Замість Челябінської — Пантелеймона Куліша: у столиці з’явилася вулиця на честь класика української літератури

За останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Зокрема, нову назву одержала також вулиця Челябінська у Дніпровському районі столиці, що розташовується в історичному поселенні Микільська Слобідка.

Вона виникла у середині XX століття під назвою 908-ма Нова, а з 1953 року мала назву на честь російського сателіта. У першій половині 1970-х років вона була повністю перепланована та заново забудована типовими радянськими будівлями того часу.

Також у Дніпровському районі столиці, неподалік вулиці, на честь Пантелеймона Куліша ще у 2016 році вже названа однойменна площа, яка попередньо мала ім’я радянського комуністичного діяча Анатолія Луначарського.

Пантелеймон Куліш народився 26 липня (7 серпня) 1819 року у містечку Вороніж на Чернігівщині (нині Сумщина). Батько хлопчика був заможним козаком, мати — донькою козацького сотника. Дитинство минало в атмосфері народних пісень, казок, легенд, у родині дуже шанували народні традиції — саме вони сформували світогляд малого Панька.

Хлопець здобув освіту в Новгород-Сіверській гімназії, де за архівними джерелами, відзначався гарними успіхами у навчанні. Особливо любив читати вірші та швидко їх запам’ятовував.

Саму цей період яскраво проявляється неабияке власне літературне обдарування юнака. Він пише свій перший твір українською мовою «Циган», який пізніше був надрукований в альманасі «Ластівка».

Згодом Пантелеймон Куліш стає вільним слухачем у Київському університету Святого Володимира. На той час, продовжити офіційне навчання було неможливо, не маючи документального підтвердження дворянства.

Але це не завадило молодому Пантелеймонові набути знання самотужки. Після закінчення курсів прослуховування лекцій він став викладачем у дворянському училищі в Луцьку, згодом — працював у Києві та Рівному.

За деякий час, за рекомендацією Петербурзької Академії наук, Пантелеймон Куліш разом з молодою дружиною Олександрою Білозерською їде до Західної Європи для вивчення слов’янських мов, історії та культури.

У 1847 році у Варшаві Пантелеймона Куліша заарештовують за участь у Кирило-Мефодіївському братстві (таємному політичному товаристві, що виступало за скасування кріпосного права та створення демократичних республік об’єднаних у союз із центром у Києві).

Під час слідства, його було замкнуто на два місяці у Петропавловську фортецю, проте довести його активну участь у товаристві не змогли:

«Учителя П. Куліша, який хоча й не належав до цього товариства, але був у дружніх зв’язках з усіма його учасниками й самовиношував надзвичайні думки про вигадану важливість України, вмістивши навіть у надрукованих од нього творах багато двозначних місць, що могли вселяти в малоросів думки про право їх на окреме існування від імперії, — замкнути в Олексіївський равелін на чотири місяці й потім відіслати на службу в Вологду…».

Попри заслання та значні обмеження у творчості, Пантелеймон Куліш не покинув своєї плідної праці. Його літературно-художня і наукова діяльність дуже різноманітна: він був і поетом, і драматургом, письменником і фольклористом, етнографом і лінгвістом, критиком, редактором і видавцем.

Пантелеймон Куліш є автором українського алфавіту — «кулішівки» — однієї з перших версій української граматики, яка лягла в основу сучасної української мови, і названої на честь автора. У ній була вперше застосована українська буква «i».

Також у 1857 році він видав перший україномовний буквар «Граматка», що відкрив серію україномовних підручників для початкової освіти, що з’явилися в Східній Україні протягом 1857–1862 років.

Вершиною творчості письменника стало створення першого українського історичного роману під назвою «Чорна рада», в основу якого покладено реальні події та факти.

Над твором Куліш працював близько 14 років. Перша згадка про твір датується 1843 роком, а остаточний варіант виданий у 1857 році. За цей період Куліш створив декілька редакцій твору, а деякі розділи та сцени, через жорстку цензуру царської доби, не увійшли до фінального тексту…

В основі сюжету автор майстерно зображує одну з трагічних сторінок минулого України, а саме сумнозвісну Чорну раду, яка відбулася в Ніжині 1663 року…

Пантелеймон Куліш також активно займався перекладацькою діяльністю. Він дав можливість українцям ознайомитися з шедеврами світової літератури, переклавши майже всі твори Шекспіра, Гете, Гейне, Байрона, Шіллера і багатьох інших.

Разом з Іваном Пулюєм та Іваном Нечуй-Левицьким зробив перший повний український переклад Біблії.

Останні роки свого життя письменник провів у маєтку своєї дружини, Олександри Михайлівни на хуторі Мотронівка, що на Чернігівщині.

Пантелеймон Куліш помер 14 лютого 1897 року, застудившись від тривалої роботи у холодному кабінеті. Похований поряд з дружиною у Мотронівці. Зараз це територія історико-меморіального заповідника «Ганнина Пустинь», відкритого у 2000 році.

Своєю багатогранною творчістю письменник заклав основу національно-історичної самосвідомості, що сприяла формуванню та подальшому розвитку української літератури.

Іван Франко вважав Пантелеймона Куліша першорядною зіркою в українському письменстві.

Довідка: Влітку в застосунку «Київ Цифровий» завершили електронне голосування щодо перейменувань київських топонімів. Перелік самих об’єктів, запропонованих до перейменування, визначила експертна комісія фахівців Українського інституту національної пам’яті, Інституту історії України та інших установ. У списку 296 найменувань. Усі пропозиції передали на розгляд експертної комісії.

25 серпня Київрада підтримала перейменування майже 100 вулиць, 8 вересня проголосували за дерусифікацію ще 40 об’єктів.

У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно,

Нагадаємо, що Київ став лідером серед українських за кількість перейменованих топонімів за останній рік. Такі дані оприлюднила організація «Transparency International Ukraine» в межах програми «Transparent cities/Прозорі міста».

До теми: пішли у забуття: повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»