Якщо я не воюю, то маю допомагати солдатам, — засновниця БФ «Вартові життя»

«БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД „ВАРТОВІ ЖИТТЯ“ — організація, що допомагає українським військовим та воїнам-добровольцям на передовій фронту», — так позиціюють себе волонтери.

Засновниками «Вартових життя» стало подружжя Катерини та Вадима Ковалів у 2014-ому році. І увесь цей час вони займались виключно допомогою тим, хто на сході тримав оборону.

З 24 лютого 2022 року навантаження стали набагато більшими, адже фронт тепер — це понад дві тисячі кілометрів. А скільки потрібно переселенцям зі зруйнованих міст та сіл! А як чекають на приїзд «Вартових» ті, хто не виїхав із зони наближеної до фронту!

За свою плідну роботу, зокрема й у важкі часи пандемії, «Благодійний фонд «Вартові життя» у 2021 році отримала нагороду переможця ярмарку найкращих проєктів громадських організацій «ТОП-100», організатором якого є Департамент суспільних комунікацій КМДА.

Додзвонитись Катерині Коваль було просто, а от розмова пройшла у кілька етапів. Спілкуватися з благодійницею журналісту «Вечірнього Києва» вдавалось у ті короткі проміжки, коли з Катериною був зв’язок.

«Вартові життя» саме повертались з Ізюма та Куп’янська, куди доставляли важливий вантаж військовим та цивільним.

ЗБИРАЛИ ДОПОМОГУ ПО КРАПЛИНКАХ

— Як там зараз, Катю? Що з людьми та з містом?

— Ще дуже гаряче. Ми привезли апаратуру для шпиталю і при нас просто доставили жінку з осколковим пораненням у шию. Із сильною артеріальною кровотечею… Ще стріляють навколо, люди постійно у зоні ризику.

— А щодо міст? Шевченкове, Ізюм, Куп’янськ?

— Ізюм нині мертвий. Нічого живого окупанти не залишили. Ані пошти, ані аптеки, від пожежної частини лишились тільки стіни… Просто велике поховання. А навколо ще «гупає», наші військові якраз зачистку у Куп’янську робили. Нам місцеві люди сказали: «Оце тільки росіяни тікали, перед вашим приїздом. Ті, кого покинули командири…»

 — Я бачила на вашій сторінці фото зі звільнених міст Шевченкового та Куп’янська також. Це все одна поїздка?

— Ми два-три рази на місяць їдемо й веземо вантаж. На Харківщину доставили 20 тонн.

— Що просять?

— Військовим найчастіше треба «пташки» для розвідників, тепловізори, форма, взуття, турнікети, перев’язувальний матеріал. По передовій величезні списки по препаратах. Все, що від кровотечі. Багато було запитів на каски, ми купуємо виключно сертифіковані, бо це — відповідальність за життя солдата у бою.

Звичайно, веземо й амуніцію. Одяг солдатів — це завжди витратний матеріал, адже умови, в яких вони воюють, важко уявити цивільним. Все це може рватись, горіти, але військові мають бути одягнені якісно.

— Як налагоджуєте постачання?

— З самого початку ми дзвонили та дізнавались: кому що треба, а потім шукали, де взяти. А тепер у нас постійний зв’язок і нам через «ланцюжок» кажуть, що є окремі потреби. До нас звертаються роками перевірені люди, багато звернень від військових.

— Доставляти до передової по 20-30 тонн — це для вас щомісячна норма?

— Аж ніяк не менше. Раніше у нас було два великі «буси» для цього, але один ми віддали на потреби ЗСУ, тож тепер робимо більше поїздок.

Як почалось АТО, ми стали возити гуманітарні вантажі для дитбудинків та для військових на Донбас. Збирали допомогу буквально по краплинках… Але люди були всьому раді й ми вже не могли зупинитись. Луганщина та Донеччина стали нам знайомими та рідними — ми ледь не щотижня бували там.

БУДУВАЛИ БЛОК ПОСТИ У СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ КИЄВА

— 24 лютого всі українці пережили й по-різному, й однаково водночас. Такий парадоксальний був день. Далі — всі почали діяти у новому вимірі. А як ваш благодійний фонд?

— Так, 24 лютого це був особливий день для всієї нації. Але навколо Києва все вибухало і небезпека була смертельно близько. А я — не лише керівник Благодійного фонду «Вартові життя», а й голова самооборони Святошинського району ще з часів Майдану. Мені подзвонили й сказали: «Організовуйте людей і терміново будуйте блокпости!»

— Було кого організовувати?

— Так, ви ж пригадуєте у Києві стояли багатогодинні черги, щоб записатись до ТрО? Багато чоловіків хотіли йти до тероборони, але їх не взяли. І ми налагодили з ними роботу. У Святошинському районі ми відчули, що йдуть важкі бої вже поруч та руйнування. Спочатку ми не знали, де брати ліки. Мені увесь час дзвонили з-за кордону: «Катю, виїжджай та вивозь дітей!» У мене двоє малих дітей…

— Що ви зробили?

— Я відправила дітей до Польщі й тоді вже стала повноцінною бойовою одиницею. Ми почали будувати блок-пости, налагодили постачання ліків і розвозили їх по Києву, так само для найбільш нужденних, хто не виїхав і був безпорадним.

— Я бачила фото у вас на сторінці у фейсбук за 22 березня. Ви англійською пишете звіт про те, що усі ці ліки та речі у ящиках — для людей у Києві…

— Так, допомагаючи киянам, ми одразу відчули ґрунт під ногами, хоч було все гаряче… Але вже наприкінці березня, ворог відступав, тікав. Всім стало легше дихати. І наша допомога знадобилась тим, кого привозили зі зранених міст навколо Києва… Ми тоді отримували міжнародну допомогу і я детально розповідала, що і кому ми передавали. Ми так звикли, це наше правило.

— Як гадаєте, справились кияни тоді з викликом?

— Ми всі кажемо, що ніхто не був готовий до такого… Але ми були готові до всього, кияни — і влада, і громадяни, всі стали одним цілим і працювали цілодобово.

Військові робили свою справу, а ми — свою. Штаб тероборони, гуманітарний штаб, підтримка людей на блок постах, ми з усім справились разом.

НАС — ДВАНАДЦЯТЬ І МИ — ЯК ОДНА ДУША

— Які напрямки у Благодійного фонду «Вартові життя» зараз і чим допомагаєте?

— Їздимо у Миколаївську, Запорізьку, Херсонську та Харківську області. Ми розвозимо продукти речі ліки все що потрібно дітям дорослим і військовим у шпиталі. Волонтери нам багато привозять, а на передову ми їдемо самі. У нас близько 12 людей які з нами живуть і взаємодіють буквально душа в душу, рука в руку…

 — Де найскладніше зараз?

— Херсонська область. Велика територія, Херсон окупували буквально у перші ж дні і люди страждають усі ці сім місяців. Але наші люди сміливі! Ми передаємо ліки й продукти.

— Які фахівці у складі «Вартових життя»?

— Серед нас є парамедики та фармацевти. Зараз багато ліків закордонних і нам треба тямущий переклад, треба розуміти що це за препарати. Наші медики працюють 24 на 7 і вони все сортують. Важливо відібрати ліки з тривалим терміном придатності. Ми веземо їх для військових та людей і все має бути перевірене і найсвіжіше. Наші парамедики ведуть курси тактичної медицини.

— Кого б з них хотіли особливо відзначити?

-Василя та Аллу — фармацевтів. Парамедика Світлану. Бойові волонтери, які в усіх гарячих точках — в окопах та боях Артем, Вадим та Олег, Володимир, а також ще один Василь. Вони завжди зі мною. Наймолодшому з нас 29 років, а найстаршому — 55 років.

— Благодійний фонд «Вартові життя» працює безперервно вісім років. Чи змінились ваші цілі і плани? Ваша місія?

— У 2014-ому ми відчули, що війна — поруч. І якщо я не йду воювати, як солдат, то маю допомагати солдатам. Бути їхнім надійним тилом.

Треба бути дуже відповідальним і не розголошувати нічого про військових та людей в окупації. Ми стали досвідченими. Ми хочемо зупинити цю війну. Наша мета — Перемога й вона незмінна.

***

Розповідати про благочинність треба, вважають у фонді «Карітас», це дає стимул іншим. «Карітас» теж у 2021 році отримав нагороду переможця ярмарку найкращих проєктів громадських організацій «ТОП -100», організатором якого є Департамент суспільних комунікацій КМДА.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»