Тероборона та бойові частини продовжують захищати Київ, — інтерв’ю з Михайлом Щербіною

Як вони діють, чи готові захистити столицю та як стати до їх лав «Вечірньому Києву» розповів заступник директора Департаменту муніципальної безпеки КМВА Михайло Щербіна. Говорили також про навчання населення основам національного спротиву та згадували перші дні війни.

ЗАПИСУВАТИСЯ ДО ТЕРОБОРОНИ ПРИЙШОВ ГРОМАДЯНИН ЯПОНІЇ З ПЕРЕКЛАДАЧЕМ

— Михайле Юрійовичу, ви відчували, що буде війна?

— Як людина військова, я знав, що війна буде, особливо після заяви путіна про визнання ЛДНР у межах їх областей. Те саме казали й мої знайомі військові. Був готовий до подій, склав тривожну валізу для сім’ї та відправив їх з Києва у перший день атаки на столицю. Сам же пішов на роботу.

Головне завдання в той день було надати допомогу у призові на військову службу в тероборону. Перший день плавно перейшов у другий, й так чотири дні поспіль ми приймали до лав оборонців столиці киян. У гігантських чергах стояли чоловіки та жінки віком від 18 до 75 років. Запам’ятався не молодий японець, який прийшов записуватися до лав захисників України та привів з собою перекладача, бо не розумів української.

Черга стояла чотири дні, не дивлячись на прильоти по Києву, часті завивання повітряної тривоги. Спочатку ми офіцерами спускалися до бомбосховища, а коли виходили то бачили, що люди стоять, не ховаються — бояться втратити місце в черзі. Я тоді й просив, й пояснював, що треба спуститися у сховище, наказував, кричав — все одно стоять. Тоді ми й самі перестали ховатися. Слава Богу, що в ті дні ворог не вдарив по центрах комплектування!

— За яким принципом видавали зброю?

— Процес був дуже спрощений. Кияни підписували контракт з бригадою тероборони, їх оформлювали на військову службу, а потім видавали зброю. Кожен приходив з паспортом, військовим квитком, кожному визначали спеціальність, з урахуванням досвіду та побажань громадянина. Єдине, що були проблеми з медоглядом, на який не було часу. Тому довіряли на слово про стан здоров’я.

Таким чином й сформувалася бригада тероборони столиці, що стала найбільшою в Україні, адже за ці дні в Києві прийняли майже втричі більше людей за існуючий її штатний розклад.

На сьогодні рішенням командування ЗСУ у Києві сформовано вже дві бригади тероборони. Інша річ, що більшість з новобранців не мала бойового досвіду, а деякі взагалі не служили в армії.

ЧОМУ НИНІ НАВЧАЮТЬ КИЯН

— Що ж з тими, хто не потрапив до тероборони?

— Скажу так: кожен, хто має бажання захищати Батьківщину, може вирішити питання. Не одразу, але знаходить своє місце або у ТрО, або у бойових бригадах ЗСУ.

У перші дні багато з тих, хто не потрапив до тероборони, пішов до інших частин ЗСУ. Звісно, не всіх одразу беруть у ЗСУ, адже в Центрах комплектування та соціальної підтримки (колишніх військкоматах) в першу чергу беруть військовозобов’язаних з бойовим досвідом та за дефіцитними військовими спеціальностями — артилеристів, танкістів, снайперів, саперів, зв’язківців, медиків тощо.

Але настає час, коли Центри комплектування отримують завдання щодо набору в резервні підрозділи, після чого новобранців направляють на підготовку.

У нас зараз формуються нові підрозділи, в тому числі й у теробороні.

— Розкажіть, будь ласка, про навчання.

— Для тих, хто не потрапив до лав ТрО, ми силами Департаменту муніципальної безпеки вже з перших днів організували курси підготовки. Люди могли отримати навчальну підготовку, опанувати навички володіння автоматом, поведінки в бойових умовах, основи парамедичних знань.

Тих, хто показував кращі результати, рекомендували командирам батальйонів для поповнення. І, як правило, їх всіх брали.

— Як організовували блокпости і хто на них чергував?

— Чергування на великих блокпостах організовували командири батальйонів тероборони. Але по місту були блокпости, які створювали загони самооборони, наприклад, будинків, або житлових кварталів. Й у цьому була логіка. Люди планували захищати свій мікрорайон, підтримувати там порядок. От вони чергували у цивільному одязі, з особистою зброєю. Трохи згодом на основі Закону України «Про основи національного спротиву» з таких квартальних формувань органічно склалися Добровольчі формування територіальних громад (ДФТГ).

ДОБРОВОЛЬЧІ ФОРМУВАННЯ ПРИЄДНАЛИСЯ ДО ЛАВ ЗСУ

— Що з ДФТГ відбувається нині?

— На сьогодні у столиці понад 40 ДФТГ зі складом близько семи тисяч осіб, і це, певно, найбільша кількість в Україні. Під час оборони Києва ДФТГ також виконували бойові завдання — виїжджали в Ірпінь, в Бучу, Бровари. Більшість цих бойових добровольчих формувань сьогодні вже стали військовими підрозділами, цілими колективами влилися в ЗСУ, Нацгвардію. Інші ДФТГ виконують завдання замість підрозділів ТрО, які пішли на фронт.

Зазначу, що членам добровольчих формувань, хто має роботу, бізнес, рекомендували приносити користь економіці країни, повернутися на робочі місця. Але, підкреслю, ніхто нікого не розпускав, адже ситуація не сприяє розслабленню. Всі повинні бути готові до оборони міста.

— Нині ДФТГ також навчаються?

— Так. Як і тероборонівці, яких, насамперед, тренують досвідчені інструктори із ЗСУ. Київська міська військова адміністрація організувала свій навчальний центр, має спеціальні об’єкти на території міста для тренувань. Підрозділи тероборони, ДФТГ, що залишилися у Києві, також проходять бойову підготовку в наших центрах. Це дає людям впевненість в собі, готовність до виконання бойових завдань. Багато хто після вишколу звертається до військкоматів, йдуть на службу у бойові частини армії.

— Чи проводяться заняття з населенням столиці?

-Це ще один напрямок роботи, який буде посилюватися у столиці згідно із Законом «Про основи національного спротиву». Адже це завдання для всіх місцевих райдержадміністрацій — підготовка населення до національного спротиву. В кожному районі діятимуть навчальні центри, в першу чергу для жінок, для старшокласників, для чоловіків поважного віку, що живуть в цих районах. Вони вивчать надання першої медичної допомоги, основи цивільного захисту, як діяти в умовах обстрілу, хімічної загрози, окупації.

ЛІНІЮ ОБОРОНИ СТОЛИЦІ ТРИМАЮТЬ НАВЧЕНІ ПІДРОЗДІЛИ

— Які потреби є у тероборони нині?

— Є декілька рівнів потреб. Ті підрозділи тероборони, що відправляються на фронт, вже мають і каски, і бронежилети з формою, але відчувають нестачу зброї: стінгерів, NLAW тощо. Але це волонтери привезти не можуть. Тому на численні запитання «чим допомогти?» відповідаємо, що квадрокоптери, спорядження, тактичні окуляри приймаємо. Взагалі кожен підрозділ має індивідуальні запити: комусь комплект автогуми треба, комусь — тепловізор. Загальна необхідність — безпілотники. Це «очі» армії, запорука успіху. Завдяки волонтерам, на сьогодні наша армія краще оснащена ними, ніж агресор. Але вони стали витратним матеріалом, тому їх треба багато.

Ще один рівень потреб — потреби підрозділів, що залишилися у Києві. Тут теж є місце для зусиль волонтерів: бронежилети, каски, форма, взуття, тепловізори, окуляри, наколінники — все, що можна безперешкодно ввезти через кордон.

Завдяки тому, що Київрада своєчасно затвердила програму фінансування ТрО, ми теж маємо кошти на закупівлю необхідного для бойових підрозділів.

— Запитання від киян: чи надійна лінія оборони навколо столиці станом на сьогодні?

— Лінія оборони Києва побудована, вона нарощується й укріплюється. Місто сьогодні захищають як бойові частини, так і сили тероборони — кожен має свій рубіж.

Раніше «Вечірній Київ» розповів те, як та з чого будували захисні споруди Оболоні.

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»