«Рудий кіт проти рудого танка»: історія однієї фотографії з Бучі

Рік тому, 31 березня 2022 року, українські захисники звільнили від окупантів місто-герой Бучу та всю Бучанську громаду. Після звільнення Київщини від загарбників, військові та журналісти побачили жахливі наслідки російського терору: зруйновані будинки, братські могили, сотні вбитих росіянами мирних жителів…

Весь світ жахнувся від звірств російської армії. Вона показала своє справжнє обличчя та ставлення до українців під час 33-денної окупації Бучі, що за 30 кілометрів від столиці.

Масові вбивства загарбниками цивільного населення, що супроводжувалися викраденнями, тортурами, зґвалтуваннями та мародерством отримали назву «Бучанська різанина». Від свідчень тих жахливих подій, що відбувалися під час окупації міста-героя, досі холоне кров.

Серед журналістів, які на початку квітня 2022 року першими потрапили до звільненої Бучі, були й кореспонденти «Вечірнього Києва». Відомий фотограф Борис Корпусенко знімав наслідки російського вторгнення, а позаштатна репортерка «Вечірки» Вікторія Бабич-Вепрєва розпитувала місцевих жителів, які мужньо пережили окупацію. Вона також з’ясовувала подробиці бою на вулиці Вокзальній, де 27 лютого 2022 року українські військові знищили велику колону російської бронетехніки.

Рік тому головна артерія міста, яка з’єднує Бучу з Ірпенем, була всіяна розтрощеними ворожими танками та БТРами, а обабіч стояли зруйновані та обпалені житлові будинки. Світлини Вокзальної вулиці облетіли весь світ. Одна з них, зроблена багаторічним фотокором «Вечірнього Києва» Корпусенком привернула особливу увагу світових ЗМІ та соціальних мереж.

На світлині зображена вулиця Вокзальна з підбитою бронетехнікою та іноземні журналісти, які обступили рудого кота, що прибіг до людей у пошуку їжі та охоче позував на камери.

— До цього фотокореспонденти знімали тіла вбитих і закатованих росіянами жителів Бучі, — згадує Вікторія. — Вони були присутні при ексгумації похованих у братських могилах. Тож не дивно, що фотокори, як тільки побачили кота, кинулися його знімати, щоб хоч на мить відвернутися від того жаху. Цей психологічний момент потрапив на камеру Бориса. А рудого безхатька, якого назвали Бучун, забрали волонтери з зоопатруля. Наразі він живе в Києві».

До речі, фото Корпусенка через кілька годин після виходу матеріалу про Бучу на сайті «Вечірнього Києва», поцупило посольство рф у Франції. Російські дипломати опублікували світлину на своїй сторінці в Twitter, намагаючись зобразити його як «фейк».

«Знімальний майданчик, місто Буча», — підписали фото представники російського посольства, які слідом за москвою називали «постановкою» всі докази звірств своїх військових. Того ж дня міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан викликав «на килим» посла рф у Парижі через «безсоромний і провокаційний» твіт.

Водночас фото Корпусенка стало вірусним у мережі, зажило своїм життям і лягло в основу багатьох мемів. Світлина отримала в народі назву «Рудий кіт проти рудого танка», хоча насправді на ній зображений окиснений після «піджарки» ЗСУ ворожий БТР. Цей знімок в рамках фотовиставок «Київ — незламне серце Європи» та «Війна крізь об’єктив: фото з України» об’їхав 15 країн. Світлина побувала у Польщі, Німеччині, Чехії та навіть у Мексиці.

— Фотографія має говорити сама за себе, — каже Корпусенко. — Кожен побачив на світлині, щось своє і це добре. Одні звернули увагу на кота, як символ життя, що триває попри війну. Інші — на підбитий нашими захисниками російський БТР, що свідчить про гідну відсіч українських військ ворогу, а також символізує перемогу. Але основний фокус був направлений на сюжетно-важливу лінію, а саме на знищену ворожу техніку посеред вулиці. Втім, магія кота вийшла на перших план. Користувачі соцмереж почали його кадрувати та збільшувати.

В червні 2022 року німецький режисер Костянтин Флеміг відвідав Київ і зняв для свого фільму історію зі світлиною «Рудий кіт проти рудого танка». Він запитав у Бориса, як йому вдалося вловити такий унікальний кадр? Тоді Корпусенко процитував легендарного французького фотографа Картьє-Брессона: «Я просто хочу захопити шматочок реальності, де предмети й люди говорять самі за себе».

До речі, цієї унікальної світлини могло й не бути. Борис, який разом із Вікою їхали до Бучі в гуманітарній колоні, організованій волонтерською мережею «ГастроАрмія Київщини», координаторкою якої тоді була Валерія Бондаренко, порушив заборону виходити з авто та відстав від кортежу.

— Ми на кілька годин застрягли у заторі на пропускному пункті, — згадує Борис, — Я вирішив зробити декілька фото траси та місцевості й вийшов з машини. Зненацька кортеж рушив. Наше авто почало набирати швидкість, адже водій, перебуваючи в колоні, не мав права зупинятися. Я намагався догнати машину, але через п’ять хвилин, вона зникла з моїх очей. Пощастило, що три останні автомобілі заблукали десь на дорозі та відстали від колони. Вони і забрали мене з собою.

Гуманітарна колона, яка складалася з 48 автомобілів із ліками, водою та харчами прибула в Бучу 4 квітня 2022 року. Того ж дня в місті-герої побували понад 50 журналістів із різних куточків світу, щоб на власні очі побачити наслідки «руского міра».

Як виглядала вулиця Вокзальні в Бучі на початку квітня 2022 року можна побачити за посиланням. А зі спогадами жителів міста-героя можна ознайомитися тут.

Олександр ГАЛУХ, «Вечірній Київ»