У столиці допомагають українцям, які пережили трудове рабство

У реабілітаційному центрі МОМ потерпілі можуть проживати 10-14 діб. Фото: МОМ
У реабілітаційному центрі МОМ потерпілі можуть проживати 10-14 діб. Фото: МОМ

У Києві працює реабілітаційний центр Міжнародної організації з міграції для постраждалих від торгівлі людьми.

Центр створили для жінок і дітей, однак згодом МОМ також почала надавати допомогу чоловікам, постраждалим від експлуатації. Враховуючи потреби конфіденційності клієнтів, адреса центру не розголошується.

Про те, хто може отримати допомогу у Центрі, розповіла Ольга Щербатюк, лікарка-адміністраторка Медичного реабілітаційного центру МОМ.

— Пані Ольго, скажіть, будь ласка, на яку допомогу можуть розраховувати постраждалі?

— На сьогодні медичний реабілітаційний центр МОМ надає допомогу постраждалим від торгівлі людьми та експлуатації, людям, проти яких скоїли гендерно-обумовлене насилля, та людям, які зазнали різних травм внаслідок війни.

Персонал має можливість надавати всі необхідні медичні, психологічні, соціальні консультації та проводити лікування пацієнтів під одним дахом у дружній атмосфері.

У разі необхідності можливе перенаправлення на спеціалізоване обстеження і лікування до профільних спеціалістів чи медичних установ. Пацієнти центру отримують допомогу психолога і психотерапевта, направлену на усвідомлення своїх потреб, ранжування пріоритетів, використання внутрішніх ресурсів, уміння звернутись за допомогою, розв’язання проблем особистості.

У центрі надають допомогу і чоловікам

— Скільки часу можуть перебувати люди у центрі? Це жінки?

— Середній термін перебування в медичному реабілітаційному центрі МОМ становить 10-14 діб. Однак до кожного випадку підхід індивідуальний. Час перебування може скоротитися до трьох днів, коли людина проходить обстеження, встановлюється діагноз, призначається подальше лікування вдома. Або ж у разі необхідності термін перебування в центрі може буди подовжено максимум до півтора місяця. Під час виписки пацієнти отримують епікриз, який містить діагноз, результати обстежень, опис отриманого лікування, рекомендації лікаря щодо подальшого лікування та оздоровчих заходів.

На сьогодні надаємо допомогу жінкам, дітям і чоловікам. Центр одночасно може розмістити 14 осіб.

— Як можуть отримати послуги у центрі кияни?

— Кияни можуть отримувати допомогу як стаціонарно, постійно перебуваючи в центрі, так і амбулаторно: пройти обстеження, процедури в першій половині дня і повернутися додому. Щоб отримати допомогу не лише медико-реабілітаційного центру, але й інші види допомоги МОМ, необхідно звернутись на Національну гарячу лінію МОМ із консультування мігрантів та протидії торгівлі людьми 527.

— З яких регіонів найбільше звертаються?

— До нас звертаються люди з різних регіонів України. На сьогодні відділ допомоги і захисту мігрантів МОМ через партнерські неурядові організації надає допомогу людям у 18 регіонах України.

Оскільки допомога надається на конфіденційній основі, правоохоронні органи чи юристи в центр не допускаються. Якщо є необхідність такого контакту, то він відбувається за межами центру. У рамках програми допомоги МОМ може надавати послуги адвоката на етапі досудового слідства та протягом судового розслідування.

У центрі є окрема кімната для роботи з психологом.

У центрі роблять комплексні обстеження

— В Україні триває дискусія про те, як говорити про сексуальне насильство під час війни. Як доносити до аудиторії інформацію про ці злочини?

— Слід керуватися головним принципом — не нашкодь. Перш за все, слід уникати розголошення особистої інформації — і йдеться не лише про ім’я чи прізвище, голос, обличчя (які варто змінювати з міркувань захисту). Іноді, особливо, коли йдеться про маленькі населені пункти, героїв сюжетів чи матеріалів можуть ідентифікувати за іншими ознаками — як от, «мати 3 дітей, що працювала аптекаркою»… Те саме стосується відеоматеріалів, коли самих постраждалих не показують, а наприклад знімають будинок чи вулицю, де вони мешкають.

Вкрай важливо уникати сенсаційності (сексуалізації) і розголошення обставин злочину в усіх деталях, адже таким чином продовжується травматизація як потерпілих, так і суспільства загалом.

Важливо утримуватися від гендерних стереотипів: переважно, висвітлюється насильство щодо жінок, хоча від цієї наруги є багато потерпілих чоловіків. Також варто вживати нейтральну лексику: постраждалі від сексуального насильства під час війни (не зґвалтування), постраждалі/потерпілі (не жертви чи сексуальні рабині).

Коли ми говоримо про цю складну і чутливу тему, важливо, щоб історія фокусувалася на надії/покращенні стану потерпілих. Варто уникати говорити про потерпілих як про безпорадних жертв, а робити акцент на їхній стійкості і здатності відновлюватися після пережитого.

У центрі працюють професійні психологи

— Є історія, яка вам запам’яталася?

— Так, вона трапилася кілька років тому. І дуже добре ілюструє те, як легко потрапити у трудове рабство. Галина була розлученою, проживала в селі, одна виховувала дитину та займалась господарством. Вона працювала в цеху, часто бралася за додаткові підробітки, однак грошей в родині не вистачало. Разом зі своєю сусідкою Галина вирішила шукати можливості поїхати на заробітки за кордон. На автовокзалі побачила оголошення про фірму, яка надає послуги з працевлаштування, прийшла в офіс і подала заявку.

Згодом Галині з сусідкою зателефонував посередник та розповів, що має для них гарну роботу в Підмосков’ї, на заводі з виробництва свічок. Пропонувалась робота із 9-ої до 18-ої години, з двома вихідними днями та проживанням в гуртожитку. Харчування два рази за рахунок заводу, заробітна плата — 800 доларів та преміальні за понаднормові (за бажанням). Було зазначено, що робота офіційна, а в перший місяць у заробітчан вирахують 20% за оформлення документів.

Після перетину кордону посередник зібрав всі паспорти. На місці побачили, що це не велика фабрика, а просто невеликий цех. Замість обіцяного гуртожитку всіх заселили у «вагончики» без зручностей. Робота була виснажливою, монотонною. Працювали по 14-16 годин.

З кожним днем ставало ще важче — від їжі швидкого приготування у Галини були проблеми зі шлунком, від задушливого приміщення сильні головні болі, а ліків не було. І вибір у заробітчан був не великий — або працювати, або бути побитим.

Працювали майже три місяці, їх відпустили тільки тоді, коли на завод привезли нових. Управитель віддав паспорти та по 3 тисячі російських рублів і сказав, щоб звертались по зарплату до посередника. Та пригрозив, якщо розкажуть комусь про його бізнес, то він знає їхні адреси і їх знайдуть та покарають. Всіх заробітчан вивезли до залізничного вокзалу, звідки вони добиралися додому, не маючи грошей навіть купити їжі.

— Як допомогли цій жінці?

— До медичного центру МОМ Галина приїхала з постійними болями в спині та шлунку. На шкірі час від часу з’являлись висипання. Артеріальний тиск постійно коливався від низького до високого. Були тривога, дратівливість, порушення сну. Галина втратила віру в себе, в людей і своє майбутнє. Однак після проведеного медичного і психотерапевтичного лікування її стан значно покращився. Болі більше не турбували, стабілізувався артеріальний тиск, внормувались емоції та сон. А головне, що знову з’явився сенс життя.

Продовжуючи спілкування з психологом, Галина усвідомила свої сильні сторони, сформувала бачення свого майбутнього і нові перспективи та зрозуміла, що вона не одна в цьому світі. Їй придбали ортопедичний пояс, оскільки проживаючи в селі, була потреба працювати в городі і домашньому господарстві. Під час від’їзду додому Галина отримала ліки для продовження лікування вдома. Згодом вона влаштувалася на роботу, життя налагодилось фізично, психологічно, соціально і матеріально.

У разі необхідності людей, що звернулися до центру, перенаправляють на спеціалізоване обстеження

— Чи передбачена якась психологічна підтримка для співробітників центру — робота, як розумію, психологічно непроста.

Персонал Центру пройшов навчання з питань протидії торгівлі людьми, з питань принципів допомоги постраждалих від гендерно-обумовленого насильства, вимог щодо конфіденційності в роботі з постраждалими та питань безпеки. Враховуючи особливості роботи в колективі практикується взаємодопомога та надається супервізійна психологічна підтримка на вимогу.

-Через війну допомоги потребуватиме велика кількість людей. Куди можна звертатися?

Для додаткової інформації з питань влаштування до Реабілітаційного центру потрібно звертатися на гарячу лінію представництва МОМ в Україні — 527 або 0 800 505 501 (приймання дзвінків щодня з 8:00 до 20:00).

До слова, у Києві Для постраждалих від насильства у місті працюють дві кризові кімнати: першу відкрили на правому березі у травні, а другу на лівому — у листопаді 2021 року. Аби вберегти від кривдників, адреси кімнат не розголошують. Потрапити туди може кожна людина, викликавши поліцію, або звернувшись особисто до соціальних служб, які підготують направлення.

Усі фото — пресслужби МОМ.

Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»