Хор Верьовки розповідає світові, хто ж такі українці і який у них дух, — Ігор Курилів, керівник хору

80-річний ювілей 155 людей, що складають колектив, який знають в Україні й поза її межами, відзначають у воєнних реаліях, як і на момент його створення.

Адже Григорій Верьовка зі своєю дружиною Елеонорою Скрипчинською почав збирати «золоті» голоси для Українського народного хору у 1943 році. Це був рік, коли країна стояла в руїнах. А у першій столиці, у вересні вже зібрали перший склад хору, до якого увійшли 134 виконавці: 84 хористи, 34 артисти оркестру, 16 артистів балету. З 1944 року хор вже базувався у Києві.

Сьогодні хор виступає і на лісових галявинах для військових, і у європейських та українських концертних залах, які незмінно переповнені публікою. Традиційні святкування — не на часі, тож хор свій 80 день народження відзначає по суті вже кілька місяців і ця історія триває.

«Кожен вихід на сцену і виступ — сьогодні велика удача. Ми живі, ми співаємо, ми потрібні людям. Це вже справжнє благословіння у час, коли триває битва за саме існування України», — визнає Ігор Курилів, диригент, продюсер, народний артист України, директор Національного хору імені Григорія Верьовки.

Саме у нього журналістка «Вечірнього Києва» дізнавалась про дивовижні факти з історії прославленого хору та те, як великий колектив переживає воєнний час.

ІСТОРІЯ МАЄ СХИЛЬНІСТЬ ПОВТОРЮВАТИСЬ

Український народний хор — так з 1943 по 1964 рік називався хор. Після смерті Григорія Гурійовича Верьовки, у 1964 році, колектив вже був названий його іменем. У 1965 ним став керувати легендарний Анатолій Авдієвський, який пів століття розвивав та виводив на нові висоти фактично головний хор країни.

Хор імені Григорія Верьовки — це творча тріада, де є вокальні виконавці, артисти балету та оркестр. Сьогодні — це 155 людей, з яких 133 — власне артисти.

— Пане Ігоре, чим був і чим став хор за ці 80 років, якщо говорити про його вплив та творчу місію?

— З найперших днів свого існування, голоси солістів хору Верьовки підтримували бойовий дух військових у час війни. Я часто кажу, що радянська влада створила колектив, як свого роду ідеологічну спецоперацію. Але ця спецоперація спрацювала проти неї, фактично музикою, українською піснею, фольклором, який збирали в експедиціях наші фахівці, наближаючи Незалежність України, стверджуючи український дух на всіх континентах.

— У 1943 в Україні тривали бої, а у наші дні лінія фронту понад дві тисячі кілометрів. Як ви усвідомлюєте нинішні реалії?

— Я відчуваю, що ми переживаємо живий виток історії. А історія має схильність повторюватись. За великим рахунком, українці завжди боролись за своє життя. І це триває й донині. Випробування нашої сили та здатної бути нацією вже у 21 столітті.

— Готуючись до інтерв’ю, передивилась чимало архівних фото та відео хору. Думаю, що крім виступів на сцені у житті колективу відбувались і події, які перевіряли силу духу, справжню українськість. Звісно, вони не афішувались, але ж були такі?

— Маловідомий факт, але у жовтні 1959 року хор мав виступати під час гастролей у Мюнхені. А 20 жовтня там відбувався похорон лідера Українського визвольного руху, Провідника ОУН-Р Степана Бандери, який загинув від руки агента КДБ Сташинського. І от, попри попередження посольства, учасники хору пішли на цвинтар Вальдфрідгоф, де відбувалось прощання зі Степаном Андрійовичем. Повірте, у ті часи, це був дуже сильний вчинок.

— Колись почула вислів, що хори, які виступали на стадіонах та площах в Естонії, Латвії та Литві в радянські часи — виспівали цим країнам незалежність. Адже боротьба за національну ідентичність, яку всіляко намагались знищити ідеологи, тривала у всіх проявах. Який був вплив хору імені Верьовки у ті часи?

— Тільки Анатолій Авдієвський напевно знав усе про те, як вдалось зберегти хор й вести цей корабель за українським курсом. Адже і в Україні, і за кордоном, коли хор імені Верьовки виходив на сцену і звучали вже перші слова української пісні — це вже говорила вся нація про те, що вона є. І тут не треба було перекладів — все ставало зрозумілим. Нам цей спадок передали ті покоління, які зберегли мову і пісню. Так що з 1943 року і досі — хор Верьовки — це ствердження кожним виступом, кожним записом — ми є!

МИ ПАМ’ЯТАЄМО КОРІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ

— Часом здається, що хор є таким собі «пестуном долі». Він є Національним, а вже те, що колектив на сцені 80 років, доводить його статусність. Це так?

— Так здається. Адже і становлення відбувалось дуже і дуже непросто. Але Григорій Гурійович Верьовка був професором Київської консерваторії, глибоким знавцем фольклору, він дружив за Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Іваном Козловським. Він мав колосальну підтримку з боку цієї когорти. Коли об’єднались два хори — київський і харківський, то колектив вже отримав новий потужний поштовх для розвитку.

— Коли хор очолював маестро Авадієвський, то він сам ініціював фольклорні експедиції. Так хор зберіг і виніс у великий світ народні пісні з різних регіонів. А як зараз з експедиціями?

— При хорі є фольклорний колектив, який буває в таких експедиціях. але останніми роками подорожувати за автентичними піснями завадила пандемія. А тепер і війна. Зрештою, колектив у постійному русі, виконуємо гастрольно-концертні зобов’язання. Нині є багато інформації про автентичні колективи в Україні, ми це відстежуємо, переглядаємо, щось для себе знаходимо.

— Виконавиця Jerry Heil написала пісню «Козацькому роду нема переводу» з хором імені Верьовки, досвід продовжуватимете?

— Так! Цю композицію наш колектив узяв до репертуару, зробив обробку для хору та оркестру. Щойно починаємо виконувати «Козацькому роду нема переводу», зала вибухає оплесками.

— Дуже незвично, як для академічного хору…

— Можливо, комусь хотілося б представити Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки музеєм пісні. Але це не лише збереження, а й лабораторія, де увесь час щось твориться. Українська пісня в аранжуваннях! Але ми не забуваємо про її коріння. Саме тому у 21 столітті на гастролях у різних країнах світу наші виступи такі зрозумілі — вони сучасні й дуже співзвучні тому, що переживає людська душа на будь-якому континенті.

— Гастролі хору — це завжди подія. Квитки розкуповують на всі концерти заздалегідь, хоч вони не з дешевих. Певно у хору були й історично знакові виступи. Які саме?

— Перший виступ колективу на американському континенті під час ЕКСПО-67 в Монреалі, де зібралося близько тридцяти тисяч слухачів. Як згадував Анатолій Тимофійович, «це був момент істини, зворушливий момент єднання українців-емігрантів з земляками, які зі сльозами підхоплювали рідні мелодії, серцем обіймаючи наших виконавців».

У 2000- відбулися перші гастролі артистів в США, де хор дав 86 концертів, в тому числі у найпрестижнішому залі Вашингтону Центрі мистецтва ім. Джона Кеннеді. А ще — Австрія, Нідерланди, Іспанія, Португалія, Коста-Ріка, Мексика, Куба, Нікарагуа, Чехія, НДР, Канада, Франція, Монако… Хор презентував українську культуру на всіх континентах.

ВОЄННІ РЕАЛІЇ ХОРУ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ ВЕРЬОВКИ

— Життя українців розділилось на до і після 24 лютого 2022 року. Як зміни внесла велика війна у ваш колектив, його діяльність?

— Кияни чули звуки вибухів. Місто готувалось до оборони. У хорі у нас багато жінок, у яких діти. Вони всі звертались і запитували: «Що робити?» Коли перший шок минув, я почав обдзвонювати знайомих у Європі. Я розумів, що хор треба вивезти хоч на якийсь термін. Бо вже були Гостомель, Бородянка, Буча… Ми отримали кілька пропозицій від партнерів з ЄС. Ми — артисти колективу, що має статус національного, ми мали виступати. Нам підійшла пропозиція італійців.

— Який концерт в Італії запам’ятався найбільше?

— Кілька таких. Виступ у Генуї, амфітеатр на дві з половиною тисячі місць! Зал аплодував стоячи. Після до нас підійшла вся в сльозах Ольга Сумська, вона була якраз там. Дякувала за незламність, бо відчувала серед глядачів — як італійці нас сприйняли, нашу музику, виконання. А тріо наших тенорів виконувало італійські пісні і всі кричали «Бравіссімо!».

— Читала, що Софі Лорен написала відгук про ваш виступ також, де це було?

- У Сорренто. Там з нами виступав диригент Карло Понті, син кінозірки. Він диригував з нашим хором чотири твори. Не знаючи слів, йшов просто за музикою.

— Які саме?

— Державний гімн України, гімн Євросоюзу, пісні «Дивлюсь я на небо» й «Реве та стогне Дніпр широкий». Карло Понті був у захваті! Зберігаємо запис інтерв’ю із Софі Лорен. Вона сказала: «Щаслива, що мій син сьогодні диригуватиме таким славетним колективом, як хор ім. Григорія Верьовки».

— Взагалі у перший воєнний рік багато їздили з виступами?

— Хор двічі виїжджав у Європу. Ми виступали в Іспанії, Італії, Франції, Польщі, Чехії. У цих країнах побували в Барселоні, Генуї, Марселі, Празі.

— Як зустрічали?

— Приїхали ми до Польщі. Поляки змінили назву концерту і зробили афішу свою. Написали «Козаки з України». Художник зображає на плакаті десятки козаків. Розумієте? Тут все має дуже глибокі сенси. Ми фактично бачимо новий виток новітньої історії. Цивілізація протистоїть варварству. І хор Верьовки розповідає світові, хто ж такі українці і який у них дух.

— Даєте благодійні концерти?

— Так, ми під час гастрольного туру заходом України зібрали 140 тисяч гривень на придбання реанімобіля. У 2022 році, після виступів в Європі, перерахували шість тисяч євро на відродження зруйнованих окупантами пам’яток і закладів культури. Зокрема, для музею Григорія Сковороди. Також у фонд «Луганщина» перерахували 100 тисяч гривень з нашого концерту. Я особисто придбав та передав спеціальний безпілотник, про який просили військові.

Наш тур по Західній Україні символічно розпочався концертом у Львові, де нам вдруге пощастило співпрацювати із зіркою світових оперних сцен — легендарним литовським тенором Крістіаном Бенедіктом.

— Перед військовими виступати доводилось?

— Так, доводилось виступати просто на лісовій галявині. Сильно дощило, наші ноги були в болоті. Але з великою віддачею співали перед нашими захисниками! Треба було бачити, як світилися обличчя воїнів! Нас частували кашею. Бійці нам сказали багато сердечних слів. До слова, двоє наших солістів нині в лавах ЗСУ і ми їх всіляко підтримуємо.

— Чи плануєте ювійлейний концерт? Яка буде кульмінація 80-річчя?

— Зараз все розглядається з точки зору безпеки. Плануємо, хор 18 листопада відсвяткує свій 80-річний ювілей у Палаці Україна. І там буде чимало сюрпризів, бо ми очікуємо на приїзд відомих виконавців, які хочуть виступити разом з хором.

— Ви сказали, що хор створювали у 1943 році і це було ідеологічною спецоперацією. А чим є хор у наш час?

— За 80 років хор став обличчям України.

— Дякую!

***

Усі, хто хоче поспілкуватись з керівником хору Ім.Г.Г.Верьовки, мають таку нагоду 20 вересня о 17:00 у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого. Зустріч відбудеться в рамках спільного проєкту з видавництвом «САММІТ-книга».

Як стало відомо, після ювілейного виступу у Києві, хор імені Верьовки вирушить у турне. Перший концерт з майбутнього міжнародного туру відбудеться у Вашингтоні 6 грудня, в День Збройних сил. Це буде унікальне шоу «Ми — українці». Проєкт «Ми — Українці» має на меті привернути увагу всього світу до війни в Україні та до проблем, з якими зіткнулися її жителі. І наголосити на важливості систематичної підтримки гуманітарних ініціатив для українців у світі.

Повідомляють, що у у шоу візьме участь Олександр Усик.

Гастролі пройдуть впродовж місяця у США, Канаді та країнах Європи. Хор вже має запрошення з Італії, Франції та Польщі. Гастролі здійснюються за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики.

Усі фото — Національний заслужений академічний український народний хор України ім.Г.Верьовки/Facebook

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»