У боях за Україну загинув кіборг-десантник Руслан Боровик
До загибелі 41-річний Руслан Боровик із позивним «Багдад» працював керівником культурних проєктів у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО при КМДА.
Руслан Боровик — знаний військовий та порядний патріот України. За своє життя чоловік двічі брав участь місіях в Іраку та мужньо пройшов пекло у Донецькому аеропорті у 2014-2015 роках.
А від першого дня повномасштабної війни, боєць пішов обороняти Батьківщину у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Втім, цього тижня, за кілька днів після свого останнього Дня народження, Руслан Боровик загинув у боях на сході…
Кіборга добре знають у столиці: він активно підтримував родини загиблих захисників у війні з росією та працював у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО при КМДА.
Заступниця голови КМДА Марина Хонда згадує, що Руслан Боровик був неймовірною людиною, патріотом, прекрасним батьком, професійним фотографом.
«Кілька останніх років працював у нашому Центрі допомоги учасникам антитерористичної операції, де допомагав таким самим ветеранам», — зазначила Марина Хонда. — «Руслану був всього 41 рік. На жаль, війна забирає найкращи. Щирі співчуття рідним і близьким. Спочивай з миром, Руслан».
Нині колеги постять світлини усміхненого і життєрадісного Руслана та підписують, що «він обіцяв себе берегти».
«Болить… Чому забирають найкращих? Руслане, ти ж обіцяв берегти себе…», — написала у своєму фейсбуці Юлія Цепун, начальниця відділу територіальної оборони у Київському міському центрі допомоги ветеранам АТО.
Друзі Руслана пишуть, що аж ніяк не уявляли Перемогу без захисника у порадній формі на Хрещатику. У всіх болить…
«Як тепер уявляти Перемогу та парад без Руслана, який крокує по Хрещатику з прапором? Як тепер фіксувати сучасну історію без його світлин? Просто жалію, що так мало часу знаходилось, щоб наспілкуватись. Його позитив і внутрішнє світло завжди при зустрічі відкривало всередині щось найкраще…», — написала у своєму фейсбуці журналістка Андріана Біла.
У мирному житті Руслан Боровик захоплювався фотографією. Роками раніше понад сто знімків захисника були представлені на виставці у Верховній Раді, він також виставляв свої роботи у Колонній залі КМДА. Тоді герої його фото були згорьовані матері, які втратили своїх синів, і воїни, які повертаються до життя після тяжких поранень з 2014 по 2015 роки.
Восени минулого року журналісти «Вечірнього Києва» мали за честь поспілкуватися особисто з Героєм та зробити спільно з ним матеріал до Дня захисників і захисниць України.
Врівноважений, усміхнений, зі світлом в очах, надійний — таким його знали рідні та колеги, таким він запам’ятався і нам.
«За свої 40 років побачив дві війни — в Іраку та в Україні. І якщо до Іраку йшов через відсутність роботи, то до російсько-української війни долучився свідомо. Ще під час Революції Гідності, допомагав грошима, ліками та одягом активістам. А одразу після анексії Криму, пішов захищати кордони України у складі 95-ї бригади. До двох місяців ми були в резерві й постійно питали, коли нас відправлять на передову. Пам’ятаю, як один знайомий полковник мені сказав: „Не хвилюйся, на твій вік війни вистачить. Все тільки починається…“ Я запам’ятав ці слова…» — говорив тоді Руслан.
Світла памʼять воїну, в якого залишилась дружина та дві маленькі донечки… Сумуємо разом з вами.
Герої не вмирають!
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»