170-річчя Варвари Ханенко: ті, заради кого вона жила і для кого створила музей — були тут, у Києві

Фото з утраченого живописного портрету Варвари Ханенко роботи У.Чекі. Фото: фб НММ Варвари та Богдана Ханенків.
Фото з утраченого живописного портрету Варвари Ханенко роботи У.Чекі. Фото: фб НММ Варвари та Богдана Ханенків.

9 серпня 1852 року народилась Варвара Терещенко (у заміжжі — Ханенко), старша донька відомого цукрозаводчика й мецената Ніколи Артемовича Терещенка.

Вона прийшла у світ у місті, яке розташоване менш як за 15 кілометрів від кордону нинішньої України від росії. Місту, яке було столицею Війська Запорозького впродовж 1708–1764 років, а зараз потерпає від ракетних обстрілів російських військ.

Саме цього дня, 9 серпня, у Глухові, на сучасній Сумщині, в родині знаного цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Терещенка народилася старша донька Варвара. Сьогодні — її 170-річчя.

У Києві, Варвара Ханенко (її прізвище у шлюбі), прожила велику історію особистого життя, якій судилось продовжуватись вже 100 років після її смерті.

Артемій Терещенко, дід Варвари, заповів синам віддавати на доброчинність і церкву 80% прибутків. І центр Києва досі прикрашають будинки, які звели нащадки Артемія. Лікарні, школи, гімназії, храми, музеї… Варвара стала дружиною Богдана Ханенка з давнього гетьманського роду. Обоє були затятими колекціонерами. Але їх колекції не були «мертвим скарбом».

«Мати картину Тиціана чи грецький мармур V ст. і не показувати ці речі — це те ж саме, що привласнити собі одному неопубліковані твори Пушкіна, Гете чи Шекспіра. Творіння геніїв за своєю суттю не повинні належати тим, хто ними володіє», — вважав Богдан Ханенко.

І унікальна мистецька колекція, зібрана подружжям, стала музеєм. Історія збірні драматична, які і самих засновників.

Колекцію подружжя Ханенків збирало 40 років. Фото: Національний музей мистецтв Варвари та Богдана Ханенків

Ганна Рудик, заступниця директора, дослідниця історії Варвари Ханенко, сьогодні

опублікувала свою розповідь і версію про те, хто став справжніми нащадками сім’ї Ханенків, оскільки вони не мали дітей. Ця тема лишається такою ж делікатною, які і понад сто років тому. Але дослідниця історії пані Варвари, нагадує, що наприкінці 19 — початку 20 століття бездітність була винятком.

Богдан народився 11 січня 1849 року у селі Лотоки на Чернігівщині в родині шляхтича Івана Ханенка. Фото 1903 року
Варвара Ханенко, фотографія з живописного портрету О.Харламова

«Адже купецька традиція була глибоко дітоцентричною. Материнство було головним смислом життя жінки, серцем її ідентичності», — пише Ганна Рудик.

Історикиня цитує листи Ханенко про її племінниць, сповнені ніжності. Дослідниця говорить про те, що часто можна почути про колекцію, як «дітище», на яке були спрямовані сили та енергія подружжя.

Національний музей мистецтв Варвари та Богдана Ханенків

Ганна Рудик нагадує, що «коли Ханенки подарували цьому музею 3 000 археологічних старожитностей Наддніпрянщини, коли на урочистому відкритті Богдан виголосив свій епохальний спіч про дарунки від меценатів як „лише щедре повернення належного“ — тоді колекція вже не була для них „дитям“, вищим смислом і ціллю життя, але досконалим інструментом служіння іншій цілі — людям, які прийдуть до музею».

Варварські звички революціонерів були добре відомі усім Терещенкам. Вони не потрапили під «червоне колесо» і покинули охоплену революцією та громадянською війною країну. Вони вивозили дітей.

«Варвара Ханенко не виїхала. Ми говоримо про це як про її великий подвиг. І це справді подвиг — жити, зберігати і будувати музей в умовах війни. Утім, рішення лишитися було, радше, природним. Бо ті, заради кого вона жила і для кого створила музей — ці люди були тут, у Києві, в Україні. У цьому сенсі, всі ми — прийомні діти Ханенків», — вважає Ганна Рудик, яка працює у команді, що нині опікується унікальною колекцією та музеєм Ханенків.

Могила Варвари та Богдана Ханенків. Фото: Kamelot
Пам’ятний камінь у сквері на честь сім’ї Ханенків у селі Оленівка Васильківського району на Київщині. Фото: «День»

Національний музей мистецтв Варвари та Богдана Ханенків розкрив свою історію.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»