Справи, що об’єднують: дві киянки їздять на мотоциклах і здають кров

«Побажання» для донорів зробити день максимально продуктивним. Фото: Олексій Самсонов
«Побажання» для донорів зробити день максимально продуктивним. Фото: Олексій Самсонов

Цього тижня в Україні тиждень безпечного руху. Серед багатьох заходів, що відбудуться у його рамках — донорство крові.

З початку війни українцям не треба нагадувати про важливість донорства. Уже 24 лютого в багатьох спеціалізованих центрах країни стояли черги охочих поділитися своєю кров’ю. «Вечірній Київ» поспілкувався із двома киянками, які є постійними донорами, а тепер ще й особистим прикладом агітують до цієї справи своїх рідних та знайомих.

Киянка Тамара Тумашева перший раз здала кров десь із двадцять років тому, коли навчалася в університеті — був День донора, і вона пішла за компанію із дівчатами та хлопцями. Потім на тривалий час була перерва. Жінка не задумувалася над цим питанням, аж поки три роки тому колега попросила здати кров для її батька. Від того часу пані Тамара робить це регулярно — завжди є люди, які просять допомогти.

Тамара Тумашова і її чоловік Сергій

«25 лютого я цільово пішла здавати кров, бо розуміла, що буде потреба. Також зі мною був чоловік, він кілька років тому хворів на жовтуху, тому це був квест — від таких донорів у нас відмовляються. Але, виявилося, приймають у Феофанії, після перевірки крові, яку роблять на місці — про це ми дізналися на „гарячій лінії“ у МОЗ. Ми прийшли у лікарню, і виявилося, що він підходить», — розповідає пані Тома.

Тамара Тумашова і її чоловік Сергій

Хоча минуло три місяці вона дуже добре пам’ятає той день. Транспорт уже не ходив… Станом на десяту годину у Феофанії уже було десь із 30 чоловік, оголосили повітряну тривогу й усіх евакуювали у підвал. Людей попередили, щоб не лякалися, бо при них можуть привозити поранених бійців — вони були вже у перший день війни.

Подружжя, поки чекали на свою чергу, роззнайомилися із тими, хто теж прийшов здавати кров. Серед них були священник, жінки-переселенки, що втекли із Донбасу, а тепер «рускій мір» із війною наздогнав їх у Києві, люди різного віку і професій. І у всіх була одна мета — допомогти.

«Насправді, кількість тих, хто за станом здоров’я може здавати кров не так уже й багато. Так, наприклад, мої батьки хотіли це зробити, але їм не дозволили. У мами цукровий діабет, а батько мав операцію і для нього це може бути небезпечно, тож медики відмовили його», — пояснила Тамара Тумашева.

Тома Тумашева і Олена Орда мають спільне захоплення — байки.

Проте вона активно рекламує донорство серед своїх друзів та знайомих. І знаходить розуміння і підтримку. Зокрема її кума Олена Орда теж постійно здає кров. У пані Олени на початку квітня була «ювілейна» — десята донація.

«Це був мій маленький особистий ювілей. Вперше на ліву руку… Пам’ятаю кожен раз. Було адресно двічі, двічі в компанії колег, двічі з Агентами крові…і все завдяки MotoHelp… Було і в жорсткий карантин, а тепер і в війну. Було різне», — пригадує жінка.

Олена Орда

Вона розповідає, що колись просто не наважувалася здавати кров — довкола цієї теми у нас багато небилиць і «страшилок». Проте, як активна і свідома громадянка вона звертала увагу на матеріали про те, що донорів стає все менше, а крові не вистачає. Свій страх вона поборола простим, але дієвим способом — пішла за компанію. Спільнота MotoHelp (пані Олена їздить на мотоциклі), організувала День донора. Так все й почалося.

Жінка пригадує, як допомагала спільнота байкерів під час локдаунів — довозили донорів до пунктів прийому крові та доставляли назад. Якось до Центру крові добиралися майже 2,5 години, бо волонтери з MotoHelp ще «збирали» медиків по району, яких треба було доправити до лікарень. А під час війни уже чоловік підвозив і чекав під дверима. Мотивувало те, що кожна донація це порятунок трьох життів. І що рідні і друзі цих людей будуть щасливі, що їхні рідні живі…

«Мама дуже хвилюється, щоб я собі не нашкодила. Тому я їй розповідаю вже після донації, а не до. А якось почула розмову чоловіка з кимось із знайомих — він з гордістю пояснював, що я донор, і що пишається цим. Наші діти теж чекають коли буде можна піти зі мною. Сину восени буде 18. Тому сподіваюсь що буде +1 донор», — каже пані Олена.

Для себе вирішила, що про те, що вона донор говоритиме публічно і шукатиме однодумців. Жінка каже, що, можливо, значно б раніше почала здавати кров, якби мала з ким обговорити різні питання та страхи. Тому з радістю розповідає про різні нюанси знайомим і колегам, а якщо не знає якихось відповідей, то направляє до Агентів крові.

Донорка Олена Орда
Байкерка Олена Орда

Пані Олена долучила до донорства спочатку одну колегу, потім іншу. Тепер із відділу в якому 8 осіб — четверо донорів. Також вона заагітувала свою наставницю із бігу. Вийшов обмін досвідом — одна розповідає про донорство, а інша про біг…

«У моєму випадку серйозним „стримувачем“ був страх та відсутність того хто б заспокоїв, сходив за компанію. Тож акції, коли люди йдуть разом здавати кров дуже ефективні. Думаю, що нашому Міністерству охорони здоров’я необхідно, активніше пояснювати людям, що донорство корисно для організму. Треба нагадувати, що донорам роблять безплатні аналізи на ВІЛ/СНІД, гепатит, можна дізнатись рівень гемоглобіну. Наприклад, якщо він занизький, то вас просто не допустять до донації», — пояснює пані Олена.

Вона сміється, що «подібне притягує подібне», тому у її оточенні багато свідомих донорів. І це коло розширюється.

Киян запрошують поділитися кров’ю. Фото: Центр крові

До війни центр крові часто повідомляв про те, що у них виникали критичні запаси тих чи інших груп, часто навіть поширених. Щоб розв’язувати цю проблему влаштовували спеціальні Дні донора на підприємствах, у Центрі комунікації або приміщеннях райдержадміністрацій.

Водночас у перший день війни сотні киян вирішили здати кров. Впродовж лише одного дня (24 лютого) до пунктів забору крові прийшли 494 мешканці столиці, це майже втричі більше, ніж в середньому зазвичай, повідомляла директорка департаменту охорони здоров’я КМДА Валентина Гінзбург.

У перші тижні війни Київський міський центр крові взагалі працював у цілодобовому режимі. З 8:00 до 18:00 приймали донорів, а у нічну зміну фахівці переробляли кров та її компоненти. А донорам із резусом негативним навіть дозволили пересуватися містом навіть у комендантську годину — центр організував довезення людей із рідкісними групами крові.

Зараз у центрах крові створені запаси, і медики працюють у «звичному» воєнному режимі, але з вихідними. Водночас лікарі наголошують, що «непотрібних» груп крові — нема.

У Київському міському центрі крові запрошують донорів за адресами:

  • вул. М. Берлинського, 12 (Правий Берег Києва) з 8-00 до 16-00
  • вул. П. Запорожця, 26 (Лівий Берег Києва) з 8-00 до 15-00.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»