У Національній опері відбувся гала-концерт на честь видатного співака Анатолія Солов’яненка

Свої ширі оплески артисти нинішнього покоління дарували легендарному співакові. Фото: Олександра Злуніцина
Свої ширі оплески артисти нинішнього покоління дарували легендарному співакові. Фото: Олександра Злуніцина

До Дня Незалежності, Президент Володимир Зеленський нагородив посмертно знаного артиста відзнакою «Національна легенда України».

У день пам’яті Анатолія Солов’яненка, на сцені його рідного театру відбувся урочистий гала-концерт за участі провідних солістів, хору та оркестру Національної опери України.

В концертній програмі прозвучали відомі оперні арії, а також сцени з вистав, які свого часу стали доленосними для артиста.

Музичну частину вечора розпочала зворушлива Молитва Сантуцци з опери «Сільська честь» П’єтро Масканьї, у виконанні Оксани Крамарєвої та хору театру. Цей був перший виступ співачки на рідній сцені від початку війни. Також, вже найближчим часом шанувальники насиченого драматичного сопрано цієї співачки зможуть знову її почути у вистави «Флорія Тоска»…

Оксана Крамарєва. Фото: Олександра Злуніцина

Дмитро Кузьмін виконав знаменитий романс Неморіно з опери «Любовний Напій» — одну з найвідоміших арій для ліричного тенора.

Вальс Маргарити з опери «Фауст» прозвучав у виконанні молодої солістки Ксенії Бахрітдінової-Кравчук.

Варто згадати, що свого часу ця вистава стала однією зі знакових для Анатолія Солов’яненка, де він з великим успіхом виконував роль головного героя у філософської трагедії Йогана Вольфганга фон Гете, яку поклав на музику Шарль Гуно.

Меломани старшого покоління киян ще пам’ятають цю виставу, де Анатолій Солов’яненко виступав у блискучому сузір’ї інших відомих співаків: Гізели Циполи (Маргарита) та молодого баса Анатолія Кочерги у ролі Мефістофеля.

Тенор Олександр Востряков працював у театрі понад 40 років. Фото: Олександра Злуніцина

Приємним сюрпризом для глядачів став виступ корифея київської сцени Олександра Вострякова. Зараз митець успішно викладає в Національній музичній академії України, передаючи свій досвід та майстерність молодому поколінню артистів.

Для свого виступу він обрав одну з найскладніших партій для драматичного тенора — арію Отелло з однойменної опери Джузеппе Верді.

Публіка влаштувала співакові овації. Минулого року Олександр Андрійович відзначив 55 творчої діяльності, та є безумовно чудовим прикладом вокального довголіття та високої виконавської майстерності…

Ірина Петрова та Тетяна Ганіна. Оксана Крамарєва. Фото: Олександра Злуніцина

Шлягерний дует «Квітів» з опери Лео Деліба «Лакме» подарували глядачам Тетяна Ганіна та Ірина Петрова. Голоси співачок чудово зливалися в дуеті, створивши чарівне поєднання ніжності, гармонії та краси.

Спробувала свої сили у драматичному репертуарі солістка театру Тамара Калінкіна. У її виконанні глядачі почули Романс Валлі з однойменної опери італійського композитора Альфреда Каталані.

Тамара Калінкіна виконала драматичну арію з опери Альфредо Каталані «Валлі». Фото: Олександра Злуніцина

Концертне виконання арій гармонійно доповнювали сцени з оперних вистав, а виконавців вишуканих концертних вбраннях змінювали повноцінні персонажі з оперних вистав.

Глядачі змогли знову побачити знамениту сцену Дзаккаріа та хор полонених іудеїв з опери «Набукко» Джузеппе Верді у виконанні досвідченого баса Сергія Магери та хору театру.

Сергій Магера та артисти хору у сцені з опери «Набукко». Фото: Олександра Злуніцина

Також, серед інших фрагментів з опер прозвучав фінальний «Te Deum» з 1 дії опери «Флорія Тоска» у виконанні Геннадія Ващенка, Руслана Танського та хору, а також, дует Короля Філіппа та Інквізитора з опери Джузеппе Верді «Дон Карлос».

Слід відзначити чудове звучання обох басів — Сергія Ковніра та його молодого колеги — Володимира Тишкова в ролі головного представника іспанської Інквізиції.

Сергій Ковнір в ролі короля Іспанії Філіпа Другого. Фото: Олександра Злуніцина
Сергій Ковнір та Володимир Тишков. Фото: Олександра Злуніцина

Драматичні переживання героїв змінила віртуозна арія механічної Ляльки Олімпії з опери «Казки Гофмана» у виконанні Ольги Фомічової.

Володарка чарівного мецо–сопрано Анжеліна Швачка виконала знамениту арію Даліли з опери Каміля Сен-Санса «Самсон і Даліла». Своє мистецтво також дарували відомі солісти театру: Сусанна Чахоян, Лілія Гревцова, Алла Позняк та Олександр Мельничук.

Ольга Фомічова в ролі механічної ляльки. Фото: Олександра Злуніцина

Досвідчений співак та професор Національної музичної академії Олександр Дяченко зворушливо виконав плач Федеріко з опери «Арлезіанка» Франческо Чілеа.

На завершення музичної програми Оксана Крамарєва подарувала глядачам Мелодію Леонори з опери Джузеппе Верді «Сила Долі».

Також, впродовж вечора глядачі мали змогу побачити документальні матеріали та відеофрагменти з незабутніх виступів Анатолія Солов’яненка, насолодившись неповторним звучанням унікального голосу.

У концерті взяли участь провідні оперні співаки театру. Фото: Лариса Тарасенко

Довідка: Анатолій Борисович Солов’яненко народився 25 вересня 1932 року в Донецьку в шахтарській родині. З дитинства мав прекрасний голос, проте спершу про творчу професію не мріяв. Після школи юнак вступив до Донецького політехнічного інституту, який блискуче закінчив у 1954 році. У роки навчання він вважався одним з кращих студентів, і згодом залишився у виші для навчання в аспірантурі на кафедрі геометрії.

Хто знає, як би склалася доля Анатолія, якби одного разу його голос не почув колишній співак Донецької опери, відомий тенор та педагог Олександр Коробейченко, який став його вчителем.

Доленосним для Анатолія став відбір співаків з колишнього СРСР на стажування в міланському театрі «Ла Скала». Усього було 80 претендентів, а відібрали п’ятьох, з яких двоє були з України — Анатолій і Микола Кондратюк.

На той час Солов’яненко не мав професійної музичної освіти, але своїм голосом підкорив багатьох членів комісії.

В Італії він працював з видатними педагогами Дженнарро Барра та Енріко П’яцца.

Голос Анатолія Солов’яненка любили глядачі з усього світу. Фото: Микола Козловський

Після повернення додому, він впродовж 30 років стає провідним солістом Київського театру, виконавши понад 15 ролей українського та світового репертуару.

У 1977 році ім’я Анатолія Солов’яненка з’явилося на афіші уславленого театру Метрополітен-Опера. Він виконав на цій сцені дві партії: Турідду в «Сільській честі» П. Масканьї та Італійського співака у «Кавалері троянд» Р. Штрауса.

Успіх був настільки дивовижним, що дирекція МЕТу підписала з Анатолієм Солов’яненком контракт на наступний сезон на виконання партій Герцога в «Ріголетто» і Турідду в «Сільській честі», остання гастрольна вистава якої за участю Анатолія Солов’яненка транслювалася по радіо на США і Канаді.

У вісімдесятих роках XX ст. пройшли тріумфальні виступи Анатолія Солов’яненка в Італії, уряд якої відзначив українського співака своєю найвищою відзнакою — орденом Командора Італійської республіки, у Швейцарії, Німеччині, Франції, Голландії, Іспанії, Англії та інших країнах.

Анатолій Солов’яненко у виставі «Кавалер троянд». Фото з архіву Метрополітен-опера

Він записав майже двадцять грамплатівок, які донесуть прийдешнім поколінням красу виняткового обдарування українського тенора.

Помер Анатолій Солов’яненко раптово від сердечного нападу 29 липня 1999 року в селі Козині неподалік Києва, де й похований.

За спогадами колег та близьких, Анатолій Солов’яненко володів не тільки виняткової краси та сили тенором, але й належав до плеяди тих видатних митців-патріотів свого народу, які не розмінювали свій талант на тимчасові успіхи й славу, а гордо і до останнього подиху служили виключно його величності Мистецтву.

Його виконавська майстерність і на сьогодні є взірцем для майбутніх поколінь…

До теми: Днями «Вечірній Київ» спілкувався головним режисером Національної опери України та сином видатного співака — Анатолієм Анатолійовичем Солов’яненком, де він розповів про діяльність та плани творчого колективу у час війни.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»