Батьки загиблого на війні викладача Дениса Антіпова зробили велику пожертву КНУ імені Тараса Шевченка
Марія та Геннадій Антіпови заснували стипендію імені свого загиблого на війні з росією сина та доклались до відновлення аудиторії з вивчення корейської мови в КНУ.
Бути гідними своїх Синів-Героїв — так визначили сенс життя чимало з батьків, які втратили дітей під час великої війни, яку розпочала росія з Україною.
Подружжя Марії та Геннадія Антіпових приходить до КНУ мені Тараса Шевченка, за їхнім визнанням, як додому. Тут навчався та працював викладачем корейської мови їх син, Денис. Попри успішну кар’єру та бронь, яка дозволяла йому не йти до лав ЗСУ, Денис Антіпов пішов служити двічі. Уперше у 2015 році.
А потім, як кажуть його батьки, син мав зібрані речі й наплічник, бо знав — війна прийде більшою хвилею. У лютому минулого року Денис Антіпов пішов захищати Україну знов.
На фронті лейтенант Денис Антіпов у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ, як кажуть його побратими: «активно коригував арту і палив русню».
Ще у перший свій похід на Донбас, Антіпов освоїв спеціальність аеророзвідника.
Три найстрашніші місяці початку війни він пройшов, отримавши контузію і поранення у березні. Але, не долікувавшись, знов повернувся у гарячу точку — під Ізюм, де воювала його бригада.
Він загинув 11 травня, під час мінометного та артилерійського обстрілу російськими силами його підрозділу. Це сталось під селом Довгеньке, на Ізюмщині.
За словами ректора КНУ мені Тараса Шевченка Володимира Бугрова, за рік, що минув, виш втратив 50 своїх студентів, викладачів та випускників. І чимало їх імен сьогодні не називають, адже військові служили у підрозділах ГУР Міноборони та Силах Спецоперацій.
Батьки, які втратили своїх дітей на фронті, думають про те, як жити далі. Для багатьох це тривалий і болісний процес. Сім’я Антіпових зробила дуже правильний крок — вони підтримали місце, де їх син навчався, зростав, про яке казав, що «це — для душі», а саме університет та кафедру східних мов.
За словами ректора, Марія та Геннадій Антіпови заснували іменну стипендію імені Дениса Антіпова для десятьох найкращих студентів, які вивчають корейську мову.
«Нехай Денис їх надихає у навчанні, нехай вони й через роки знатимуть, хто він такий, пам’ятатимуть нашого сина», — сказав батько викладача та Воїна.
«Ми тут відчуваємо себе так, неначе переступаємо поріг дому. Тут його душа, зараз разом з нами, на цій кафедрі, де йому було завжди цікаво і де його цінували та любили», — поділилась з «Вечірнім Києвом» своїми почуттями мама Героя.
Директор Навчально-наукового інституту філології КНУ ім.Т.Г.Шевченка, Григорій Семенюк, дуже точно визначив життєве кредо Дениса Антіпова.
«У Дениса його головний меридіан світу пролягав через Україну», — сказав керівник закладу. Саме любов до України визначала всі захоплення та вчинки молодого мовознавця.
Колеги по кафедрі називають Дениса «сонечком», бо він ніс завжди море позитивних емоцій і був надзвичайно енергійним і доброзичливим.
10 жовтня 2022 року, у день ракетної атаки рф на центр Києва, коли ракета поцілила просто у перехрестя бульвару Шевченка та вулиці Володимирської, кафедра східних мов, яка знаходиться у Жовтому корпусі, зазнала руйнувань.
Без вікон, з зірваними стелями, поваленими шафами та партами. Приміщення не могли використовуватись для навчання. Їх на швидку руку закрили від осінніх дощів та мороку пресованими плитами.
Як виглядав тоді корпус та кафедра — видно на фотовиставці. Її розмістили у холі університету.
Саме до відновлення кафедри також долучилась сім’я Антіпових. Так Марія та Геннадій вирішили підтримати улюблений виш сина та добру пам’ять про нього.
Тож усі, хто знав викладача і Захисника, змогли зібратись вже на оновленій кафедрі, де нічого не нагадує про руйнування.
Колеги та студенти щиро вдячні батькам за те, яким вони виховали Дениса і за те, що доклались до відновлення умов для навчання та роботи.
Всі зізнавались, що відчували себе піднесеними, бо, ймовірно, духовно Денис Антіпов перебував з усіма, у колі тих, кого поважав, у кого вчився і кого любив.
Він намагався кожного дня робити щось для України: історія вченого і воїна Дениса Антіпова. Захисник викладав корейську мову в університеті, любив музику, історію, воював добровольцем та створив ветеранський бізнес. Але найбільше він любив Україну, за яку загинув у неповні 33 роки під Харковом.
У Києві вулицю Славгородську у Дарницькому районі перейменували на честь Дениса Антіпова. В селі Хотимир (Івано-Франківська область) також перейменували вулицю і тепер родинна хата знаходиться на вулиці Дениса Антіпова.
В інституті філології КНУ ім.Т.Шевченка на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії найменували Центр корейської мови та літератури імені Дениса Антіпова.
Ольга СКОТНІКОВА, Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»