Історія Лютеранської кірхи у Києві

Лютеранська кірха на світлині початку ХХ століття. Фото: атальє Гудшона та Губчевського
Лютеранська кірха на світлині початку ХХ століття. Фото: атальє Гудшона та Губчевського

Перші німці-колоністи, які почали селитися у Києві ще у другій половині XVIII століття, принесли в наше місто не лише власну культуру і традиції, але й віру.

16 серпня 1857 році відбулося урочисте освячення Лютеранської кірхи — єдиного храму німецької євангелічно-лютеранської громади столиці.

Вважається, що перше богослужіння для невеликої німецької громади в місті провели ще у серпні 1767 році.

Тимчасовим приміщенням для вірян стало приміщення першої громадської аптеки Києва (Музей — аптека на Подолі). ЇЇ власник — німецький лікар та фармацевт Йоганн Гейтер, що одержав свого часу привілей на відкриття закладу від імператора — був одним із засновників київської лютеранської громади.

Активним учасником німецької спільноти Києва був також зять першого аптекаря — Георг Фрідріх Бунге, який продовжив родинну справу. Незадовго до своєї смерті у 1792 році він заповів частину коштів на будівництво невеличкого дерев’яного храму на честь Святої Катерини, збудованого у 1794-1795 на вулиці Спаській на Подолі.

Письмове підтвердження згадки про неї можна знайти в «Історії життя і подорожей» Йоганна Якоба Лерхе, виданої в Галле в 1791 році.

Головним джерелом для історії громади служить книга Ніколауса Неезе «Історія євангелічно-лютеранської церкви та громади у Києві», виданої у 1882 році в Києві німецькою мовою.

Розвиток лютеранської громади пов’язують з іменем київського аптекаря Георга Бунге. Фото: Тетяна Асадчева

За спогадами, першого пастора громади звали Крістоф Леберехт Граль. Він приїхав з маленького містечка у Саксонії до Києва, щоб працювати домашнім учителем в родині аптекаря Бунге.

За деякий час, парафіяни довірили йому бути їх духовним лідером, не зважаючи на те, що у нього не було спеціальної теологічної освіти. Число прочан було невеликим та разом з гостями міста ледве налічувало сотню осіб.

Вважається, що окрім численної родини аптекаря, до парафії належали ремісники, купці та військові.

У церковних книгах того часу можна побачити цілий ряд відомих імен, які згадуються як хрещені батьки дітей німецьких офіцерів.

Починаючи з 1800 року, є книга пожертвувань з щорічними внесками: громада стала фінансово стабільною.

У цей час німецька громада значно збільшилася завдяки перенесенню до Києва великого щорічного ярмарку, відомого як «контрактовий». Звідси назва найбільшої площі на Подолі — «Контрактова».

Перші богослужіння лютеран проходили в будинку Аптекаря. Фото: Музей-аптека

Станом на лютий 1811 року, за переписом громада вже нараховувала 318 осіб зі 138 родин.

За станами налічувалося 49 військових, серед них три генерали, а також 51 цивільний чиновник, які становили разом третину громади.

Окрім цього, до німецької спільноти належали: 28 вчених, 15 купців, 13 художників і фабрикантів і 126 ремісників, серед них шість кравців, чотири шевці, п’ять ковалів, вісім сідлярів, п’ять каретників, сім столярів і два пекарі …

Дерев’яна кірха на Подолі була знищена пожежею влітку 1811 року, тому для будівництва нового храму лютеранська громада одержала незабудовану ділянку на околиці Липок.

Там 25 червня 1812 року і була закладена дерев’яна кірха Святої Катерини.

Місцевість Кірхи та школи на Люранській в народі називали Німецькою горою. Фото з відкритих джерел.

У 1835 році посеред ділянки між церквою і пасторським будинком була прокладена крута вулиця вниз з гори до Хрещатика. Вулиця отримала назву «Лютеранська». Тут збудували чимало будинків кияни німецького походження, які приїхали до столиці для викладання в Університеті.

За свідченнями краєзнавців, київські німці давно мріяли про власний фундаментальний храм.

Активну роль у цьому відіграв професор Київського університету Рудольф Траутфеттер та його дружина, які допомогли зібрати кошти на необхідне будівництво.

Професор ботаніки Рудольф Траутфеттер. Фото: Вікіпедія.
Архітектор Іван (Іоганн) Штром. Фото: Вікіпедія

Нинішню будівлю лютеранської церкви Святої Катерини проєктував архітектор Іван Штром, відомий за будівництвом Кадетського корпусу у Києві. Пам’ятка є однією з небагатьох будівель у столиці, збудовані у неороманському стилі.

Керував будівництвом та розробив проєкт декору ще один архітектор німецького походження — Павло Шлейфер (батько видатного творця «Київського Парижу» Георгія Шлейфера).

«Готичного стилю Кірха відрізняється витонченістю, особливою світлістю і тією важливою зручністю, що в ній слова проповідника можуть розноситися в самі її віддалені куточки дуже звучно і виразно», — характеризує святиню Микола Закревський в «Описі Києва» 1868 року.

Лютеранська кірха на стародавній листівці.Фото з відкритих джерел.

Окрім витонченості архітектурних форм, Кірха має прекрасну акустику, що збереглася до нашого часу. Коштами благодійників громади для церкви придбали орган, а згодом у художника Миколи Берга придбали ікону «Явлення Спасителя апостолові Фомі».

У 1852 році, за активної участі пастора Юста Фрідріха Ейсманна, лютерани відкрили церковну школу Святого Мартіна. Щорічно 10 листопада заклад влаштовував урочистості до дня шанування цього святого.

Також члени громади організували при храмі «Товариство співу», були створені хор та симфонічний оркестр…

Мирне життя лютеранської громади у Києві скінчилося після встановлення радянської влади у Києві у 1919 році. У часи антирелігійної боротьби громаду очолив останній пастор Йоган Герінг. Його доля, як і доля багатьох релігійних діячів того часу склалася досить сумно: у 1935 році його заарештували та засудили до страти, яку пізніше замінили на заслання до Карелії. За деякий час, він осліп та невдовзі помер від голоду…

Зараз він вважається мучеником Євангелічної віри в роки комуністичного терору.

Після знищення громади у храмі розташувався клуб, а згодом склад. З 1973 року — Дирекція музею народної архітектури та побуту. Внаслідок використання кірхи різними непрофільними установами, інтер’єри та внутрішнє оздоблення храму були втрачені. Також був знищений і будинок пастора, що розташовувався навпроти кірхи.

Лютеранська кірха у наш час. Фото: Ольга Косова.

Відродження діяльності лютеранської громади відбулося вже у роки незалежності, коли храм повернули вірянам.

Впродовж 1998-2000 років тривала реконструкція кірхи, внаслідок чого вона набула свого нинішнього вигляду.

Зараз храм відіграє не лише значну роль у духовному житті лютеранської громади міста, але й є важливим культурним центром. Окрім богослужінь, у приміщенні Кірхи святої Катерини часто відбуваються концерти класичної та духовної музики.

Нагадаємо про творчість видатного київського архітектора Георгія Шлейфера, який подарував нашому місту чимало шедевів.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»