Житло допомогла знайти «Карма»: історія соціальної працівниці, будинок якої пошкодив снаряд
Понад двадцять років киянка Анна Якушина допомагає людям — працює у Територіальному центрі обслуговування населення Подільського району. А зараз люди допомогли їй — прихистили після того, як поблизу її будинку, що на проспекті Свободи, впав снаряд.
Той страшний день Анна Якушина пам’ятатиме довго. У Києві запровадили комендантську годину, і гуляти із собакою довелося біля дому, а не йти за звичним маршрутом. Крім того, було ще досить рано, до початку зміни ще залишався якийсь час, і вона прилягла подрімати на старенькій кушетці у спальні.
Спочатку почувся страшний гуркіт, а потім стіни просто «попливли», почала сипатися штукатурка, вперемішку зі склом із вікна, вирвало паркет, відстали шпалери, вибило вхідні двері. На щастя, уламки її не зачепили, захистив сервант. Проте практично все, що було у квартирі, понищене вибуховою хвилею.
«Посуд, меблі — все поламане. А от на новенькому холодильнику, за який тільки виплатила кредит, лише одна подряпина. Правда забирати мені його нема куди. Та й на фоні цього всього, що діється довкола, не так і важливо, головне, що жива», — розповідає Анна Якушина.
Вона киянка. Її мама хворіла, родичів не було, і дівчинка виросла в інтернаті. Як вихованка сиротинця отримала від держави двокімнатну квартиру у старій хрущовці. Вийшла заміж, народилася дочка, розлучилася з чоловіком — звичне життя.
«Коли дочка була маленька, і не було на кого її залишити, то пішла працювати у Територіальний центр, думала, що на рік-два, а потім втягнулася у роботу, звикла до своїх підопічних, і ось уже 22 роки у Подільському терцентрі. Зручно, бо у цьому районі і живу, усіх знаю», — каже жінка.
До речі, саме дочка Свєта декілька років тому принесла додому собачку, яка мордою нагадує хаскі, а хвостом лайку. Кличка причепилася одразу — «Карма». При цьому розумна тварина з першого дня відгукувалася на неї. А потім, все, як у всіх, дочка переїхала до хлопця, а «Карма» залишилася на утриманні у Анни. Хоча жінка сміється, що зараз би її і не віддала, разом із котом Бабаєм (теж дочка знайшла на вулиці) вони сім’я. Саме завдяки «Кармі» Анна знайшла дім у якому можна жити якийсь час. Знайомі сусіди «собачники» виручили, віддали ключі від квартири з якої тимчасово виїхали їхні родичі.
«Хлопець дочки запрошував жити до них, але там і так тісно, та й високий поверх і ліфт, а я їх боюся. Знайомі звали за кордон, три моїх підопічних бабушки кликали до себе жити. Це так зворушливо, вдячна їм за це», — продовжує Анна.
Деяким із цих жінок вона допомагає уже майже десять років. Специфіка роботи у тому, що соціальні працівники роками працюють із тими самими людьми, і стають частиною їхнього життя. Допомагають платити за комунальні послуги, приносять продукти, можуть прибрати чи приготувати їсти, звичайно, багато спілкуються. Саме розмов дуже потребують старі, одинокі люди. Особливо зараз, коли через війну, людям потрібна хоч якась розрада.
До речі, зараз працівникам терцентру особливо непросто — деякі співробітники виїхали з столиці, тож навантаження подвоїлося. Якщо раніше у Анни було 11 підопічних, то зараз 23, та ще й у такому районі столиці, що сповна відчув на собі наступ «руского міра». До бабусь та дідусів бігають поміж сиренами. Завдяки директорці терцентру Олені Слабеняк графік зробили таким, щоб ніхто не залишився без допомоги.
Крім того, зараз додалася ще й опіка над переселенцями. Тими, хто як і Анна залишилися без житла у передмістях столиці, або тікав звідти у чому був. Такі люди самі приходять до відділення за гуманітаркою і продуктами. Їх наразі усім вистачає — є і харчі, крупи, доброчинці привозять яблука та картоплю, надходять засоби гігієни, передають постіль та рушники. Тим, хто потребує шукають одяг та взуття.
«За цією роботою не так уже й задумуєшся про себе, про майбутнє. До речі, маю товаришку по нещастю, мою співробітницю, що живе у сусідньому під’їзді, який, правда, постраждав дещо менше, але, схоже, наш будинок уже непридатний для життя — глибокі тріщини у стінах, нема газу. Зате якимсь чином подали світло і воду. Проте, у нашому під’їзді залишилася тільки одна старша жінка, якій нема куди йти. Усі решта розселилися по знайомих. Яким буде наше майбутнє — невідомо, але зараз можу думати тільки про те, щоб закінчилася війна, щоб ми здобули Перемогу», — розповідає Анна.
Наразі вона зареєструвалася у «Дії» і надіслала фото пошкодженого будинку та усіх куточків зруйнованої квартири. Держава обіцяє, що компенсує збитки і відбудує житло.
Від початку повномасштабного наступу росіян і станом на 8 квітня у Києві пошкоджено 208 житлових будинків різних типів, 46 шкіл, 29 дитячих садків та 1 дитячий будинок.
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»