У Київраду принесли благодатний Вифлеємський вогонь миру

Поширення Вифлеємського вогню — міжнародна щорічна скаутська акція до святкування Різдва Христового.
Вифлеємський вогонь — це символ надії, який говорить нам про те, що темрява триває не вічно, і за нею обов’язково прийде світло. У неділю, 11 грудня, Вифлеємський вогонь миру прибув до України з Австрії. Поширення символічного вогню, запаленого на місці народження Ісуса Христа — традиційна скаутська акція.
Представники національної скаутської організації «Пласт» принесли вогонь до Київради та вручили його меру столиці Віталію Кличку.

Цей символ миру, як ніколи актуальний для України, сказав мер Києва.
«Традиції для нас мають особливе значення. Особливо сьогодні, коли всі українці живуть в умовах обстрілів, відключення електроенергії, Вифлеємський вогонь стане символом об’єднання та незламності боротьби», — звернувся до всіх, хто був у залі Київради, Віталій Кличко.

Австрійські скаути беруть Вифлеємський вогонь миру з Вифлеєму. Літаком доставляють до Відня. А звідти — передають іншим скаутським осередкам у різних країнах світу. Ось уже кілька днів вогонь з рідного міста Спасителя — в Україні.

Національна організація скаутів України передала вогонь і до Департаменту молоді та спорту КМДА.
Як зазначила директорка Департаменту молоді та спорту КМДА Юлія Хан, Вифлеємський вогонь миру, мандруючи світом долає всі кордони напередодні Різдва Христового.

«Цей символ миру та злагоди, який переходить з рук у руки, особливий для нас у цьому році, оскільки кожен українець прагне миру в нашій державі. Віримо в те, що скоро в Україні запанує мир та злагода після омріяної Перемоги», — розповіла Юлія Хан.
Першими в Україні Вифлеємський вогонь зустріли прикордонники у прикордонному пункті пропуску «Малий Березний». Пластуни повезуть священний Вогонь по всій країні.
Вперше до України вогонь миру привезли ще 1992 року. Це була приватна ініціатива окремих пластунів. Офіційно відлік ведеться від 1998 року, коли Вогонь передали в Україну на митному переході з Польщею.
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»