Треба їхати, бо там люди: історії водіїв, які евакуювали цивільних з Київщини. ВІДЕО
Мер Києва Віталій Кличко поділився історіями двох водіїв КП «Київпастранс».
Мовиться про співробітників автобусного парку № 8, що на Лук’янівці, 63-річного Анатолія Жеребу та 46-річного Андрія Федорова.
Анатолій Жереб працює водієм понад 30 років, Андрій Федоров — понад 20 років. До війни чоловіки обслуговували міські маршрути «Залізничний вокзал — Харківська», «Деміївська — «Залізничний вокзал», «Деміївська-Васильківська», а також один з маршрутів на Троєщині.
Від початку широкомасштабного вторгнення російських варварів чоловіки здійснили не один евакуаційний маршрут для порятунку цивільного населення з Бучі, Гостомеля та Ворзеля.
«Щодня ми збирали колону автобусів з супроводженням ДСНС, карет швидкої допомоги та поліцією, яка супроводжувала нас до останнього блокпосту української армії. Вивозили як цивільних, так тих бучанців, які знаходились в лікарні. Усі автобуси були повні, а за вікном війна…», — каже Андрій Федоров.
Кожен з них врятував життя щонайменше сотні українців. Ризикуючи своїм життям, під обстрілами окупантів. Так сталося з Анатолієм Жеребом.
«Люди тікали, бо там бомбили. Автобус був увесь в людях, весь забитий. Бувало що й їхав пустим. На диво, саме тоді біля мого автобуса якось почався обстріл. Пізніше 30 метрів від мене розірвався снаряд.
В очах темніло. Осколки потрапили в голову та ноги. Я був весь у крові. Витерся та хотів їхати, але не зміг: в автобуса пробило колеса…», — згадує Анатолій Жереб.
Кількома хвилинами пізніше проїжджав Андрій Федоров. Він допоміг колезі врятуватися — витягнув його з автобуса, забрав його документи та відвіз до найближчої швидкої.
«В моєму термосі дотепер залишилися осколки від того страшного вибуху. Коли товариш мене забрав, я вхопив того термоса з собою, щоби вдома показати дітям, онукам. Мовляв, трохи був на війні», — продовжує Анатолій Жереб.
Чоловіки зізнаються: по-іншому вчинити не могли. Не могли втекти, не могли не вийти на роботу.
«Там люди і їх треба забирати!» — згадує свої думки під час евакуації Анатолій Жереб.
У столиці багато людей, яки наближують нашу перемогу. Один з них — Володимир.
Кияни, особливо мешканці Нивок та Виноградаря, пам’ятають жахливі ракетні удари та пожежі, які супроводжували атаки на ТРЦ Retroville. Тоді здавалось, що армагедон вже настав… Але у суцільному вогні, під загрозою нових обстрілів, треба було гасити пожежу та — головне — шукати людей. І це робила команда за участю Володимира Сковородки. Сьогодні його колеги кажуть, що такі пожежі бувають раз на десять років…
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»