Жахи і кошмари можуть снитись: як у воєнний час говорити з дітьми про сон

Діти з батьками ночують у метро в дні атак рф. Фото: Борис Корпусенко
Діти з батьками ночують у метро в дні атак рф. Фото: Борис Корпусенко

Дітям треба надавати інформацію про події війни дозовано, варто говорити про їх почуття, щоб вони не залишались з ними сам на сам.

Понад триста днів українці переживають повномасштабну війну.

Ніхто з нас не знає — скільки триватимуть сигнали «повітряної тривоги», вибухи, нескінченні повідомлення про руйнування через російську агресію. Все це тисне на психіку дорослих, але поруч з ними — діти. Вони отримують дозу стресу і переживань також. Як наслідок — мають розлади сну, або бачать уві сні кошмари.

Як дорослим поводитись з дитиною, яка скаржиться на важкі сновидіння, або не хоче спати? Як враження дня впливають на сон?

Кореспондент «Вечірнього Києва» звернулась до Оксани Волошиної, психологині, сомнотерапевтки, експертки в лікуванні розладів сну і кошмарів, засновниці першого в Україні Центру сомнотерапії.

Оксана Волошина, психологиня, сомнотерапевтка, засновниця першого в Україні Центру сомнотерапії.

ДІТИ ЗАЛЕЖНІ ВІД ДОРОСЛИХ

— Ми говоримо про порушення сну як наслідок стресу у дорослих. Але поруч з нами є і діти. Як це відбивається на них?

— Діти залежні від дорослих, адже дорослі — це їх світ. Батьки тривожні й це передається дитині. Необхідна інформаційна гігієна. Дорослим цій гігієні треба навчатись Бо цілий день по телебаченню війна і війна… І діти все це дивляться. А треба, щоб дивились мультики та читали казки. Дітям треба безпечний простір і любов.

— Як цьому навчитись?

— Люди зараз живуть у режимі очікування, а його треба виключити. Сирена — сховались. Вийшли з укриття — і займаємось своїми справами знов. Тільки звичними речами більше і приємними. Нам треба активувати добру пам’ять (тілесну та розумову) на противагу травматичній.

З ДІТЬМИ ТРЕБА ГОВОРИТИ

— Як бути, коли діти розповідають про страшні сни?

— Треба просто казати дитині, що жахи та кошмари можуть снитись. Вони сняться багатьом. З дітьми треба говорити про їх почуття, щоб вони не залишались сам на сам. Але розповідати їм потрібно дозовано, рівно стільки, скільки вони розпитують, коли йдеться про військові дії, жахи й таке інше.

Бабуся і онука у метро в дні оборони Києва. Фото: Борис Корпусенко

— Ви казали, що дорослим зараз треба радість. А дітям?

— Діти навчаються у формі гри. У гру можна перетворити хатні справи, практично все. Треба пояснювати, що для якісного сну, треба піти погуляти та вийти разом. Можна залучати дитину до, наприклад, ліплення з тіста. Разом щось ліпити й співати. Це чудова арттерапія.

— Як знайти фахівця, який допоможе з розладами сну?

— У нас є Громадська організація «Інститут розладів сну та психотравматичних розладів», я публікую список фахівців, до яких можна звертатись в Україні. Працює також чат, куди люди можуть писати напряму. У нас є спеціальні лекції про те, як з дитиною говорити, коли вона засинає, або просинається. Всі щоденні спілкування і враження відбиваються на стані дітей.

Дітям треба намагатись дати більше радості і відволікати від картин війни. Фото: Борис Корпусенко

— Це дорого, отримати допомогу сомнотерапевта?

— Є варіанти волонтерські, є варіанти соціальні. Думаю, можна знайти потрібний варіант для кожного.

— Дякую вам!

«Не бійтеся кошмарів — це добрий знак»: інтерв’ю з лікарем-сомнологом про сон під час війни. Кілька років тому кожен другий українець мав розлади сну, а нині практично кожен. Як не пропустити момент, коли порушення сну починають впливати на організм і призводять до серйозних проблем? Чи можна самотужки подолати безсоння?

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»