Вибухова хвиля залишила «птахів» на шибках Українського дому на Хрещатику

Величний будинок Українського дому у центрі приймає удари усіх потрясінь, які переживає столиця.

Вуличні протистояння, дві революції і останній обстріл ракетами, одна з яких поцілила поблизу, на Володимирському узвозі.

Ольга Вієру, директорка Українського дому поділилась враженнями від «естетики руйнувань», яка проявилась у несподіваному місці й образах.

Подивіться і ви — на вікна, які пережили вибухову хвилю.

«Якась неймовірна естетика руйнувань… Жорстких, безглуздих, диких. Вони жахають, але ти бачиш і інше. У розбитих ударною хвилею вікнах — неймовірних птахів, метеликів, риб, а малюнок тріщин сперечається або дивовижно продовжує лінії розкішних вітражів, які якимось дивом вціліли. Воістину, жахливе і прекрасне поруч, як смерть і життя, а людина завжди прагне бачити красу», — поділилась вражена Ольга Вієру думками про відбитки війни.

Цими осінніми днями у вирій відлітають журавлі і гуси. Вони летять зимувати у теплі далекі краї і ніхто не знає — чи повернеться весною назад, до України.

Так щодня у час війни живе й кожен з нас. Відчуваючи насолоду просто від кожної хвилини життя, переживаючи біль втрат рідних і чужих людей та плекаючи надію на Перемогу.

«Чути: кру-кру-кру,
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру,
Крилонька зітру…»

Ця поезія «Видиш, брате мій» Богдана Лепкого, була вперше надрукована в жовтні 1912 року у львівському літературно-мистецькому часописі «Неділя».За кілька років вірші стали піснею з присвятою Січовим стрільцям. Обробку пісні здійснювали і Олександр Кошиць і Кирило Стеценко. Згодом вже з назвою «Чуєш, брате мій», твір став символічним та знаковим для українців у вигнанні.

Дивлячись на «птахів» з розбитого скла вікон Українського дому, я згадувала ці тужливі «кру-кру-кру…»

Який неймовірний шлях пройшла Україна від початку 20 століття і до 20-х років нинішнього, скільки поколінь поклали життя і сили, щоб Україна відбулась.

Як ці птахи нагадують той самий тужливий журавлиний ключ.

Ольга Вієру пише, що вся її команда намагається вдихнути тепло і життя у великий Український дім. Зробити його центром тяжіння для людей. Можливо, саме вміння перетворити потворне обличчя війни в естетику життя теж наближає до Перемоги.

Адже головні зміни відбуваються спочатку в людському дусі.

До слова, саме зараз в Українському домі триває виставка сучасної української фотографії «Спалах». До експозиції увійшли світлини близько 50 авторів, що відображають наше сьогодення.

Усі фото: О. Вієру/Facebook

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»