Громадські хаби — універсальні платформи взаємодії: досвід різних міст України

У столиці пройшов шостий Міський форум розвитку громадянського суспільства «Об’єднані та сміливі: формула, що рятує життя».

Під час четвертої дискусійної панелі учасники обговорювали трансформацію відкритих громадських просторів, що відбулася після повномасштабного вторгнення, а також — можливості подальшої активної імплементації таких майданчиків у містах України.

Роман Лелюк, директор Департаменту суспільних комунікацій КМДА:

— Vcentri Hub — це ресурсно-методичні центри розвитку громадянського суспільства і налагодження партнерського діалогу взаємодії «влада-громада». Ми вивчили світовий досвід країн, які сьогодні вважають флагманами запровадження інструментів партисипації й імплементували його в Києві в тому вигляді, якого найбільше потребувала громада.

У хабах можна реалізувати свої ініціативи, отримати методичну, практичну, ресурсну й навіть фінансову підтримку.

Перший такий громадський простір відкрили у 2020 році. На сьогодні успішно діють хаби у трьох районах столиці: Шевченківському, Оболонському (відкрили минуло літа) та Голосіївському (відкритий у серпні цього року).

Попит на проведення заходів, як і участь у них, — шалений. Якщо у 2020 році було близько 200 заходів, минулого року — 600, то у цьому році уже більше тисячі. За три роки у них взяли участь понад 70 тисяч осіб.

24 лютого наша робота змінилася. З першого дня хаби почали працювати як пункти збору, сортування та розподілу гуманітарної допомоги.

Ми перші в місті організували на базі Vcentri Hub консультації для вимушених переселенців. Залучили до партнерства Департамент соціальної політики, районні управління праці, охорони здоров’я, Центр зайнятості, вторинну юридичну допомогу, працював психолог. Спільно з нашими партнерами з товариства Червоного хреста та БФ «100 відсотків життя» роздали понад 5 тисяч сертифікатів на продуктові набори для ВПО.

У Vcentri Hub переселенці могли дізнатися, як зареєструватися, оформити дітей у садочок чи школу й отримувати усі ті послуги, які місто надає своїм мешканцям.

Окремий акцент зробили на допомогу дітям. Залучаємо для цього Юнісеф і Карітас, які займаються саме реабілітацією дітей. Наприклад, щопонеділка влаштовуємо у хабах перегляд фільмів і мультиків, надаємо психологічну допомогу, організовуємо різні гуртки. Ці заходи відвідали вже понад 4,5 тисячі дітей.

Щоб масштабувати допомогу, залучаємо грантові кошти. Хочу розповісти про той, який ми виграли від посольства Великої Британії в Україні: проведення тренінгів з першої домедичної допомоги й поводження під час ядерної чи хімічної загрози. Цим навчанням уже охопили понад 5 тисяч осіб, більше ніж планували.

Нас не зупинив ковід, війна та блекаут. Ми продовжуємо розбудовувати громадянське суспільство. Наша мета — Vcentri Hub в кожному районі столиці та один загальний міський. І ми готові ділитися своїм досвідом з іншими.

ЯМАРІУПОЛЬ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ

Ірина Коробка, виконувачка обов’язків заступниці міського голови з питань соціального захисту та охорони здоров’я м. Маріуполя:

— Маріуполь створив мережу хабів «ЯМаріуполь» у різних містах. Після окупації міста необхідно було підтримувати тих, хто виїхав і розселився по всіх куточках країни.

Перший центр створили у Запоріжжі, потім — у Дніпрі. Саме через ці міста виїжджали наші мешканці з окупованого міста. На сьогодні центри є по всій Україні, в них зареєстровано понад 55 тисяч маріупольців.

У центрах є юридичний супровід — у перші місяці допомагали відновлювати документи. Тут відкрили дитячі кімнати, бо часто було таке, що люди потрапляли у незнайоме місто, і не мали де залишити малечу, щоб розв’язувати свої питання. Такі кімнати користуються великою популярністю.

Наступний крок був допомогти людям працевлаштуватися. Для цього залучили рекрутерів. Сьогодні найбільш актуальне питання — житло. Перший гуртожиток для маріупольців вже відкрили у Дніпрі. Сподіваємося, невдовзі такі будуть по всій країні.

КОВОРКІНГИ, ЯКІ «ЙДУТЬ» ЗА ПОТРЕБАМИ ВПО

Леонід Донос, виконавчий директор Асоціації учасницького розвитку громад:

— Після 24 лютого ми зрозуміли, наскільки важливо підтримувати ВПО. Завдяки благодійникам створили чотири осередки для вимушених переселенців на Полтавщині — у самій Полтаві, а також у Лубнах, Миргороді, Кременчуку. Там з перших днів війни знаходили прихисток мешканці Чернігівської, Харківської, навіть Київської областей.

Спільно із німецькими партнерами створили шість коворкінг-центрів у громадах Львівської і Дніпропетровської областей. Там люди можуть займатися, працювати, проводити різні заходи. На базі цих закладів почали навчати людей бухгалтерської справи. Зараз працюємо над тим, щоб придбати генератори і дати можливість людям працювати без підлаштування під відключення світла.

КОВОРКІНГИ НА ПРИКЛАДІ ЛЬВОВА

Олена Павлюк, керівниця простору Lviv Open Lab:

— Львів на початку війни був суцільним хабом, і місто дуже швидко «перебудувалося», щоб допомогти всім, хто потребує підтримки.

До речі, досвід роботи під час ковіду нам допоміг швидко реагувати на різні потреби. У місті оперативно сформували потужну мережу допомоги переселенцям, налагодили логістику, харчування, забезпечення одягом.

Коли ми зрозуміли, що у місті є багато волонтерських організацій, що закривають базові потреби, Lviv Open Lab зосередився на соціальній складовій. Запровадили курси розмовної української мови, самозахисту, домедичної допомоги.

У нашому просторі запустили також курси кравецької майстерності. Вони діяли і раніше, але навесні набули нового імпульсу, бо давали можливість людям швидко і просто освоїти новий фах.

МІСТО, ЯКЕ СТАЛО ПРИХИСТКОМ ДЛЯ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ ІЗ ПІВДНЯ

Ірина Юрчишин, представниця координаційного центру волонтерів міста Дніпро, фонд ТАПС:

— Місто Дніпро фактично з перших днів повномасштабної війни стало транзитним для людей, які тікали з-під обстрілів з південних областей. Тож треба було знайти багато місць для їхнього проживання.

Влада та бізнес швидко скоординувалися і почали розгортати прихистки.

Так, у середині березня було 64 місця, де можна було виспатися, помитися у душі. Просто видихнути і вирішити, що робити: залишитися у місті чи їхати далі.

Завдяки співпраці із Департаментом охорони здоров’я ми налаштували таку систему: в кожному прихистку були контакти «відповідальних» амбулаторій, бо меддопомога була дуже важлива — серед людей, які тікали від війни, були вагітні, хворі та навіть поранені.

Наші лікарі у визначені дні самі приходили у шелтери. І така увага зворушувала людей, які опинилися у чужому місті і не знали, до кого звернутися.

Другим важливим питанням, яке допоміг закрити приватний бізнес, стало забезпечення харчами.

Великим викликом стала потреба координувати масу людей, які хотіли допомогти, мали ресурс, але не знали, як його застосувати. Одна із таких показових історій: до нас прийшов власник магазину італійських меблів і запропонував розміщати там людей. Ми подбали про побутову техніку, інший бізнесмен допоміг обладнати там кухню. І так виник прихисток на 90 людей. Через цей шелтер за ці місяці пройшло близько 9 тисяч людей!

Правильно скоординувати ресурси з різних джерел — це дуже важливо зараз. Дуже пишаюся дніпрянами і тим, як вони показали себе у складний для країни час.

***

Цьогоріч форум мав назву «Об’єднані та сміливі: формула, що рятує життя». Учасниками першої панелі «У часи викликів об’єднані спільною метою» були заступниця голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень Марина Хонда, заступник міського голови Валентин Мондриївський, перший заступник міського голови Андрій Москаленко, голова Громадської ради при КМДА Геннадій Кривошея, голова центру підтримки переселенців «ЯМаріуполь» Ярослав Кільдішов, виконавчий директор ІСАР «Єднання» Володимир Шейгус.

На другій панелі «Спільно боронимо демократію» обговорювали актуальні можливості від міжнародних донорів для волонтерських ініціатив в реаліях сьогодення та допомогу Україні. Серед учасників — Домінік-Хейден Брейтвейт, радник з питань конфліктів, British Embassy Kyiv, Нільс Крістенсен, програмний менеджер Партнерство для сталого розвитку / ПРООН, Ашлі Малруні, Повірена у справах Канади в Україні, Embassy of Canada to Ukraine, Віталій Тодосієнко, менеджер з управління грантами та контрактами програми USAID «Долучайся», USAID/ENGAGE, Інна Підлуська, заступниця виконавчого директора Міжнародний фонд «Відродження».

На третій панелі — «Непереможні, бо об’єднані. Синергія, що надихає увесь світ» йшлося про досвід волонтерства, зміну вектора діяльності, важливість об’єднання та консолідації місцевих волонтерських ініціатив. До обговорення долучилися: Володимир Мельник, голова громадської організації «Київський велотрек», Римма Зюбіна, акторка, громадська діячка, волонтерка, Валерія Єжова, 11-річна чемпіонка світу з шашок, Поліна Кравченко, голова волонтерського центру «Наш дім Березняки», Олена Плахова, директорка з управління репутацією групи компаній Нова пошта, Ольга Чевганюк, операційна директорка UAnimals.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»