Національна опера запрошує у подорож за лаштунки та розповідає секрети театрального життя

Національна Опера України посідає одне з найважливіших місць у мистецькому та культурному житті нашого міста, а її неймовірна акустика дозволяє насолоджувати чарівними звуками світових музичних шедеврів.

Однак, досить нечасто випадає нагода потрапити в храм мистецтва, коли у глядацькій залі немає глядачів, а артисти завершують останні приготування перед виставою.

Нещодавно, творчий колектив відновив екскурсію «За лаштунки Національної опери України», де впродовж 2 годин відвідувачі мають унікальну можливість зануритися у театральну атмосферу та дізнатися таємниці головного музичного театру, пройшовши шлях від за лаштунків з репетиційними залами, складами декорацій та реквізиту до блискучої позолоти вишуканих інтер’єрів з кришталевими люстрами та венеціанськими дзеркалами….

«Вечірній Київ» поспілкувався з мистецтвознавицею та архіваріускою театру Ларисою Тарасенко, яка вже впродовж багатьох років знайомить глядачів з таємницями головного музичного театру країни.

— Пані Ларисо, як з’явилася ідея зробити екскурсії в Оперному театрі?

— Національна опера України — це театр з надзвичайною історією та архітектурою, яка надихає та захоплює не одне покоління киян та гостей міста.

Багато років екскурсії для студентів проводив наш завідувач інформаційно-видавничого відділу, нині покійний Василь Дмитрович Туркевич. Оскільки мене завжди цікавила ця тематика, тому я часто приєднувалася до них…

Одного разу мій шеф та колега попросив мене його підмінити. Пам’ятаю, що тоді це мене дуже захопило.

До того, ж працюючи з багато з архівними джерелами я знаходила чимало цікавих фактів про сам театр та його архітектуру, а також про корифеїв сцени та відомих артистів, якими мені хотілось би поділитися з тими, хто цікавиться історією театрального та музичного мистецтва Києва.

Жива розмова з екскурсантами дає можливість висвітлити глядачам різні цікаві історії, як драматичні, так і гумористичні. Тому, живий діалог з людьми — це те, що завжди надихає…

Тому, коли мене просили у театрі я залюбки поводила екскурсії театром на прохання колег.

З часом про мої екскурсії дізнавалося усе більше людей. Проводила навіть екскурсію для працівників телебачення…

Потім, до театру почали звертатися різноманітні туристичні агенції з проханням про співпрацю. І так вже триває впродовж 8 років.

— Гуляючи будівлею театру Ви розповідаєте багато цікавих фактів про нього. Багато з них не дуже відомі широкому загалу. Звідки Ви черпали інформацію, готуючи Вашу екскурсію?

— В інформаційному відділі театру я вже працюю понад 30 років. Моя робота пов’язана з архівом, тому я детально вивчаю архівні джерела, а не лише їх упорядковую. За час роботи мені попадали чимало цікавих історій та театральних артефактів.

Надзвичайно багато інформації щодо вистав мені дала періодична преса та деякі музичні рецензії про виступи відомих артистів.

Іноді, навіть пошук імені певного артиста дає величезний матеріал для розповідей під час екскурсій.

Навіть у нашому нотному архіві зберігається чимало цікавинок, окрім професійних поміток диригентів чи виконавців. В деяких клавірах музиканти, наприклад, могли фіксувати різні оригінальні помітки. Наприклад, свою власну оцінку майстерності певних виконавців чи диригента та навіть погоду за вікном…

Також багато відомостей я черпала з особистого спілкування з нашими артистами та майстрами сцени, в тому числі й з тими, хто вже залишив цей світ. Але цей пласт інформації через особистісний фактор потребує особливої делікатності та певної фільтрації.

— Як ставляться артисти опери чи балету до відвідувачів театру, які прийшли на екскурсію?

- Звичайно ж далеко не всі артисти полюбляють, коли їх бачать у далеко не сценічному вигляді. Однак, багато хто розуміє, що великий відсоток екскурсантів може перетворитися на потенційного глядача, тому з розумінням ставляться до екскурсійних груп.

Це створює позитивний імідж для артиста, тому якщо якісь негативні моменти й були, то це лише на початкових етапах.

Крім того, працюючи з групою я завжди попереджаю екскурсантів, що важливо не порушувати творчий процес та з розумінням ставитися до небажання деяких артистів щодо фотофіксації чи відео репетицій.

Також, роблю акцент на певні моменти пов’язані з авторськими правами.

— Що найбільше цікавить та дивує відвідувачів?

— Звичайно, що це театральні залаштунки. Процес створення самої вистави — це справжній театральний рай для людей, які цікавляться мистецтвом театру.

До початку екскурсії у глядачів є певні власні уявлення про театр, які зазвичай формуються під час відвідування вистав. Це створює у їх голові певну картинку, яка часто змінюється, коли люди мають змогу подивитися репетиційний процес або ж роздивитися ближче костюми та декорації.

Люди завжди дивуються наскільки багато значить освітлення сцени. Мало хто з глядачів усвідомлює, що 90% успіху вистави залежить саме театральних прожекторів, які створюють необхідну атмосферу.

Також, істотно змінює уяву про театр і можливість зблизька роздивитися театральні костюми. Часто викликає подив те, що деякі сценічні вбрання, оздоблені камінням та прикрасами можуть важити до 5 кілограмів. Як, наприклад, у цьому всьому можуть танцювати тендітні балерини?

Завжди значний інтерес аудиторії викликає історія будівлі театру, яка безумовно нерозривно пов’язана з історією нашого міста. Це дуже цікаво простежувати, розповідаючи про реконструкції будівлі Національної опери. Як зміна технологій у часі позначалася на самій споруді. Як змінювалися певні архітектурні деталі на різних етапах розвитку…

— Чи траплялися якісь курйозні випадки під час екскурсій?

— Театр — це таке місце, завжди відбуваються щось цікаве та несподіване. Наші артисти зовсім по-різному реагують на відвідувачів, деякі ввічливо вітаються, інші прагнуть активно включитися в екскурсію, демонструючи своє вокальне мистецтво або ж розповідаючи якісь веселі історії з власного сценічного досвіду чи гастролей.

Бували курйозні випадки, коли деякі наші відвідувачі відставали від групи та блукаючи, опинялися у досить несподіваних місцях. У таких випадках, я люблю жартувати, що у нас з’являються кандидати на те, щоб стати Примарою Опери.

Багато несподіваних моментів приносять нам дитячі групи. Це, мабуть, один з найскладніших форматів екскурсій, бо деяких дітей буває важко примусити гарно поводитися та не вередувати. Також варто не забувати, що діти швидко стомлюються від великого обсягу інформації.

Тому, у таких групах ми робимо значний акцент на дрібний театральний реквізит. Фотосесії з ним дуже оживляють саму розповідь та значно доповнює та оживляє екскурсію.

Наш колега Сергій завжди з величним захопленням розповідає про свою роботу, демонструючи театральний реквізит з різних вистав: це і різноманітна зброя різних епох: мечі, щити та шоломи, бутафорська їжа, гроші та інші цікаві предмети.

— Як змінився формат з початком війни?

— З 24 лютого до середини травня театр був зачинений для відвідування. Екскурсії ми відновили лише наприкінці червня. Поки вони відбуваються лише у неділю, за дві години до початку вистави, які тепер починаються о 15 годині.

Нещодавно провели благодійну екскурсію для наших військових та захисників. Їхня неймовірна мужність та хоробрість дає нам впевненість у нашому майбутньому. Тож ми, як працівники культурної сфери намагаємося усіляко їх підтримати, запрошуючи на наші вистави або ж мандрівкою театром.

Звичайно, війна значно впливає на психологічних стан багатьох відвідувачів. Зараз часто спостерігаю наскільки змінилася реакція у суспільстві на деякі події з історії театру, особливо часів Другої Світової війни. Погодьтеся, досить важко розповідати у наших реаліях сьогодення, як на театр скинули авіабомбу, яка на щастя не розірвалася…

Найближча екскурсія «За лаштунки Національної опери України» відбудеться 17 липня. Квитки можна придбати на сайті театру.

Нагадаємо, які вистави у театрах столиці покажуть у липні.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»