Щодня робимо корисну справу для ЗСУ, — організатори музичних фестивалів у Києві допомагають військовим

До повномасштабної російської агресії хлопці та дівчата були дотичні до шоубізнесу. Співпрацювали з організаторами «Радіодей» і «Атлас вікенд».

За свою активну роботу, зокрема й у важкі часи пандемії, «Благодійний фонд «Зміни» у 2021 році став одним із переможців ярмарку найкращих проєктів громадських організацій «ТОП-100», організатором якого є Департамент суспільних комунікацій КМДА.

Після 24-го лютого організація надзвичайно швидко переформатувалася для допомоги військовим та тим українцям, які потребували евакуації і сьогодні її волонтери працюють над новими завданнями. Про те, як саме «Вечірньому Києву» розповів представник організації Олександр Барабошко.

— Як змінила вашу роботу повномасштабна війна?

— Наша громадська організація — це інструментарій, який ми з лютого почали використовувати для волонтерської діяльності. Раніше допомагали організовувати великі музичні події, такі як «Атлас», «Радіо-День». Перший був наймасштабніший в Україні, а другий не раз влаштовували у центрі міста, для тисяч глядачів. Організація таких івентів дозволяла гнучко змінюватися та масштабуватися.

Тож у нас був великий організаторський досвід, який ми вирішили застосувати для допомоги українцям. Зокрема реагували на різні запити в ситуації, що постійно змінювалася. У березні найбільше запитів було на евакуацію жінок і дітей. За допомогою інструментів публічності — телеграм каналу, координували водіїв. При чому працювали по всій Україні. Водіїв координували із тими, кого треба вивезти. Зважали на різні особливості. Так, приміром, комусь треба було вивезти тварин.

— Запит на перевезення — це головне, за що ви бралися?

— У якийсь момент ми помітили, що йде велика допомога від міжнародних партнерів. На західному кордоні України накопичувалася величезна кількість гуманітарної допомоги і треба було її відвозити у Київ, а потім у деокуповані міста та села Київщини, Чернігівщини. Ми комунікували із народним депутатом Анною Пуртовою, яка зокрема безпосередньо діяла з міською владою столиці. У місті діяло кілька великих хабів, куди звозили гуманітарну допомогу. Її розфасовували і передавали безпосередньо тим, хто потребує.

У березні-квітні у нас ранок починався з того, що ми шукали 3-5 величезних машин, бусів чи фур. Пакували і відправляли по запитах по всій країні. У цей час люди якось надзвичайно швидко кооперувалися. Так на Волині були хлопці, які випікали хліб, він їхав за десятки кілометрів. Туди, де не було змоги пекти з різних причин.

Команда Атлас Вікенду також почала організовувати телемарафони із концертами по великих європейських столицях. Виручені кошти йшли на гуманітарні проєкти та допомогу ЗСУ.

— Як виглядала ваша співпраця з міською владою?

— Ми раніше успішно взаємодіяли з міською владою щодо проведення фестивалів, і все було чітко і відповідно до договорів, а з початку повномасштабної війни мінімізувалася будь-яка бюрократія. Всі розуміли, що проблеми треба вирішувати тут і зараз. І коли у такому форматі йде робота, то вона дуже ефективна.

Зокрема уже 28 лютого ми забирали з одної із військових частин Львівської області і везли до Києва тисячу бронежилетів, 1500 касок, які зуміла зорганізувати депутатка.

Потужний імпульс був і від мера Віталія Кличка, який як і Президент України, був увесь час у Києві. Кличко з’являвся у місцях, де були «прильоти», і це надзвичайно мотивувало киян та волонтерів мобілізуватися на захист міста, працювати та допомагати одне одному.

— Чи багато людей зголосилося допомагати вашій організації у її добрих справах?

— На початку повномасштабної війни ті українці, які не стали воїнами, стали волонтерами. Але ми не «маркували» нашу діяльність, як волонтерську, ми робили те що мали і що мусіли — це єдиноможлива позиція свідомого громадянина — або воювати, або допомагати своїй армії, або тим, хто допомагає армії. Наприклад, медикам, які рятують життя військовим. Усі так чи інакше мають прийти до цієї думки, бо у нас підступний ворог і по-іншому ми не зможемо перемогти.

У Києві та у багатьох містах зараз спокійно, але це не значить, що наша «волонтерка» має зменшитися, що ми можемо дозволити собі розслабитися і перемкнутися на режим заробляння грошей. У кого це виходить — це добре, але це має свідчити тільки про те, що треба ще більше віддавати на армію. Бо тільки завдяки нашій жертовності ми можемо перемогти.

Улюблена фраза нашої команди — щодня роби щось для ЗСУ. Мені вона дуже подобається.

— На вашу думку війна сильно змінює людей?

— Я б сказав, що війна «проявляє» людей. Помітили, що до кого ми б не звернулися по допомогу чи консультацію, то ніхто не відмовляє, та ще й навіть копійки не беруть.

Наприклад, коли ми передавали гуманітарну допомогу чи забезпечували логістику, часто чули запитання, чи надійні водії? І я завжди запевняв, що так, звичайно надійний! Навіть тоді, коли вперше в житті бачив людину.

Якось ми передавали із заходу України до Києва партію прицілів, вартістю 300 тисяч євро. Їх було 300 штук. Цінний вантаж вручили хлопцям, яких не знали. Вони швидко доставили та ще й не захотіли брати гроші за пальне.

Важко зараз знайти українця, у якого не загинув рідний чи просто добрий знайомий, близька чи рідна людина. Ми втрачаємо класних людей. Через це дуже сумно, і водночас виникає злість і бажання ще більше працювати.

— Ви багато спілкуєтеся і допомагаєте військовим і цивільним. Чого вони потребують найбільше?

— Якщо говорити, що потребує Україна, як країна, то ми потребуємо зброї! Багато. Нам допомагає світ, надсилає чимало гуманітарки. Ми вдячні, коли надсилають борошно, знайдемо як його використати і вдячні за це. Але якби на ці кошти передали зброю та амуніцію, то це пришвидшуватиме нашу перемогу.

Ми мріяли колись зібрати кошти на один байрактар, а зібрали на три, тому те, що колись було межею мрій, то зараз стає реальністю. На те, що готові наші люди заради допомоги. Нагадаю моє улюблене — щодня робити щось для ЗСУ. Внесок усіх формує нашу перемогу. Не бігати за брендами чи назвами організацій, допомагайте тим, кого знаєте. Ми маємо перемогти — іншого варіанту у нас немає!

***

Розповідати про благочинність треба, вважають у фонді «Карітас», це дає стимул іншим. «Карітас», а також БФ «Вартові життя» теж у 2021 році отримали нагороду переможця ярмарку найкращих проєктів громадських організацій «ТОП -100», організатором якого є Департамент суспільних комунікацій КМДА.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»