Донація для життя: керівник київського Центру крові розповів, чому треба стати донором

Про основні питання, пов’язані із донорством, «Вечірньому Києву» розповів в.о директора КНП «Київський міський центр крові» Віталій Демський.

— Як показує досвід, чимало киян не знають, хто може бути донором?

— Ми живемо в інформаційному суспільстві. У кожній області є свій Центр Крові. У Києві своя специфіка, у нас центри крові також є в Охматдиті, клініці Амосова, інституті Шалімова, у Феофанії є відділення. У всіх є сайти і у всіх є посилання на інформацію «Як стати донором». Ознайомитися досить просто…

Донором може бути людина, віком від 18 років і вагою понад 50 кілограмів. При первинному зверненні донорам обов’язково визначають рівень гемоглобіну в крові. Для жінок це понад 125 грамів на літр, а для чоловіків 135 грамів на літр.

Крім того, є низка інфекційних захворювань, маючи які люди не можуть буди донорами — це вірусні гепатити В і С, а також сифіліс та СНІД. На ці інфекції всю донорську кров також перевіряють. Крім того, є обмеження на донорство для людей із серцево-судинними захворюваннями, захворюваннями центральної нервової системи, схильністю до кровотеч.

— Тобто, людина, яка висловила бажання стати донором має бути здоровою?

— Так. Також людину має оглянути лікар, міряє артеріальний тиск, пульс. Людину опитують і тільки тоді лікар приймає рішення про допуск донора. За один раз можуть взяти максимум 450 мілілітрів крові. Плюс 40 мілілітрів беруть для аналізу самої крові. Обстеження донорської крові роблять уже після донації.

Потім кров розділяють на компоненти: еритроцити, тромбоцити і плазму. Після обстеженні еритроцити і тромбоцити видають у лікувальну мережу, адже вони мають нетривалий час зберігання, а плазму заморожують і кладуть на карантинне зберігання. Її використовують для пацієнтів із кровотечами, або тим, хто отримав значні опіки. Також із плазми роблять альбумін — препарат, який рятує життя після опіків.

— Як ви думаєте, киянам варто нагадувати, що здавати кров корисно для здоров’я?

— Ми знаємо, що в давнину кровопусканням лікували багато хвороб. Зараз, звичайно, інші підходи. Хоча, коли в організмі зменшується кількість крові, то відбуваються зміни в серцево-судинній та кровотворній системах. Донорство запускає своєрідну програму позитивного «стресу» для організму. Тож у постійних донорів стійкіше функціонує імунна система, печінка, підшлункова залоза, травна система, зменшується ризик серцево-судинних захворювань, відбувається омолодження організму.

Фахівці, які багато років працюють у службі крові, розповідають про випадки, коли люди, у яких є тенденція до підвищення артеріального тиску ставали постійними донорами, і таким чином на декілька років «відтерміновували» необхідність приймати препарати для пониження тиску. Але це не панацея! Людям треба обстежуватися, бо підвищення тиску може бути симптомом різних хвороб.

— Як правильно підготуватися до донації?

— Напередодні й вдень самої донації заборонено вживати смажену та масну їжу, більше пити компотів та чаїв, не пити газованої води. У день здачі крові має бути легкий сніданок, без кави, молока та бананів. Табу на алкоголь діє за два дні до здачі крові.

Великою помилкою (і, на жаль, досить поширеною) є здача крові натщесерце. Після «голодних» донацій, бувають випадки, що нашим працівникам доводиться замість того, щоб брати кров у наступних донорів, приводити до тями тих, кому стало зле. Сніданок має бути!

І ще перед донацією і після неї не рекомендують курити. Це впливає на здоров’я донора — адже звужує судини і може бути небажана редакція для людини.

До речі, перед донацією ми пропонуємо людям чай та галетне печиво.

— Повторно бути донором цільної крові можна через 60 днів після донації водночас плазму можна здавати частіше?

— Так, плазму можна здавати раз у 14 днів. Максимально допустима доза 850 мілілітрів. Процедура така, що при цьому втрата рідини в організмі 150- 200 мілілітрів. Під час процедури беруть цільну кров, розділяють її на спеціальному апараті — відбирається власне плазма, а еритроцити і тромбоцити, до яких додають антикоагулянти й фізіологічний розчин повертають у організм.

— Час від часу ми бачимо інформацію що потрібна та чи інша група крові. Як закриваєте потреби «рідкісних груп»?

— У нас є реєстр донорів — усі вони, звичайно, за їхньою згодою, залишають телефони, і наші фахівці, коли бачать, що підходить час (минуло 2 — 2,5 місяці) телефонують і цікавляться, чи можуть донори під’їхати для того, аби поповнити наші запаси. Буває по-різному: людина кордоном, хворіють, служать у ЗСУ, але як правило, — відгукуються.

Відповідно до закону «Про якість та безпеку донорської крові» усі особи, які безоплатно здали 40 і більше доз у різній комбінації, набувають статус почесних донорів.

У Києві, наприклад, Департамент охорони здоров’я КМДА видає відповідний наказ і людині вручають посвідчення і нагрудний знак. Крім того, при виходу на пенсію їй нараховують надбавку в розмірі 10% прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

— Усі знають, що є День донора, 14 червня, і до цієї дати проводять широку інформаційну кампанію. Є інші якісь «дати» які активізують донорство?

— Так, їх чимало. Зокрема, зараз триває «Тиждень безпеки дорожнього руху». У рамках якого 17 листопада буде День донора, аби привернути увагу до тих людей, які травмуються у ДТП. Так от, я пропонував координаторам цього проєкту «розширити» день до тижня — ми готові приймати донорів з 8:00 до 16:00.

Колективи, які запрошують наші виїзні бригади. Їх досить багато, не хотілося б когось не назвати. Днями були у КПІ, студенти й викладачі здавали. Був день донора і в Шевченківському хабі, де долучилися 70 осіб. Такі виїзди — дуже ефективні, бо ми намагаємося рухатися до донора. Людина може здати кров, а потім займатися своїми справами, не витрачати час на дорогу до нас.

 — Уже 24 лютого у Центрі крові стояли черги охочих здати кров. І у перші дні березня центр працював цілодобово. Як зараз працює центр?

— Донорів приймаємо тут, на вулиці Максима Берлінського, та відділенні на Алішера Навої, 1. Відділення, а також бригада, яка виїжджає на підприємства та організації — працюють у робочі дні. Якщо брати, наприклад, п’ятницю, то у нас було 200 донорів (по центрах і виїзна бригада разом). Якщо брати у порівнянні із минулим роком, то кількість донорів у нас зросла на 20-25%. Проте, збільшилася кількість тих, кому потрібна кров — у нас війна.

— Як війна вплинула на вашу роботу?

Міністерство охорони здоров’я своїм наказом зробило так, що всі Центри крові працюють як єдине ціле. Безоплатно передають одне одному компоненти крові, а також мають забезпечувати весь силовий блок — військових, поліцію, прикордонників.

Компоненти крові центр передає у медичні заклади на безоплатній основі. Тримаємо їх на певному рівні, щоб бути готовими видати кров на запит військових, чи інші потреби.

Після обстрілів столиці 10 та 17 жовтня ми виявили своєрідний «синдром понеділка» — у ці дні кількість донорів зменшувалася. І тільки тепер ми «вирівнюємо» роботу у наші понеділки.

— А повітряні тривоги та вимкнення електроенергії дуже заважають?

— Під час повітряних тривог ми встигаємо завершити процедури і спуститися у підвальне приміщення. А от завдяки тому, що наше підприємство належить до тієї категорії закладів, які не підпадають під вимкнення електроенергії, то у нас світло є завжди. А на екстрені випадки маємо генератори, які дають можливості продовжувати роботу.

Хоча, сам процес забору донорської крові може бути і в польових умовах — без електроенергії. Головне, щоб у приміщенні було світло. Рівень гемоглобіну можемо визначити і за допомогою спеціальних розчинів. А враховуючи професіоналізм наших медсестер, то вони можуть на око визначити, скільки крові взяли.

— Про що варто ще нагадати донорам?

— Про документи! Люди мають мати з собою паспорт й ідентифікаційний код. Дуже допомагає «Дія» — робимо все, щоб донорам було зручно.

***

До слова, кожен може записатися онлайн в реєстр донорів. Внести свої дані можна на ресурсі через систему Хелсі.

Раніше «Вечірній Київ» поспілкувався із двома киянками, які є постійними донорами, а тепер ще й особистим прикладом агітують до цієї справи своїх рідних та знайомих.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»