Два роки киянка полювала на літак «Мрія», щоб зробити вражаючі фотокадри

Наталя Сухіна під час «полювання» за «Мрією»
Наталя Сухіна під час «полювання» за «Мрією»

Спотери — це особливі люди, які можуть годинами простоювати біля аеропортів, щоб «вхопити» вдалий кадр літака. Серед них і Наталя Сухіна.

Українські спотери раніше мали унікальну нагоду фотографувати найбільший у світі літак — Ан-225 на рідному летовищі у Гостомелі. 21 грудня для них би був особливий день, бо 1988 року «Мрія» вперше здійнялася в небо.

Кожен зліт та посадку цього літака-красеня зустрічали та проводжали натовпи фанів по всьому світу. 25 лютого російські окупанти, які спробували захопити Гостомельський аеропорт, знищили літак. Проте у спільноті «авіапапарацці» переконані — у цього літака ще буде новий день народження.

Мрія і спотери. Фото: Наталя Сухіна

Про те, як було «полювати» за «Мрією» «Вечірньому Києву» розповіла киянка Наталя Сухіна.

Жінка працює у лабораторії біотехнологій відділу тропічних та субтропічних рослин ботсаду НАН імені Гришка, а ще має хобі — фотографію. У її колекції — десятки неймовірних світлин української «Мрії».

Красива українська «Мрія». Фото: Наталя Сухіна

— У вас досить незвичне для жінки захоплення — знімати літаки. Звідки воно?

— Фотографувати почала десь у 10-ому класі в школі, стареньким «Зенітом», потім цифрова «мильниця», а тепер маю «Кенон-600» — не надто професійна камера, але для мого захоплення вистачає. Раніше я малювала, а тепер це трансформувалося у фотографію, але я називаю себе не фотографом, а фотохудожником. Із задоволенням знімаю квіти, композиції, природу, те що я бачу і як я бачу, щоб передати емоцію конкретного моменту. І це те, що рятує мене від вигорання.

Захоплення авіацією теж з дитинства. Не минала жодної нагоди, щоб подивитися документалку про історію авіації, розслідування катастроф. Та й зрештою, якийсь час я жила в Ірпені, а важко залишатися байдужим, коли у тебе над головою заходять на посадку «Руслани» та «Мрія». Зрештою зловила себе на думці, що уже розрізняю літаки за звуком!

А коли така краса літає над головою важко втриматися, щоб не зробити кілька кадрів, тим більше, що я з десятого класу фотографувала. Зараз я розумію, як важливо йти за своїми емоціями, не відкладати враження на потім. Це прекрасно, що у мене було два роки які я присвятила цьому захопленню.

— Пам’ятаєте свою першу зйомку «Мрії»?

— Захоплення спотингом почалося у квітні 2020 року, коли друзі взяли мене з собою «зустрічати» Мрію, яка привезла з Китаю різні медичні матеріали. Тоді зробила декілька знімків і отримала море задоволення. З’ясувала, почала шукати знайомих, які знімали літаки — таких виявилося чимало. Починали з «класичних зйомок» — під парканом аеропорту у Гостомелі. При чому у різний час: вранці, ввечері, вночі.

Щоб дізнатися, коли зустрічати літаки, користувалися даними флай-радарів — так роблять спотери в усьому світі. На підльоті літаки виходять на зв’язок із вежею — це відкриті хвилі, які можуть слухати всі закохані в авіацію.

У Гостомелі одна полоса, але на неї можуть сідати з різних боків — відповідно — 15 і 33 смуги. І залежно від того, з якого боку сідає, треба швидко під’їхати, щоб зручно все зняти. А ще ж погода буває різна, дощ, сніг, калюжі по коліна, але це нікого не спиняє.

Фактично із цієї першої зйомки просто закохалася у цей літак. Така величезна махіна, але водночас елегантна та легка. Я переінакшила знану приказку про три речі, на які можна дивитися вічно, — на вогонь, воду і те, як сідає або злітає «Мрія».

АН-225 пролітає над аркою дружби народів. Фото: Наталя Сухіна

— Які моменти зі зйомок запам’ятали найбільше?

— Є одна локація, яку дуже любили наші спотери, де можна стати, і літак пролітає над тобою на висоті 34-40 метрів — це ні з чим не порівнюване відчуття, коли над тобою «пропливає» 300 тонн.

Якось зустрічали Мрію вночі, була якраз повня. Це треба було пережити, важко передати емоції словами.

Мої друзі спочатку досить скептично ставилися до цього захоплення, та після того, як я «потягнула» їх з собою, поповнювали ряди шанувальників цього неймовірного літака.

Минулого року я знімала проліт літаків на День Незалежності з точки біля Арки Дружби народів, а от генеральну репетицію — знімала у Гостомелі. Фото «Мрії» у мене на обкладинці у фейсбуці. Я ним пишаюся, бо спіймала літак під незвичним кутом.

До речі, знімати репетицію я поїхала після того, як зробила друге щеплення від ковіду, у мене тоді була температура — 38 градусів, боліла рука. Але емоції від зльоту літаків Антонова були неймовірні — я настрибалася, коли вона злітала, а потім дочекалася, коли «Мрія» сідала, — отримала море емоцій. І, до речі, зауважила, що температура впала — свіже повітря і позитивні емоції — найкращі ліки.

Під час виглядання літаків

— Чи є конкуренція поміж спотерами?

— Я такого не помітила. Дуже важливо у цій справі — інформація про те, де і коли зустрічати чи проводжати літак. А у спільноті спотерів такі дані не приховують, діляться ними, хвалять вдалі кадри і дають корисні поради.

— Спільнота спотерів боляче сприйняла знищення літака?

— Коли почався повномасштабний напад не тільки українські, а й спотери з усього світу намагалися дізнатися, що з «Мрією». Добре пам’ятаю той день, коли стало відомо, що літак сильно пошкоджений. Якраз впровадили цілодобову комендантську годину, і мені за декілька годин до того, як фото з’явилося у мережі, надіслали фото пробитого елінга.

Було зрозуміло, що літак знищений. Я плакала. А потім це фото мені почали скидати по черзі друзі, і я кожен раз плакала. Коли закінчилися сльози, то залишилася холодна злість. І бажання робити все, що можу, і навіть більше, щоб допомагати нашим військовим перемогти цю навалу.

До слова, єдине відео, яке потім змогла потім дивитися з Гостомеля — командира екіпажу і пілота Дмитра Антонова, де він показував наслідки приходу «руского міра». З того, як він коментував було видно, як сильно йому болить. У нього свій «почерк» керування літаками. Він «махав» крилами «Мрії» під час зльоту — це його фішка. До речі, коли такий віраж робив АН -224 «Руслан» — усі знали, що там Дмитро Антонов.

«Мрія» нікого не залишала байдужим. Знаю, що колись, коли вона летіла в Австралію, то знаю, що там люди ночувати приходили під аеропорт, щоб не пропустити це видовище.

Мрія і свита спотерів. Фото: Наталя Сухіна

До речі, багато спотерів з усього світу мріють про відновлення «Мрії». І це досить реалістично — є фонд на відновлення унікального літака, і запевнення компанії «Антонов», що це можна зробити. Мрія мала два Дні народження. 21 грудня, коли вперше піднялася у повітря і другий ДН, коли вона полетіла після капітальної реконструкції. Тож дуже чекатиму на третю. Для нас відродити «Мрію» — це, мабуть, буде одним із символів перемоги.

Читайте також: В Україні побудують другий літак «Мрія» заради пам’яті льотчиків-героїв

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»