Національна опера України: доля крізь призму історії

Національна опера України з дрону. Фото: Олександр Шкурдюк
Національна опера України з дрону. Фото: Олександр Шкурдюк

Нещодавно своє 120 річчя відзначила одна із найбільш визначних архітектурних пам’яток нашого міста — будівля Національної опери України. Вперше вона відкрила свої двері для глядачів 16 (29) вересня 1901 року.

До Міжнародного Дня Музики, який щорічно святкується 1 жовтня та нещодавнього ювілею, «Вечірній Київ» пропонує здійснити подорож у часі та подивитися, як змінювалося наше місто разом із головним музичним театром країни.

Прокоментувати історичні світлини ми попросили архіваріуса Національної опери України та дослідницю історії оперного театру Ларису Тарасенко.

1901 рік— зовсім нова будівля театру, зображена на листівці, випущеної виданням фотографа Д. Маркова під №9 з невідомим підписом. Біля будівлі театру був своєрідний паркінг для карет, які чекали господарів після завершення вистав…

Одна із перших світлин театру. Фото з архіву.

1901 рік — завершується будівництво театру та облаштування площі. На світлині можна побачити першу у Києві електростанцію (1892 року), що працювала ще під час Першої світової війни. У 20-х роках її розібрали, а у 1935 році побудували сходи, які з’єднували вулицю Лисенка з Театральною Площею. Тривалий час площа використовувалася як паркінг для карет, і вже почне облаштовуватися згодом, коли кінна тяга поступиться автомобілям.

Цікава, що ця непоказна будівля, що слугувала ще попередній будівлі театру (згорів у 1896 році), дуже дратувала Київського міського архітектора Едуарда Фердинанда Брадтмана, який винаймав неподалік квартиру. Згодом, цей видатний зодчий переселився на Лук’янівку у власний маєток на сучасній вулиці Герцена.

Фото з архіву Національної опери України

1906 рік — малоповерхова забудова біля театру, яка була знесена у середині XX сторіччя. У будинках №51-53 навпроти Опери деякий час розташовувалися швейні майстерні театру.

Вулиця Велика Володимирська у 1906 році. Фото з архіву театру

1910 рік — на старовинній листівці добре видно, як облаштована площа перед театром: з’явилася клумба у вигляді ліри, молоденькі ялини та кущі бузку.

Старовинна листівка. Фото з відкритих джерел

1912 рік - здається нічого не змінилося у будівлі театру за перші 10 років. Однак, у нішах фасаду можна побачити бюсти композиторів Михайла Глінки та Олександра Серова, які були подаровані театру від колег із Маріїнського театру.

Цікавою деталлю на цьому фото є також нові повітрозабірники перед театром, відмінних від попередніх: нові технології (всередині знаходиться електрогенератор) та вишуканий дизайн, що повторює елементи декору фасаду будівлі.

Київський театр на фото ательє «Гудшона та Губчевського».

1910-ті: вид на театр з боку вулиці Фундуклеївської. Фото ймовірно було зроблено з вікна верхніх поверхів будівлі Краєзнавчого музею. Трамвайний маршрут №2, курсував вулицею з 1898 року.

Вулиця Фундуклеївська. Фото з відкритих джерел

1917 рік — під час революційних подій у приміщення театру часто проходили з’їзди та конференції. Тут явно рання весна…

За кілька місяців, у червні 1917 під час II військового з’їзду зі сцени опери, в її акустиці голосом Володимира Вінниченка вперше офіційно пролунає назва: Українська Народна Республіка. Саме він зачитає свіжонадрукований оригінал Першого Універсалу українського народу.

Фото з архіву Національної опери України

1918 рік — будівля Національної опери України у короткий час правління Гетьмана Павла Скоропадського.

Фото з архіву Національної опери України

1922 рік — парад на вулиці Володимирській (з 1922 по 1942 — Короленка). На той час, ця вулиця більше підходила для проведення військових парадів, ніж «променадний» Хрещатик.

Трибуни облаштовувалися перед фасадом театру, який тоді мав назву: Держопера імені Карла Лібкнехта.

Фото з архіву Національної опери України

1930-ті роки — після створення у 1932 році Київської області, традиції проводити в опері конференції та партійні заходи продовжувалася.

Фото з архіву Національної опери України

1933 рік — страшний час, коли Україна потерпала від Голодомору…

В опері відбувалися звіти про задачі та результати 2-ї п’ятирічки. Ліра з грифонами на даху закамуфльовані фанерним радянським гербом.

На площі розбивають клумби, праворуч — щось схоже на відкритий майданчик — амфітеатр? І палатка? Машина часу забуксувала, фантазія підкидає різні версії…

Державна опера у 1930-х Фото з відкритих джерел

1936 рік — картина з буклета про Київський оперний театр. Неймовірне поєднання вишуканої архітектури та природної квітучої краси. Автор цієї краси, на жаль, невідомий

Картина з буклету про театр 1936 року. Фото з архіву Національної опери України

1940 рік — Київський оперний театр за рік до початку війни, яка принесе нашому місту важкі втрати та випробування. Декілька разів будівля театру опиниться під загрозою знищення…

Фото з архіву Національної опери України

Листопад 1943 рік — дуже відома світлина з київської хроніки часів війни. Регулювальниця Г. Опенько керує рухом транспорту на перехресті біля Оперного театру.

Фото з відкритих джерел

1944 рік — Київ звільнено від нацистів, трупа повертається до Києва з евакуації в Іркутську. На бічному фасаді можна побачити радянські графіті.

Фото з архіву Національної опери України

1945 рік — Парад Перемоги на вулиці Володимирській. На фасаді портрет Йосипа Сталіна, трибуна облаштована біля будівлі театру.

Фото з відкритих джерел

1949 рік — Театральна площа. Сходи, які ведуть на вулицю Лисенка. На старих фотографіях Києва часто можна побачити це місце.

Фото з архіву Національної опери України

1950 рік — у Києві відродилося мирне життя: квітнуть каштани, розпускаються дерева, кияни гуляють з дітками…

Фото з архіву Національної опери України

1954 рік — урочистості до 300 років Переяславської Ради також проходили в Опері. Портрети вождів та партійна еліта у залі театру…

Фото з архіву Національної опери України

1965 рік — будівля Національної опери з висоти пташиного польоту. А на Театральній площі, тим часом йде будівництво пам’ятника Миколі Лисенку.

Фото з відкритих джерел

1970-ті роки — не лише чарівна весна, але і цікавий приклад тогочасного фотошопу. Будівлю зліва від театру легко впізнати за архітектурними формами, однак знаходиться вона з протилежного боку.

Фото з архіву Національної опери України

1970-ті роки відома світлина Олександра Ранчукова, де дівчата спускаються сходами біля театру на театральну площу. Замість сходів у 1983-88 роках звели прибудову для балетних класів, закулісного буфетного комплексу й амбулаторії.

Фото: Олександр Ранчуков

1978 рік — ще 40 років тому київські зими були більш холодними та сніжними…

Фото з відкритих джерел

Кінець 70-х років — за незвичний колір фасаду, це фото, жартома, називають рожевим. Взагалі, оригінальні кольори будівлі: жовтий — цегли, а сірий — цементу та матеріалів з яких побудовано та декоровано театр у 1901 році.

Фото з архіву Національної опери України

1982 рік — знаменита серія фотографій відомого київського фотографа Миколи Козловського, присвячена Київському театру.

Фото: Микола Козловський

1982 рік — балет «Лісова пісня» Михайла Скорульського на світлині Миколи Козловського. Останній сезон театру, перед реконструкцією будівлі 80-х років.

Фото: Микола Козловський

Глядацька зала та сцена на фото Миколи Козловського. Його світлини є надзвичайно цінним відображенням мистецького життя нашого театру у 70-80 роках минулого сторіччя.

Фото: Микола Козловський

1986 рік — реконструкція театру 1983-1988 років, здійснена за проєктом відомого радянського архітектора Бориса Жежеріна.

Фото з архіву Національної опери України

1987 рік — майстрині реставрують маскарони у глядацькій залі, виготовлені відомим італійським скульптором Еліо Саля.

Фото з архіву Національної опери України

1990 рік — мітинги біля Оперного театру за підтримку державного суверенітету та Незалежності України.

Фото: Історична правда

1995 рік — Будівля Національної опери. На перший погляд — фото досить сучасне, але зліва можна побачити куполи Володимирського Собору без зірочок та яскраво-синього кольору.

Фото з архіву Національної опери України

2001 рік — «Гімн Сторіччю театру»: симфонічний оркестр та головний диригент Володимир Кожухар. Фото з ювілейного буклета Національної опери України.

Фото з архіву Національної опери України

2006 рік - відкрився парк «Київ у мініатюрі». Будівля Національної опери, що представлена серед найвизначніших архітектурних пам’яток нашого міста. Справа самотньо стоїть пам’ятник Миколі Лисенку.

Парк «Київ у Мініатюрі» Фото з відкритих джерел.

2010-ті роки — вечірня будівля театру на фото Олега Жарія. На жаль, цей надзвичайно талановитий фотограф кілька років тому залишив наш світ. Його світлини з вистав нашого театру, майстерно відображають мистецьке життя колективу на початку XXI сторіччя.

Фото: Олег Жарій

2017 рік — підсвітка театру та театральна площа, коли Київ приймав другий конкурс Євробачення.

Опера перед Євробаченням у 2017. Фото з відкритих джерел.

2018 рік — ялини перед театром, які також вже стали історією. Після останньої реконструкції площі перед театром їх замінили на платани. Ялини з’явилися ще 1901 році, за ці роки їх змінили вже 3 покоління цих дерев…

Фото з архіву Національної опери України

2020 рік — Національна опера України до початку реставрації фасаду. Світлина зроблена з радянського будинку навпроти, якого часто критикують за невиразність архітектурних форм.

Фото з відкритих джерел

2021 рік — реконструкція фасаду будівлі Національної опери України, здійсненого у межах програми Президента України «Велике будівництво».

Фото: Борис Корпусенко

У матеріалі використані світлини з архіву Національної опери України, старовинні листівки, фотографії Миколи Козловського, Олександра Ранчукова, Олега Жарія, Олександра Шкурдюка, а також фотографії з відкритих джерел.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»