Як подолати синдром фантомного сигналу тривоги
Багато людей нині скаржаться, що чують звуки сигналу тривоги, якого насправді немає.
Понад 70 днів у всіх регіонах України люди чують «виття», яке сповіщає про небезпеку. Хтось біжить до погреба, хтось у підвал у багатоквартирному будинку, а інші — ховаються за двома стінами. Ці прості правила врятували вже не одне життя, як свідчать ті, хто перечекав обстріл і вийшов зі сховища, а власний під’їзд чи дім не впізнав…
«Тривога» буде лунати доти, доки буде зберігатись небезпека для громадян.
Але останнім часом люди скаржаться, що звичайні побутові звуки під час війни перетворилися на ворогів: у гудінні бойлера чуються ворожі літаки, свистіння чайника нагадує повітряну тривогу, а кроки сусідів зверху — ракетні удари. А іноді в голові, навіть у повній тиші, лунає звук, що закликає бігти до безпечного місця.
Психологи кажуть, що кожен пережитий стрес, викликаний загрозою для життя, може спричинити посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Адже наш мозок у таких умовах працює на всі сто відсотків і застосовує всі органи чуття, щоб вчасно вловити тривожні дзвіночки та дати можливість врятуватися.
Важливо знати, що з вами не відбувається нічого екстраординарного. Синдром фантомної сирени зараз — це нормально. Це не означає, що людина збожеволіла, це, скоріше, захисна реакція організму на сильний стрес, пов’язаний із загрозою життю.
Як подолати синдром фантомної тривоги?
Лікарі радять: для початку — поверніться до реальності. Добре працює техніка «заземлення» — перелічіть предмети навколо, назвіть кілька звуків, запахів, кольорів та текстур, які вас оточують. Або ведення щоденника — буде легше, якщо накопичені емоції будуть перенесені на папір.Корисно також подихати свіжим повітрям та вмитися холодною водою — так фокус свідомості перейде з емоцій до фізичних відчуттів.
Корисно задовольнити потреби власного тіла — попити води, поїсти, за можливості поспати або зробити кілька вправ. Не варто ізолюватися та не ховати свої емоції. Кажуть, що дієвим є наступний лайфак: вимовляти вголос «мені страшно», «я злюся», «я ненавиджу» та будь-які інші характеристики емоцій. Важливо залишатися в контакті з людьми, обійматися, ділитися переживаннями, щоб вони не накопичувалися. Це допоможе легше переживати стресові моменти.
Щоб заспокоїтись, варто підготувати план на випадок, якщо екстрена ситуація все ж станеться. Перевірте тривожну валізку з необхідними речами, обговоріть з людьми план на випадок евакуації, розподіліть обов’язки.
Як з дітьми говорити про військову агресію? Обіймати, говорити, робити руханки, відвертати увагу й пам’ятати головне правило: «Спокійні батьки — спокійні діти».
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»