На Осокорках з’явиться патріотичний мурал, а поруч встановлять уламок російської ракети
Протяжність муралу сягає 70 метрів.
Три роки тому колеги, а нині — подруги Юлія Абрамова та Яна Власенко-Бернадська, почали працювати над низкою муралів. У кожної за спиною власні проєкти, але час від часу вони творять вдвох.
Місяць тому дівчата взялися за новий стінопис «Клич роду», який вже вимальовується на паркані житлового будинку, поблизу торгового центру «Аркадія», на вулиці Княжий Затон, 21, що на Осокорках.
Ідея зобразити лелек, що повертаються додому, прийшла Юлії випадково, коли бомбили Київ…
«За вікном один за одним чулися вибухи. Ми щосекунди оновлювали стрічку, „наздоганяючи“ новини. І якось в очі попалася фотографія, як лелеки навесні повертаються додому. Той кадр пробрав до мурах: країна у вогні, у горі та сльозах, а символ родини — лелеки — як завжди летять додому, не розуміючи масштабності лиха…», — згадує журналістці «Вечірнього Києва» художниця Юлія Абрамова.
Стінопис малюють трьома символічними кольорами: червоним — кров і вогонь, чорним — земля, яка поглинає розбиту ворожу техніку, та білим — мир та чистота душі.
«З давніх-давен лелека — один з символів України та родинного щастя. А родина у житті кожного проходить червоною стрічкою: ми до глибокої старості пов’язані зі своєю сім’єю, із землею, де народилися і зростали. Куди б не закинула нас доля — завжди подумки зі своїм корінням.
Нехай і ці птахи, намальовані в нашому улюбленому районі, принесуть теплу звістку про мир та перемогу у нашій країні й всі, хто вимушений був через війну покинути свої домівки — повернуться додому і до рідних», — додає Юлія.
Проліт лелек на стінописі зображений на фоні української вишивки. Так художниця Яна Власенко-Бернадська трактує генетичний код нації.
Муралістка закінчувала академію декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім.Бойчука. Любов до народного мистецтва вона проносить через все своє життя.
З журналісткою «Вечірнього Києва» пані Яна ділиться: у доповнення муралу незабаром тут з’явиться незвична інсталяція.
«Я тільки-но приїхала з фронту, куди їздила волонтеркою до наших танкістів. І принагідно розповіла їм про наш мурал. Хлопцям було приємно чути, як ми в столиці тримаємо творчий фронт, тому вони передали нам для інсталяції уламок від ворожої ракети», — каже муралістка.
Його планують забетонувати біля стінопису. Вона нагадуватиме, що жодна російська ракета, що впала на нашій землі, не знищить українську націю та не зітре її з лиця землі.
«Уламок ми також розмалюємо: додамо квітів, які ніби проростатимуть через цю «смерть», — додає Яна Власенко-Бернадська.
Частенько до двох муралісток на допомогу приходять мешканці багатоповерхівки біля якої й «злітають» лелеки. Як, наприклад, пані Віра.
«Коли Юля та Яна планують прийти малювати, вони пишуть в наш чат будинку, аби ми долучалися до них. Самі бачите, який негарний вигляд мав цей паркан до приходу дівчат (муралісток -, ред.) і як на очах він перетворюється зараз!» — каже мешканка будинку Віра.
Пришвидшити творчий процес приходять і колеги по цеху. Сьогодні це Надія Казка.
«Сюди я прихожу втретє. У повсякденному житті пишу акрилом картини, тому завжди було цікаво долучитися до масштабного муралу: додати щось своє чи просто допомогти автору із задумом», — скромно та усміхнено каже нашому виданню Надія Казка.
З фарбами художницям допомагає як Дарницьке РДА, так і мешканці будинку. Дівчата кажуть, що поки всього вистачає!
Якщо ви хочете допомогти вільними руками художницям проєкту, можна написати Юлії або Яні на сторінку у фейсбуці.
Інша відома столична фотохудожниця Євгенія Фулен зараз працює над рекордним муралом на території дитячого інтернату. Малюнки починатимуться від воріт і переходитимуть на фасад закладу.
Фото авторки
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»