Нас ніхто не вчив жити під час війни: речниця ДСНС Києва про роботу і непростий час

Світлана Водолага щодня висвітлює роботу рятувальників ГУ ДСНС у м.Києві. Фото: ДСНС
Світлана Водолага щодня висвітлює роботу рятувальників ГУ ДСНС у м.Києві. Фото: ДСНС

Рятувальники ДСНС першими потрапляють на місця обстрілів, пожеж та бомбувань. Вони ризикують. Але їхня робота дає впевненість кожному — нас не залишать у біді. Про 47 діб війни «Вечірньому Києву» розповіла Світлана Водолага, яка й сама вже стала символом оборони Києва.

«24 та 25 лютого я перебувала у підвалі, а потім вийшла і вже скоро 50 днів — разом з колегами, на роботі», — згадує Світлана Водолага свій початок війни.

У мирні часи вона, речник ГУ ДСНС у м.Києві, коментувала інші «надзвичайки», сьогодні вони здаються куди менш драматичними…

Світлана Водолага з перших днів війни розповідає українцям про роботу рятувальників ДСНС ум.Києві. Фото: ФБ С.Водолага

«Людське горе і масштаби руйнувань — це було найбільшим викликом для мене особисто і наших рятувальників на початку війни», — розповіла «Вечірньому Києву» про темні дні лютого Світлана Водолага.

Працюючи у службі з надзвичайних ситуацій, жінка звикла до викликів. За місяць війни в столиці було зруйновано ракетними обстрілами та вибухами 208 будинків, загинула майже сотня киян. І щоразу Світлана з рятувальниками виїжджала за цими адресами.

Гори уламків бетону і цегли, покручений метал — все це можна розбрати й відновити. А от бачити вбитими невинних людей, які ще годину тому мирно заварювали каву на кухні, чи говорили телефоном з рідними, — цей біль не вгамовується.

Світлана Водолага збирає фото та документи, що вціліли у розбомблених будинках. Фото: ГУ ДСНС у м.Києві

Світлана зізналась, що її мама і син — живуть на «малій батьківщині»: у Миколаєві. Будь-які пропозиції виїхати хоча б до Закарпаття вони відкинули одразу. Вважають, що Миколаїв — дуже захищений і спокійний. Наскільки це відповідає дійсності — можна судити хоча б зі статистики ракетних обстрілів і бомбування Миколаївської адміністрації…

Але у сім’ї речниці столичних рятувальників всі вірять у місто, де живуть. Світлана вважає захищеним і безпечним Київ, а її близькі — Миколаїв.

Світлана Водолага: «Нас не вчили жити в час війни…» Фото: ФБС.Водолага

На фото, які під час оборони столиці обійшли світові ЗМІ, чоловіки та жінки у касках і куртках з написом «ДСНС» — зустрічаються так само часто, які й військові ЗСУ чи тероборони. Вони — наші перші рятувальники й помічники в разі обстрілу чи зухвалого нападу. Але й вони — не залізні.

«Спочатку доводилось заспокоювати багатьох працівників. Вони не знали що із сім’ями, бо ті жили у селах чи містечках на Київщині й Чернігівщині. А ще, ми всі болісно переживали втрати колег. У перші ж дні війни у пеклі Гостомельського аеродрому ми втратили одного з хлопців. І досі не знаємо — де його тіло… Троє отримали тяжні поранення і вже лікуються у Німеччині. Взагалі Київська служба втратила 6 рятувальників за цей час», — показує «Вечірньому Києву» світлини Водолага.

День народження у час війни: вітають колеги. Фото: ФБ С.Водолага

«Учора передивлялись відео перших днів, як ми спускаємось у підвал. Жартували з цього приводу, і це нас рятує. Ми разом, хлопці один одному щось радять, підтримують, рятувальники й живуть разом зараз. Вийшло так, що нам послуги психологів не потрібні. А у мирний час — вони з нами працювали», — повідала «Вечірньому Києву» реалії щоденного життя речниця столичного ДСНС.

Жінка каже, що до вибухів та канонад звикли швидко. як і всі українці навчились заспокоювати себе: «Це ж наші ППО працюють, небо закривають!» Рятувальники хочуть після Перемоги створити фільм про ці дні, щоб на багато поколінь наперед зберегти пам’ять і показати: ось такі ми, українці.

Світлана каже, що цивільні громадяни виявились дуже здібними в опануванні навичок безпеки: їх попросили не викладати місця обстрілів та не знімати безпосередньо атаки й збиття літаків та ракет, пересування техніки, — тож вже за тиждень соцмережі були практично без цього контенту. Це не просто полегшило життя рятувальників, а й зберегло його.

«Нас ніхто не вчив жити під час війни. Але ми виявились здібними й у цьому», — посміхається вона.

Тепер надзвичайники просять людей — не чіпати ніяких незнайомих предметів, дивитись під ноги й пильнувати: землі, які були під окупацією — нафаршировані вибухівкою та мінами.

«Пригадуєте, як ще не так давно ми знаходили снаряди часів Другої Світової? Скільки років пройшло? А зараз нам доведеться не рік і не два „вигрібати“ метастази цієї війни. Люди копатимуть городи, поїдуть на села, дачі. Прошу вас, якщо побачили просто незнайомий предмет, обгородіть його, не чіпаючи. Дзвоніть 101 чи 102. Особливо це стосується мешканців приватного сектору на Київщині», — каже речниця ДСНС у м.Києві.

І всім, хто вже звикає до тиші, хочу нагадати — в разі тривоги — йдіть у сховище або дотримуйтесь правила двох стін.

На фото та відео Світлана завжди зібрана й енергійна, а під час розмови з «Вечірнім Києвом» її голос тихий і стомлений.

«Такий день сьогодні… У Дніпрі, під час ракетного обстрілу, тяжко поранили осколком нашу колегу Женю Дудку, спікера ГУ ДСНС в області, вона їхала фіксувати розбомблене місце. За життя Жені борються лікарі. Помоліться за неї всі, прошу вас», — звертається пані Водолага.

Женя Дудка, речниця ГУ ДСНС у Дніпропетровській області. Дістала тяжке поранення під час роботи через ракетний обстріл 9 квітня у Дніпрі. Фото: ФБ С.Водолаги

І цей випадок показує, наскільки є ризикованою буденна робота прессекретаря ГУ ДСНС у м.Києві.

Зараз рятувальники працюють на розбиранні завалів у Бородянці та містах-супутниках. Світлана каже, що якщо тероборона, рятувальники або влада просять поки не повертатись — не поспішати повертатись.

Вона також розповіла кілька історій про те, як допомагають ЗМІ, коли показують в ефірі чи викладають в інтернеті знайдені рятувальниками речі у розбомблених будинках.

«У Бородянці ми знайшли кілька фото й одразу ж відгукнулись члени цілої родини — троє людей виявились живими, вони встигли виїхати це були їх фото. На жаль, ціла сім’я лікаря-хірурга: він, дружина-медсестра та 5-річна донька — загинули під час потрапляння бомби у будинок», — ділиться пані Водолага миттєвостями життя і смерті, з якими має справу щодня.

«Що мене тримає у важкі хвилини? Я ніколи про це не замислювалась. А що тримає хлопців на фронті? І наші хлопці — вони ж рятують життя, а я повинна розповідати про це», — розкриває Світлана «Вечірньому Києву» секретне джерело своєї сили й стійкості.

Речнику доводиться бути й у групі психологічної підтримки. Добре слово у важку хвилину — рятівне. Фото: З відкритих джерел

Я йшла після розмови зі Світланою знайомим і незнайомим Києвом. Мовчазним, у протитанкових «їжаках», практично без перехожих. Згадувала, як мені характеризували речницю столичних рятувальників колеги. Казали: «Вона реально крута! Ось подивись на ці фото!»

На фото були кадри, годні блокбастерів… вогонь дим, каміння, що падає, воронка на асфальті й чиєсь тіло… А жінка у білій касці тимчасом пригортала іншу і заспокоювала так, ніби навколо всього цього пекла і не було. «Добре, що я не запитала її про витримку», — подумала собі. Вона ж сказала ясно: «Я склала присягу на вірність Україні у 25 років». Що ж тут ще додати? Більше й справді нічого…

Читачам «Вечірнього Києва» буде цікаво знати, що з початку війни, 24 лютого 2022 року, київські рятувальники живуть на роботі. Вони змушені тушити пожежі під час обстрілів, як це було на складах на Броварщині, розбирати завали, де можуть бути нерозірвані снаряди та вибухівка, вони щогодини ризикують життям.

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»