичних інструментах, а й брали участь у язичницьких обрядах, передавали відповідний репертуар, що на той час був заборонений. Третьою, не менш вагомою, причиною переслідувань скоморохів та їх мистецтва стало те, що до скомороших мандруючих ватаг приєднувалися родинами селяни і міщани, які зазнавали значного тиску від своїх господарів і вважалися втікачами в тогочасному суспільстві.

На території сучасної України гоніння на скоморохів були не такими жорстокими, тому скомороші родини втікали жити до Чернігівських лісів вивозивши з собою музичні інструменти. До наших часів дійшли деякі зразки струнно-смичкових інструментів, які були виготовлені у XIX столітті — це гудки, улюблені музичні інструменти скоморохів. Зображення подібного інструмента є на фресках Софійського собору.

Світлана Мезіна (С.М.): До таких інструментів відноситься й торбан або панська бандура, що був інструментом шляхетного середовища, а саме козацької старшини та гетьманату. Після знищення Запорізької Січі використання та поширення інструменту майже зникло. Значення інструменту намагались применшити і в пізніші часи, аби взагалі на ньому не грали, адже це була небажана для імперської влади згадка про часи козаків та гетьманів — вільних людей.

Колісна ліра. Фото з відкритих джерел

Також не можна не згадати носіїв українського духу — кобзарів, бандуристів і лірників. Колісна ліра — цікавий інструмент європейського походження, який сподобався і українцям, став народним. На цьому інструменті, як і на кобзі, бандурі, торбані, виконували історичний репертуар, а саме думи та історичні пісні. Виконавці нагадували слухачам про людські цінності, віру, любов і свободу, саме тому в часи Російської імперії музиканти потрапляли до списку небажаних для суспільства людей.

Через історичний репертуар виконавці переслідувались, в імперії було прийнято закон, за яким всіх музикантів, які грали в містах та на вулицях було прирівняно до жебраків. Влада ув’язнювала або карала музикантів, а музичні інструменти нищили.

Кобзи та бандури. Фото з відкритих джерел

Також іноді певному інструменту знаходився аналог, який мав простіше звуковидобування, тобто аби навчитись грати потрібно було трішки менше зусиль. Наприклад гусла, які використовували для супроводу як світських народних пісень і танців, так і для духовних. Ці інструменти вийшли з ужитку через появу європейських — клавесину і клавікорду, які були простіші в опануванні. Клавесин, в порівнянні із гуслами, мав ширші звукові можливості, його конструкція дозволяла зміну тембру навіть під час виконання твору.

— Чи сьогодні відроджуються традиційні інструменти?

С. М.: Зараз виконання на давніх музичних інструментах набуває популярності, знаходить своїх шанувальників. Велике значення в цьому процесі відіграють Київський, Львівський і Харківський кобзарський цехи. Майстри цих об’єднань відроджують до життя давні інструменти, виготовляють кобзи, бандури, торбани і колісні ліри, грають на них, проводять концерти, фестивалі, виставки і навчають грати охочих.

Козацькі дерев’яні труби. Фото з відкритих джерел

О. К.: З маловідомих напевно можна згадати народний кларнет і козацькі дерев’яні труби. Річ у тім, що з часом почали надавати перевагу трубам сучасної конструкції з металевим корпусом, бо їх звук гучніший. Такі музичні інструменти навчилися виготовляти серійно і у великих кількостях.

Козацькі дерев’яні труби після знищення Запорізької Січі поступово виходили з ужитку. Майстри ХХ століття, що вирішили відродити цей та інші духові інструменти козацьких часів до життя, змушені були звертатися до живописних джерел.

УКРАЇНЦІ ЗДАВНА НЕ МАЮТЬ ЗВУКОІДЕАЛУ

— Чи достатньо в нас розвинена інструментальна музика порівняно з іншими країнами? В чому її особливості?

О. К.: Україна дуже багата і вже давно відома своєю музичною інструментальною та співацькою культурою. Ми, українці, здавна не маємо якогось звукоідеалу — тобто не можна сказати, що полюбляють лише струнні чи, наприклад, духові або ударні.

Зараз для нас дуже важливим є те, що існують інструменти, які ми можемо почути у природному середовищі — так, звук трембіти протягом багатьох тисячоліть сповіщав людям про надзвичайні події. І це відбувається в той самий час, коли в багатьох європейських країнах вони майже не звучать у побутовому житті вже впродовж 100 — 150 років.

З досвіду інших країн, який варто нині переймати в Україні, є проведення фольклорних етнічних фестивалів, а також доступність для людей великої кількості друкованих джерел про історію, народні звичаї, традиції, музику і музичні інструменти.

Унікальний музичний інструмент трембіта. Фото з відкритих джерел

— Є низка досліджень в яких стверджують, що музика впливає на настрій. Чи дійсно це так, чи є конкретні інструменти які створені для певної емоції?

О. К.: Дуже добре, що зараз суспільство знаходить те джерело, яке було закладене в музиці із давніх часів, а саме супровід людини, натхнення, допомога в скрутних ситуаціях, переживаннях. Але це як і в образотворчому мистецтві — не можна сказати, що червоний колір відображає лише життя і радість, іноді він відображає вогонь, який знищує все. Так і в музиці, у творі, який грає виконавець, вже закладено автором той чи інший спектр емоцій та змістів.

Хибним є твердження, що той чи інший музичний інструмент створений для відтворення певного почуття чи емоції, все залежить від того, що саме виконується і ким.

С. М.: Але додам, що в давнину створювались спеціальні мелодії, які мали певне значення. Наприклад, якщо людині приснився поганий сон, існувала мелодія, після виконання якої вірили, що їх день складеться добре, а сновидіння навпаки принесе радість.

О. К.: Гадаю, варто згадати про такі жанри, як колискові та обрядові пісні. Обрядові мають певне календарне призначення. Під час їх виконання підіймаються ті сенси, які приносять слухачам певні емоції. Наприклад у щедрівках бажають багатого врожаю, добробуту.

Народні скрипки. Фото з відкритих джерел

С.М.: Я би хотіла закцентувати на скрипку, вона стала відома на українських землях у XVI столітті у своєму класичному вигляді. Її чуттєвий звук, що є близьким до людського голосу, дуже сподобався українцям тим, що за допомогою цього інструменту можна передати найтонші людські почуття та емоції. В Україні скрипка звучить, як в класичній, так і в народній музиці. Її мелодійний голос і звучання викликає емоції, які притаманні саме українському етносу.

В нашому музеї є скрипки видатних українських майстрів, які виготовляли їх за класичними мотивами. Є в музейній колекції також і скрипки-довбанки народних майстрів, вони були характерні тим, що з суцільного шматка деревини видовбується велика ложка і вже створюються бокові стінки та інші притаманні інструменту ознаки.

Нині унікальна музейна колекція налічує понад шістсот одиниць. Музичні інструменти колекції представлялися на виставках в Україні та за кордоном, є важливим явищем відродження традицій музичної культури. Відвідувачі Музею театрального, музичного та кіномистецтва України нині можуть побачити українські народні музичні інструменти, замовити екскурсію на постійній виставці «Живії струни України» і почути як звучать ці свідки минулих епох у наш час.

Адреса музею: вул. Лаврська, 9, корп. 26.
Графік роботи: щодня, окрім вівторка, з 10:00 -17:00.
Вартість квитків: 100 грн, для студентів і пенсіонерів 50 грн, для школярів — 30 грн.
Екскурсія по виставці «Живії струни України» (група до 15 осіб, 60 хв, українською мовою): для дорослих та індивідуальна — 300 грн, для школярів, студентів і пенсіонерів, 250 грн, сімейна — 250 грн. Замовлення за тел. +38 044 280 18 34

Читайте також: Хор Верьовки розповідає світові, хто ж такі українці і який у них дух, — Ігор Курилів, керівник хору.

У вересні 1943 року, коли на Україні ще гриміли гармати й тривало її звільнення від нацистів, заснували хор, який вже 80 років є незмінною «візиткою» української пісні у світі — Національний заслужений академічний український народний хор України ім.Г.Верьовки.

Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»