«Весь фронт знає ці пряники»: як жінка з Борисполя випікає солодощі для ЗСУ

Мешканка Борисполя, Світлана Єлісєєва, з квітня виготовляє пряники для воїнів Збройних сил України, які перебувають на передовій. Її солодощі побували в Херсоні, Миколаєві, Краматорську, Харкові та інших гарячих точках.

Рік тому, у родинному колі, Світлана почала робити імбирно-медові пряники та розмальовувати їх. З початком війни, жінка захотіла підтримати військових і вирішила зробити це оригінальним способом — порадувати смаколиками.

Імбирні пряники — це досить вдалий вибір солодощів, для передачі на фронт, оскільки вони можуть зберігатися майже 3 місяці. Все через те, що в їхньому складі є мед та спеції, які виступають природними консервантами.

«Коли я побачила перший раз емоції хлопців, коли вони відкрили пакунки, а там пряники у формі писанок та зайців. І вони стали радіти як діти. Саме тоді я вирішила і надалі займатися цією справою, щоб хлопці були хоч трошки усміхнені», — розповідає волонтерка.

Світлана почала шукати, як можна передати пряники на передову. Як виявилось, серед її друзів знайшлось чимало волонтерів з різних куточків України. Іноді Світлану просять напекти пряників для конкретної бригади. Тоді зазначають кількість і можуть замовити певний малюнок. Але, зазвичай, жінка сама питає у друзів та волонтерів кому потрібні пряники і надсилає їх.

Процес виготовлення пряників не легкий. Спочатку заварюється тісто, потім йому треба ніч відлежатись в холодному місці. І вже наступного дня можна пекти.

«Зазвичай печу через день, бо кожну штучку розмальовую вручну. Але зараз, через проблеми зі світлом, буває, що цілий день без перерви стою біля плити, іноді доводиться малювати ночами, щоб встигнути», — зазначає волонтерка.

На порцію виходить 40 пряників, тож хлопцям треба готувати декілька порцій, отже 120 штук на посилку.

Харківський журналіст Олександр Костенко, який доглядає за старенькими та дітьми, які не змогли виїхати з міста, одного разу сказав волонтерці: «Твої пряники не про їжу, твої пряники — про емоції».

Світлана створює цілі серії пряників. Вона зазначає, що завжди є якесь свято чи інформаційний привід до якого хочеться приурочити партію і порадувати захисників. Вона малювала: бавовну, херсонські кавунчики, червону калину, київські каштани, смайли та багато іншого. Зараз майстриня працює над новорічною серією. Робить колекцію ялинкових іграшок.

«Я вже не можу без цього, мені важливо, щоб хлопцям було весело, затишно та смачно. Як мені казали солдати: „У нас є що їсти, і все смачне, але відкриваємо твою посилку і починаємо сміятися“. Оце і є ті емоції, які я хочу викликати», — каже Світлана.

Також, разом з пряниками на передову їдуть записки від мам солдатів та просто небайдужих людей. Світлана просить всіх, хто надсилає донати, написати декілька слів солдатам.

«Першого листа мені надіслала Ірина Власова з Торонто. Вона хотіла якось допомогти армії, тож попросила зробити від неї пряники і надіслала гроші. От я і подумала, що було б добре, якби вона написала кілька слів хлопцям. І так з’явилась ця традиція з побажаннями», — згадує вона.

Кожного разу волонтерка переписує ці побажання від руки і зазначає від кого вони і звідки. Зазвичай, люди пишуть коротко і намагаються підтримати захисників, але є і болючі листи.

Нагадаємо, що до Дня волонтера журналісти «Вечірнього Києва» розповіли історії дітей, які не тільки чекають перемоги України, але й наближають її.

Юлія ДЕНИСЕНКО, «Вечірній Київ»