День гідності та свободи: історія двох революцій у фото

Сьогодні, 21 листопада, Україна відзначає День гідності та свободи. Це одна зі знакових офіційних дат для українського народу, встановлена на честь двох революцій — у 2004 та 2013 роках. Цього дня українці вшановують пам’ять всіх тих, хто став на захист демократії, прав і свобод людини та національних інтересів України.

«Вечірній Київ» у цей день нагадує, за що українці боролися під час Помаранчевої революції та Євромайдану.

ІСТОРІЯ ДАТИ

День гідності та свободи є наступником свята Дня Свободи, яке заснував третій президент України Віктор Ющенко 22 листопада 2005 року після Помаранчевої революції. День свободи відзначали до 2011 року, після чого його скасував президент-утікач Віктор Янукович. Він же скасував Указ другого президента Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року «Про День соборності». Натомість за указом Януковича з’явилося свято День соборності та свободи, яке відзначалося 22 січня.

Нову дату заснував тодішній президент України Петро Порошенко указом «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року. Відтоді його щорічно відзначають 21 листопада — у річницю Євромайдану.

Згідно з указом, свято заснували «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи та демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини та громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».

Історично склалося, що українці виходили на акції протесту у двадцятих числах листопада. У 2004 році українці вимагали повторних виборів, а у 2013-ому — підтримати євроінтеграцію. Крім того, Помаранчева революція та Революція гідності починалися з невдоволення діями Віктора Януковича.

ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ

Хвиля мітингів, страйків та інших акцій громадської непокори почалася 22 листопада 2004 року з ініціативи на той час кандидата у президенти Віктора Ющенка.

За день до цього, 21 листопада, відбувся другий тур голосування на виборах президента. За президентське крісло змагалися чинний прем’єр-міністр та кандидат від об’єднаної опозиції Віктор Ющенко.

22 листопада о другій годині ночі Центральна виборча комісія України заявила, що після підрахунку 33% виборчих бюлетенів у лідери вийшов Янукович з 50% голосів, а Ющенко отримав 46%. Ці дані відрізнялися від екзитполів, які відразу після закінчення голосування назвали переможцем Ющенка. Президент Росії Володимир Путін першим привітав Віктора Януковича з перемогою.

Після оголошення перших результатів підрахунку Ющенко поїхав у ЦВК на зустріч з її головою Сергієм Ківаловим. Після бесіди за зачиненими дверима опозиціонер заявив:

«Ми не довіряємо підрахункам Центральної виборчої комісії. Ми закликаємо наших прихильників прийти на майдан Незалежності і захистити свою перемогу».

Цікаво, що прихильники опозиції підготувалися до акцій протесту заздалегідь. За добу до оголошення попередніх результатів у Києві на площі Незалежності почали встановлювати намети й трибуни. За кілька годин до оголошення ЦВК попередніх даних почали звучати заяви про фальсифікацію виборів на користь Януковича.

23 листопада на Майдані зібралося кілька сотень тисяч українців, які засудили оголошені результати виборів. Протести спалахнули і в містах Західної України.

Громадська непокора тривала до 26 грудня 2004 року, після чого, під час повторного голосування перемогу на виборах здобув Віктор Ющенко.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

Друга хвиля масштабних протестів в Україні спалахнула 21 листопада 2013 року. Цього ж дня тодішній прем’єр-міністр Микола Азаров заявив про відмову від підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом. За словами Азарова, це зробили через неможливість модернізувати українську економіку у стислі терміни, щоб конкурувати з європейськими виробниками. Також підписання угоди може збільшити борги України перед МВФ і призвести до санкцій з боку росії.

Увечері цього ж дня на Майдан Незалежності у Києві вийшли перші активісти. Вони відгукнулися на пост журналіста Мустафи Найєма в Facebook, а також самоорганізувалися через соцмережі.

«Добре, давайте серйозно. От хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан? Лайки не рахуються. Лише коментарі під цим постом зі словами „Я готовий“. Як тільки набереться більше тисячі, будемо організовуватися», — написав тодішній журналіст, пізніше нардеп, а нині заступник голови «Укроборонпрому» Мустафа Найєм у фейсбуці.

На перший мітинг в столиці вийшли приблизно півтори тисячі людей, серед них були й опозиційні політики, студенти та інші громадяни. Того ж дня на акції протесту проти відмови від курсу на євроінтеграцію почали виходити активісти в Івано-Франківську, Донецьку, Львові та Хмельницькому, Харкові, Ужгороді, Луцьку та інших містах.

Зазначимо, назву Євромайдан протест отримав після того, як увечері 21 листопада хтось назвав його так у листуванні в соцмережах. Наступного дня такий хештег вже був у трендах Twitter.

Менше ніж через добу кількість протестувальників на Майдані зросла до приблизно 100 тисяч.

У ніч з 29 на 30 листопада очільник київського МВС В. В. Коряк наказав розігнати активістів силою. О 4 годині ранку площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців «Беркуту» та витіснили людей із майдану, сильно побивши їх у процесі. Внаслідок розгону 84 протестувальників отримали травми. Серед них було 17 студентів.

Влада свої дії пояснила бажанням розчистити місце для новорічної ялинки.

Застосування сили до мітингувальників перетворило проєвропейські протести на антиурядові. У багатьох обласних радах відбулися позачергові сесії під час яких засудили насильство. Тоді Янукович спробував зняти з себе відповідальність за скоєне та заявив, що засуджує «дії, які призвели до силового протистояння і страждань людей».

1 грудня на Майдані пройшов перший мільйонний мітинг. На протести почали з’їжджатися люди з різних регіонів. Тим часом опозиція захопила будівлю КМДА, де організувала штаб революції. В той же день створили штаб національного опору, який вимагав відставку уряду, проведення позачергових президентських і парламентських виборів.

Масштабні протести по Україні і жорсткі бої у центрі столиці тривали три місяці.

22 січня на Майдані з’явилися перші жертви. Сергій Нігоян та Михайло Жизневський отримали смертельні вогнепальні поранення. Того ж дня у лісі під Києвом знайшли тіло львів’янина Юрія Вербицького зі слідами тортур. Юрій був майданівцем, якого викрали з лікарні за день до того, як стало відомо про трагедію. Попередньо під час протестів загинули 107 учасників Революції Гідності, хоча реальних цифр поки не знає ніхто.

Надвечір 21 лютого на Майдані відбулося віче. На сцені виступив активіст Володимир Парасюк, який зазначив, що якщо назавтра до 10-ї години ранку Янукович не складе повноваження, його сотня піде на штурм зі зброєю.

21 лютого частину підрозділів «Беркуту» вивели з Києва в супроводі декількох народних депутатів (у тому числі Анатолія Гриценка та Олега Канівця). У липні 2016 року стало відомо, що при виведенні «Беркута» знищили та втопили в озері зброю, яка застосовувалась проти протестантів Майдану.

У ніч на 22 лютого 2014 року Янукович втік з України, а згодом росія почала окупацію окремих регіонів Донецької і Луганської областей та незаконну анексію Криму.

ДЕНЬ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ СЬОГОДНІ

Цьогоріч, на тлі повномасштабного вторгнення росії, День Гідності та Свободи має особливе значення. Україна знову змушена боротися за свою свободу та незалежність, захищаючись від агресора на полі бою.

«Сьогодні ми, як ніколи знаємо ціну своєї свободи і своєї гідності. Українці вразили світ і піднявшись на революції 2004 та 2013 років. І відважно даючи відсіч сьогодні російським варварам, що прийшли на нашу землю. Ми довели, що не боїмося і не скоримося. Що, об’єднавшись заради високої мети, заради принципів і цінностей, ми завжди перемагаємо», — заявив мер Києва Віталій Кличко.

Цього року до пам’ятної дати у столиці запланували низку заходів. Зокрема, покладання квітів загиблим учасникам Революції Гідності та міжконфесійний молебень. Також пройде панельна дискусія, на якій будуть присутні учасники трьох українських революцій.

У галереї мистецтв «Лавра» презентували виставку «Війна за ідентичність. Сила опірності культури». Вона триватиме до 22 грудня.

Крім того, активісти руху громадянського спротиву «Жовта стрічка» закликали українців та весь демократичний світ у цей день пов’язати жовту стрічку, викласти у соцмережі фото з нею та хештегом #ЖовтаСтрічка, щоб підтримати опір на окупованих територіях.

Активісти наголосили, що нині приблизно 20% території України залишається окупованою. Однак сміливі українці продовжують чинити там спротив. На знак підтримки й вдячності до всіх, хто не зламався під російським тиском, у День гідності та свободи спільнота «Жовта стрічка» закликає увесь світ долучитися до флешмобу.

Також українців запрошують приєднатися до флешмобу у соціальних мережах під тегом #БУТИ_ГІДНИМ. Детальніше про всі заходи до Дня Гідності і Свободи у Києві читайте у матеріалі.

Юлія СЕРГЕЄВА, фото Борис КОРПУСЕНКО, «Вечірній Київ»