Киянка на час війни віддала свою трикімнатну квартиру біженцям з Краматорська

Галина Ван. Колаж: Даша Гришина
Галина Ван. Колаж: Даша Гришина

Редакція «Вечірнього Києва» сподівається, що історія киянки Галини Ван надихне всіх, в кого є можливість запропонувати українцям з пекельних воєнних точок тимчасово пожити у власній оселі, зробити це. Адже хто як не ми допоможемо один одному.

КУПІВЛЯ КВАРТИРИ ТА НЕЗВАНА ВІЙНА

За рік до війни велика родина киянки Галини: чоловік та троє дітей купили трикімнатну квартиру у Святошинському районі столиці.

Раніше сімʼя жила на дачі, проте, як зʼявилася можливість — придбали власне житло у Києві.

У новому помешканні зробили ремонт та тільки-но почали обживатися, як прийшла війна.

«У нашому будинку не було підвалів, тож ми поспіхом зібрали речі та паспорти, і поїхали на Полтаву до знайомих мого чоловіка, в яких є безпечне укриття на випадок обстрілів», — розповідає «Вечірньому Києву» Галина Ван.

Галина Ван та її родина. Фото: архів киянки

А згодом родина виїхала за кордон:

«Мій чоловік з Китаю, проте вже 24 роки живе в Україні. І 6 березня ми вирішили заради безпеки на деякий час разом із китайською делегацією виїхати. За десять днів обʼїздили сім країн. І усюди нам були раді. Усюди нас ніби чекали. Ви навіть не уявляєте, як сильно нас підтримують по всьому світу, який з нами й за нас!», — каже пані Галина.

Власне, заряджаючись цією підтримкою, киянка захотіла поділитися теплом із тими, хто його найбільше потребував.

ВИПАДКОВИЙ ПОСТ ТА БАЖАННЯ ВІДДАТИ СВОЮ КВАРТИРУ

Гортаючи стрічку у фейсбуці, Галина прочитала пост, в якому біженка просила допомогти їй із житлом у Києві.

«Проте, у коментарях дівчину зацькували. Мовляв, їдь на Захід або напрошуйся у Межигірʼя, я якому знайдеться місце всім. Я цього не зрозуміла. В середині мені стало боляче. Як? Як схоже можна зараз промовляти та, навіть, думати. Нині кожен потребує допомоги. А якщо не сьогодні, то завтра», — зі сльозами на очах каже киянка.

Тієї ж хвилини Галина опублікувала пост, в якому зазначила, що на час війни віддасть ключі від своєї оселі тим, хто нині перебуває в гарячій точці та немає куди їхати. Про жодні гроші не було й мови.

Чекати довго не довелося. Галині тут же написала мешканка вщент зруйнованого Маріуполя. В жінки більше не було будинку. Як, власне, і життя в рідному місті.

Галина зраділа, що може допомогти та погодилась тимчасово віддати квартиру. Потім вони ще довго переписувались, оскільки через війну у них зʼявилося так багато спільного…

Втім, доля розпорядилася інакше: жінка не змогла евакуюватися з Маріуполя. Дізнавшись це, Галина опублікувала допис, в якому наголосила: «Здам безплатно свою трикімнатну квартиру багатодітній родині з гарячої точки».

«Квартира немає пустувати. Мені та моїй родині є де жити. Тому я хочу, щоб і в інших був дах над головою. Бодай тимчасовий», — ділиться Галина.

За кілька хвилин після публікації, мешканці знайшлися. Це була велика сімʼя з Краматорська. Того самого, де вбили 52 дорослих та дітей, які мріяли вибратися з пекла. Мріяли більше не просинатися посеред ночі від вибухів. Та врешті, мріяли жити.

«Родині з Краматорська пощастило виїхати звідти — на момент публікації мого допису вони вже були в Києві. Тож діло залишалось за малим — віддати ключі», — продовжує киянка.

Наступного дня брат Галини зустрівся з біженцями, показав оселю та віддав ключі.

НА ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ СУМКИ ВЖЕ СКЛАДЕНІ

Нині родина з Краматорська живе у безпеці та комфорті завдяки небайдужості та доброму серцю киянки Галини, яка нині знаходиться закордоном і сильно сумує за Батьківщиною.

«У кожного члена моєї родини вже зібрані сумки. Ми щиро чекаємо на перемогу та на те, що одного дня полетимо в Україну. Адже перемога не за горами. Ми настільки сильна нація, що іншої розв’язки для нас, окрім перемоги, й бути не може!», — з гордістю каже Галина.

На завершення нашої розмови, жінка закликала кожного, хто нині не вдома, але може знайти в собі справжню українську щедрість і запропонувати на час війни пожити у своїй оселі тому, у кого російські загарбники відібрали дім…

Житло допомогла знайти «Карма»: історія соціальної працівниці, будинок якої пошкодив снаряд

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»