«Робота із дитячою посттравмою є першочерговою по всій Україні», — Марина Хонда
У Києві незабаром відкриють центр «Барнахус», в якому надаватимуть комплексну та скоординовану допомогу дітям, які постраждали від насильства.
Заступниця голови КМДА Марина Хонда в інтерв’ю виданню «Obozrevatel» розповіла, що заклад створять для дітей-жертв насильства і дітей, що стали свідком насильства — за юридичними документами, вони й автоматично є жертвами.
«Заклад потрібен для того, щоб дитину не возити по всіх службах — у ювенальну поліцію, у медичну установу, до психолога і не травмувати її ще раз. „Барнахус“ продуманий так, що дитина привозиться в одне місце, де за стіною з камерами пропрацює психолог, а отримані дані одразу „лягають“ у протокол ювенальної поліції, медичного фахівця та представника прокуратури. Це система захисту від травмування», — пояснює Марина Хонда.
Для центру «Барнахус» вже підготовлені 35 фахівців, які пройшли спеціалізовані навчання. Також вже готове приміщення. Зараз ЮНІСЕФ завершує процедуру закупівлі необхідної техніки. Тож, найближчим часом цю кімнату відкриють.
«Наші психологи не були готові до роботи із людьми із посттравмою війни, особливо у дітей. Загальний дитячий психолог не знає, як говорити з дитиною, яка в лікарні і втратила батьків при обстрілах, або з дитиною, яка отримала інвалідність через війну», — зазначає Марина Хонда.
Це стосується не лише тих 15 тисяч дітей-переселенців, які прибули до столиці з інших регіонів, але й маленьких киян, які теж тікали від війни, а також дітей з київських областей, які довгий час були під окупацією. Багато з них ще будуть учасниками встановлення злочинів.
Загалом, пояснює заступниця голови КМДА, всі діти країни мають посттравму через війну, тому освітяни і психологи повинні пройти специфічне навчання в кваліфікованих іноземних тренерів для роботи з ними. Навіть, якщо діти не потрапляли безпосередньо під обстріли, але вони чули вибухи або повинні були у стресі полишати Київ. Це теж є посттравмою, а будь-який страх може мати наслідки для здоров’я.
Окрім дітей, психологи повинні працювати із родинами загиблих, їх вдовами, батьками, воїнами, що повертатимуться з передової. Тому питання посттравми стає глобальним і з цим нам жити ще дуже довго.
«Робота із дитячою посттравмою є першочерговою для всієї України. Власне, як і з дорослими, адже всі ми — у посттравмі, без виключення», — підсумувала Марина Хонда.
Оскільки всі міста України зіткнулися із військовою ситуацією, кожен психолог повинен володіти навичками першої психологічної допомоги. Без такої перекваліфікації працювати буде майже неможливо, — про це розповіла «Вечірньому Києву» психолог Наталія Клименко. Вона пройшла тренінги від іноземних фахівців, отримала сертифікат і зараз працює із переселенцями і киянами, які мають психологічні проблеми через війну.
Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»