Руслана Писанка зібрала друзів на день народження: у Києві відбувся вечір пам’яті актриси. ФОТО
Понад три години у Жовтневому палаці у Києві згадували телеведучу, режисерку, актрису ті, хто її любив.
«Життя прекрасне. Руся», — таким був традиційний автограф Руслани Писанки. Вона їх роздавала сотнями, якщо не тисячами, своїм шанувальникам. Всі, хто знав Руслану, запевняють: це і було її життєве кредо.
21 листопада, коли природа подарувала Києву один з найгірших варіантів своєї погоди, у Жовтневому палаці в центрі воєнного Києва, над сценою змінювались світлини з образами Руслани Писанки, але слова «Життя прекрасне! Руся» лишались незмінними майже чотири години.
Саме цього вечора друзі, близькі та шанувальники ведучої й актриси провели день її народження.
Все було так, як завжди буває, коли збираються люди, що мають багато спільних спогадів, переживань і є спорідненими душами. Вони сміялись, вибухали емоціями. А іменинниця? Вона ніби запізнювалась, бо ж така ожеледь, а їй — їхати здалеку…
Саме таку ідею вечора пам’яті й виношував Ігор Ісаков, чоловік Русі Писанки. Все вдалось. Бо вона допомагала…
Руслана Ігорівна (а її часом називали й так) народилась 17 листопада у Києві. У кінотелевізійній сім’ї. Колись вона поділилась секретом свого імені.
Її мамі, яка працювала на кіностудії та чекала дитину, якась жінка сказала, що у неї народиться дівчинка і якщо вона її назве Русланою, то маленька буде мати щасливе життя. Так і склалось.
На вечорі колеги дивились фрагменти програм та фільмів із доробку актриси й ведучої. І бачили, як вона змінювалась. Всі її ролі щось відкривали в ній, а вона це віддавала світові.
«Я можу назвати точну дату і навіть час народження Руслани як телезірки. 20 жовтня о 20:50 у випуску „Погоди“ на телеканалі „Інтер“.
Він вийшов після першого ефіру програми „Вікна“», — розповів зі сцени продюсер Микола Канішевський.
Саме у нього в ТІА «Вікна» Руслана працювала режисером і майже випадково стала ведучою. Їй доручили оформлення нової програми. «Погода» мала вийти з ведучою в кадрі. Це було традиційним на західному телебаченні, а в Україні прогноз погоди супроводжував лише голос за кадром.
Оформлення було готове, а от ведучих ще чекали на кастинг. І Руслану просто попросили стати в кадр, просто для тракту… Коли Руся заговорила в кадрі, всі побачили, наскільки вона органічна. Кастинг скасували.
Невипадкові випадковості у житті Руслани були, як і у кожного. Вони визначали пунктир її долі. Ведучий вечора, актор, який знав Русю з її 18 років, Віктор Андрієнко зауважив, що рік тому, 23 листопада на цій же сцені вони разом грали у виставі…
Продюсер Семен Горов, який зняв чимало мюзиклів, де грала й Руслана, сказав, що від усіх його знайомих актрис та режисерів, Русю відрізняло одне: її всі любили.
І поділився останнім її повідомленням. Вона була у захваті, як Горов прочитав всім знайомі рядки Пушкіна, проте — в українському перекладі. На вечорі вони знов прозвучали зі сцени:
«Я вас кохав мовчазно й безнадійно,
Боявся вас і потай ревнував;
Я вас кохав так ніжно і так мрійно,
Як дай вам Бог, щоб інший вас кохав!»
Незлобливість і неймовірна людяність, вміння розуміти і підтримати іншого у Руслани Писанки нікуди не зникли, попри її шалену популярність.
Олексій Гончаренко, продюсер, який вчився одночасно з нею у театральному інституті й знав все життя, сказав фразу, яка схарактеризувала її стиль: «Руся в русі!» Вона увесь час рухалась: в кадрі під час ефіру, на сцені, а що вже казати про її робочі графіки — Руслана перетинала всю Україну багато разів на рік.
Як їй вдавалось зберегти глибину, яку всі відчули у її ролі в стрічці Єжи Гофмана «Вогнем і мечем», з комедійними ролями у виставах та мюзиклах, з постійними ефірами та зйомками? Адже там увесь час треба було віддавати, віддавати і віддавати свою енергію, життєвий час і запал, іноді витягуючи чужі професійні «провали»?
«У неї всередині був вулкан. Вона мала потенціал на неймовірні різнопланові ролі і проєкти, але так само з жаром підтримувала друзів і рідних. Вулкан любові!» — сказав про Руслану Віталій Борисюк. Вона була рідною людиною у їхній з Ольгою Сумською родині.
Глядачі у залі, які прийшли на вечір своєї улюбленої актриси та ведучої попри крижаний дощ та ожеледь, сиділи у пальтах, бо великий зал прогріти зараз неможливо. Але Русланин жар, її жарти, самоіронія, захопливі танці у проєкті «Танці з зірками», розігрівали всіх.
90-річний Єжи Гофман надіслав свої спогади на відео, сказав, що хотів би підняти келих вина за її сто років життя, але її немає серед нас. Гофман звернувся до Русі зі словами: «Дякую, що ти була!»
Що залишає у світі людина, коли завершується її життя? Своїми думками про це ділились практично всі, хто прийшов згадати Русю. Пам’ять вихоплює настільки багато моментів пережитого, що здається — людина десь поруч. Просто вийшла, просто поїхала кудись, десь в іншому місці. Десь — на небесах…
На дні народження актриси виконували її улюблені пісні й у фіналі Віктор Павлік, який, як він сказав «знався з Русею», двічі співав її улюблену «Ні обіцянок, ні пробачень…»
На сцену вийшли всі друзі, підхоплюючи слова пісні. А потім повернулись обличчями до екрана з фото Руслани Писанки і вигукнули: «Життя прекрасне! Ми любимо тебе, Руслано!»
Небеса бувають часом дуже близько, напевно так було й цього вечора.
Руслана Писанка була з тими, кого знала, любила, кому довіряла і з ким провела життя.
***
Руслана Писанка пішла з життя після тяжкої хвороби, про яку нікому не розповідала, 19 липня у Німеччині, куди евакуювалась на початку війни.
2 серпня громада міста, де жила в останні місяці Руслана та її шанувальники, попрощались з актрисою.
Писанку поховали у Києві в крипті Спасо-Преображенського собору на Теремках.
Світла пам’ять…
Ольга СКОТНІКОВА, Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»,