Майстриня пропонує одну з вулиць Києва назвати іменем П’єра де ля Фліза

Майстер народного декоративного мистецтва Олена Мединська. Фото: НМУНДМ
Майстер народного декоративного мистецтва Олена Мединська. Фото: НМУНДМ

Олена Мединська популяризує ім’я лікаря-етнографа початку ХІХ століття. За його малюнками вона створила колекцію ляльок.

У межах виставки «DIALOGUE OF THE CENTURIES: DNA of Ukrainian Avant-Garde and Modern», що триває у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, майстриня вишивки Олена Мединська презентувала особливий проєкт. Ляльки, одягнуті так, як зображено на малюнках французького лікаря де ля Фліза.

ХТО ТАКИЙ ДЕ ЛЯ ФЛІЗ

«На жаль, ім’я Домініка П’єра де ля Фліза у нас мало хто знає. Французький лікар потрапив в Україну під час воєнної кампанії Наполеона I Бонапарта. Військовий хірург створив надзвичайно цінні етнографічні замальовки. Завдяки йому ми знаємо, як жили селяни та міщани Київської губернії. Популяризація його постаті — це чудовий приклад культурної дипломатії між Україною та Францією», — вважає Олена Мединська.

Сама вона мешканка Кропивницького, проте вважає, що ім’я цього видатного вченого треба увіковічити у столиці України. Наприклад, назвати його ім’ям одну із вулиць.

«Зараз у столиці триває процес перейменування багатьох вулиць. Думаю, це гарна нагода, аби на карті Києва з’явилося ім’я де ля Фліза — він це заслужив», — продовжує мисткиня.

Народився Домінік у французькому містечку Нансі в 1787 році. Вирішив продовжити справу батька й обрав професію лікаря. Згодом став капітаном армії Наполеона Бонапарта та під час французько-російської війни 1812 року потрапив у полон, в якому познайомився з українцем Василем Гудовичем. Той був нащадком козацького старшинського роду та генерал-лейтенантом російської армії. Домінік одружиться з племінницею Гудовича — Софією Маркевич.

Завдяки протекції впливового родича, Фліз став лікарем Державних маєтностей Київської губернії. А у 1831-1838 роках очолював Економічну лікарню графині Олександри Браницької у Білій Церкві. 10 000 щеплень від віспи та 247 врятованих від холери — стільки встиг зробити Домінік де ля Фліз за сім років роботи лікарем.

Чорнобиль. Малюнок де ля Фліза
Вишгород. Малюнок де ля Фліза
Совки. Малюнок де ля Фліза
Київ. Звіринець. Малюнок де ля Фліза

Де ля Фліз замалював 180 сіл Київської округи з детальною статистикою кожного села. Залишив малюнки історичних пам‘яток, які були зруйновані радянською владою у 1930-х роках, а також під час Другої світової війни. Наприклад Медведівський монастир, що був неподалік Чигирина чи вежу Святослава в Мошнах на Черкащині, малюнок передмістя міста Чорнобиля та інші. До слова, у альбомі є села довкола Києва, які місто з часом поглинуло: Звіринець, Совки, Біличі, Борщагівка, Мишоловка.

«Він залишив на своїх малюнках Київщину такою, яку ми більше ніколи не побачимо. Україна стала для нього новою батьківщиною, яку він любив — це видно з його творів. Тому і треба вшанувати його пам‘ять», — впевнена Олена Мединська.

ЛЯЛЬКИ, ЯКІ ДЕМОНСТРУЮТЬ ОДЯГ

Олена Мединська — майстриня, яка відтворює автентичні народні ляльки. Відкривши для себе альбоми де ля Фліза вона вирішила створити колекцію ляльок у одязі, як на малюнках етнографа. Зараз у її колекції 15 фігур у чоловічому та жіночому одязі.

Лялька Олени Мединської створена за малюнком де ля Фліза
Мешканці Обухівщини. Малюнок де ля Фліза
Ляльки Олени Мединської створені за малюнком де ля Фліза
Лялька Олени Мединської створена за малюнком де ля Фліза
Ляльки Олени Мединської створені за малюнком де ля Фліза

«Де ля Фліз дуже детально описував те, як вдягалися селяни у кожному регіоні — натільні сорочки, спідниці, фартухи, свитки — тканини з яких це все шилося, особливості головних уборів та взуття. Крім того, надзвичайно цінними є його кольорові ескізи. Саме за ними я і створювала свої моделі», — пояснює пані Олена.

З особливою прихильністю французький лікар описував мешканців Київщини. Зазначав, що околицях Києва жінки та дівчата носять сорочки з тонкого полотна з довгими й широкими рукавами, прикрашені майстерно вишитими червоними узорами. Він відзначав порядок і елегантність одягу, який носять селянки, особливо біля Києва, Василькова, Черкас і Звенигородки.

Для своїх ляльок пані Олена відтворила цей одяг. Цікаво, що про майновий стан людей у той час найкраще свідчило взуття. Багатші люди мали кольорові чоботи, а бідніші — чорні. Хоча, наприклад, на Київському Поліссі найпопулярнішими були личаки — плетені з вербової чи липової лози. До речі, ляльки пані Олени теж мають різнокольорові сап’янці.

КОЛИ ОЖИВАЮТЬ СТАРІ ВІЗЕРУНКИ

Про рівень майстерності й дослідницького хисту Олени красномовно свідчать роботи, створені за ескізами народних майстрів декоративного розпису Ганни Собачко-Шостак, Параски Власенко та Євгенії Прибільської. Ряд вишитих гладдю робіт були представлені в залі музею у експозиції проєкту «DIALOGUE OF THE CENTURIES: DNA of Ukrainian Avant-Garde and Modern».

Вишивка Олени Мединської
Вишивка Олени Мединської

Чимало із цих робіт створені під час повномасштабної війни. На презентації показувала вишивку — відтворений малюнок до видання «Українська народна пісня» що вийшло у видавництві «Мистецтво» у 1930-х роках. Це унікальне видання у оформленні якого брав участь художник Василь Кричевський. Кожна із пісень супроводжувалася оригінальною заставкою — графічною перемальовкою орнаментальних мотивів з народних розписів, вишивок, кераміки, килимів, а також оригінальні малюнки народних майстрів, зокрема Параскеви Власенко. Саме вона створила орнамент для суперобкладинки з квітами та птахами.

«Ще декілька років тому побачила цей збірник у бібліотеці у відділі мистецтв, і він мене зачарував. Одразу ж вирішила, що вишию композицію із обкладинки, так вона мені сподобалася. А особливо кольори. Отак спочатку відтворила композицію у розмірі один до одного. Коли у ОУНБ ім. Дмитра Чижевського у Кропивницький приїжджала Світлана Махонько із проєктом „Українська спадщина“, то вирішила приєднатися до цієї ініціативи. А згодом презентувала цю роботу для експозиції», — розповідає Олена Мединська.

Вишивка Олени Мединської за ескізом Параски Власенко
Кожна із пісень супроводжувалася оригінальною заставкою

Для проєкту вона вишила і інші роботи, зокрема за малюнками Ганни Собачко-Шостак — української майстрині декоративного розпису, чиї твори підкорили Париж та Нью-Йорк.

До слова, виставка показала, що майстрині продовжують творити та зберігати, переосмислювати народні традиції навіть в умовах війни. І наче показують, що наші воїни не тільки обороняють землю, вони обороняють і збереження культури — нашого неоціненного спадку.

Нагадаємо, у Франції представили виставку українських ляльок, яких вивезли з-під обстрілів.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»